Рішення № 93106538, 26.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року Справа № 160/13489/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.10.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро-94, 49094), яка полягає у відмові провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди: з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011року; з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21 910427, вул. Набережна Перемоги, 26, місто Дніпро-94, 49094), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ) додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди: з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року; з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро-94, 49094), здійснити виплату суми заборгованості частини недоотриманої пенсії за періоди: з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року; з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року однією сумою, з нарахуванням компенсації частини доходів;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати у 30-денний термін з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування вимог позову позивач вказує на протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає в неправильному нараховуванні та виплаті додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, так як розмір її не відповідає вимогам Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Тому, на думку позивача наявні усі підстави для здійснення перерахунку додаткової пенсії за минулі періоди і виплати такої заборгованості з нарахуванням компенсації.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/13489/20 передана до розгляду судді Віхровій В.С.22.10.2020 р.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 р. позовну заяви прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

25.11.2020 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не погоджується з вимогами позову та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав. Відповідно до статті 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Що стосується виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС орган пенсійного фонду повідомляє, що до 01.01.2008 розмір додаткової пенсії особам, віднесеним до другої категорії, розраховувався виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 зазначеного Закону. Розмір мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищень, передбачених Законом№ 796-ХІІ, визначався пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1210 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету» та починаючи з 01.01.2002 складав 19,91 грн. Тобто для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, становив 5,97 грн. (19,91 грн. х 30%). Норми статті 50 зазначеного Закону втратили чинність з 01.01.2008 у зв`язку із змінами, внесеними Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Згідно з вищезазначеним Законом розмір додаткової пенсії особам, віднесеним до 2 категорії постраждалих від аварії на ЧАЕС з 01.01.2008 становив 15% від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Одночасно, з 1 липня 2012 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, що належать до 2 категорії, виплачується у розмірі 18% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 25.03.2014 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення» внесені зміни у порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи». Зазначеним Порядком передбачено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, що належать до другої категорії, з 01.05.2014 виплачується в розмірі 170,82 грн. Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління виконати рішення суду та подати звіт про виконання цього рішення, відповідач вважає дану вимогу позивача передчасною. Що стосується позовних вимог в частині нарахування компенсації втрати частини доходів, відповідач наголошує, що оскільки обов`язок здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю позивачу встановлюється тільки у даному рішенні, то відсутні підстави за наявності яких можлива виплата суми компенсації в розумінні Закону №2050- III. Враховуючи вищевикладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає, що діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

До відзиву на вимогу суду долучені копії пенсійної справи ОСОБА_1 .

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522, з 2007 року перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за 31 рік вислуги призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 (безстрокове).

01.10.2020 року ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з проханням надати інформацію про розмір призначеної йому додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров`ю. В заяві позивач просив зробити відповідний перерахунок його пенсії.

За результатами розгляду звернення позивача, відповідач листом від 12.10.2020 р. за №19992-20478/Ш-02/8-0400/20 повідомив, що виплата додаткової пенсії проводиться в розмірі 170 грн.82 коп. згідно п.5 постанови КМУ № 112 від 25.03.2014 р. з 01.05.2014 р.

Не погоджуючись з розміром додаткової пенсії та не проведенням перерахунку пенсійних виплат позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі по тексту Закон №796-XII).

Статтею 49 Закону №796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 51 Закону №796-XII (в редакції до 01.01.2008 р.) особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI були внесені зміни до положень статті 51 Закону №796-XII, відповідно до яких особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, вказані зміни до положень статті 51 Закону №796-ХІІ, внесені підпунктом 13 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).

Тобто, з набуття чинності Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 поновлюється редакція статті 51 Закону №796-ХІІ, відповідно до якої розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії ІІ, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

В той час, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII текст статті 51 Закону №796-ХІІ викладено у такій редакції:

"Особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 1 Розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII встановлено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року, крім пункту 42 розділу I цього Закону, який набирає чинності з 25 квітня 2015 року.

Таким чином, нова редакція статті 51 Закону №796-ХІІ набрала чинності з 01.01.2015 року.

Аналіз наведених положень дає суду підстави зробити висновок, що у спірні періоди розмір додаткової пенсії, особам, віднесеним до ІІ категорії, повинен був відповідати положенням ст. 51 Закону №796-ХІІ в редакції, згідно якої розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії ІІ, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Суд вважає помилковими доводи відповідача, наведені у відзиві, що спірні відносини щодо розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії ІІ за спірні періоди були врегульовані постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210.

Відповідач не врахував, що лише з 02.08.2014 року Законом України від 31.07.2014 р. № 1622-VII було встановлено, що норми і положення статті 51 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 522/6810/17.

Таким чином, в періоди з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011року; з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно було нараховувати та виплачувати додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте не здійснювало таких виплат, чим проявило стосовно позивача протиправну бездіяльність.

Отже, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за періоди: з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011року; з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до п.п. 2 розділу ІІ Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 № 8-2 (в редакції, чинній на час спірних періодів), Управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Суд звертає увагу позивача на те, що саме на управління Пенсійного фонду покладено завдання щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату суми заборгованості частини недоотриманої пенсії за спірні періоди з нарахуванням компенсації частини доходів, суд вважає за потрібне вказати про таке.

Щодо строків звернення за перерахунком пенсії, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24 квітня 2018 року в справі №646/6250/17, згідно якої «адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатами інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія.».

У разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини 2 статті 122 КАС України в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення, органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі будь-яких складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

У даній справі не проведення перерахунку позивачу його пенсії мало місце саме з вини відповідача.

Згідно частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Так, питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Статтею 1 Закону № 2050-III передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Згідно статті 3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За змістом статті 4 Закону № 2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Таким чином, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період має бути виплачена позивачу у тому ж місяці, у якому буде здійснюватися виплата заборгованості за відповідний період.

Звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позовна вимога про здійснення виплати суми заборгованості з нарахуванням компенсації частини доходів є передчасною та не підлягає задоволенню, а право позивача щодо її отримання може буде порушеним після виплати заборгованості за відповідний період, та лише за умови не виплати компенсації у тому ж місяці.

Вирішуючи питання щодо заявленого клопотання про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає, що положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Проте, у даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, адже у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню після набрання ним законної сили.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що встановлення судом строку для виконання судового рішення та зобов`язання подати звіт є правом, а не обов`язком суду та не може бути обрано позивачем одним із способів захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин справи, суд робить висновок про часткову обґрунтованість позовних вимог по суті спору та про наявність підстав для їх часткового задоволення.

Такий спосіб захисту, на переконання суду, є належним у спірних відносинах та нівелює виникнення спору у майбутньому з аналогічних підстав.

Розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково;

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро-94, 49094), яка полягає у відмові провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди: з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011року; з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням виплачених сум;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21 910427, вул. Набережна Перемоги, 26, місто Дніпро-94, 49094), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ) додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди: з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року; з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням виплачених сум;

В іншій частині вимог позову - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова