Ухвала суду № 93103765, 23.11.2020, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/12294/20

Провадження №6/523/398/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2020 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мица А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за поданням головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеси) Міхновича Миколи Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України гр. ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся головний державний виконавець Першого Суворовського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеси) Міхнович Микола Олександрович із подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспорту, мотивуючи свої вимоги тим, що на виконанні у Першому Суворовському ВДВС у м. Одесі перебуває виконавче провадження № 61401280 з виконання виконавчого листа №494/540/14-ц, виданого 27.04.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Кредитінвест» грошових коштів в сумі 1775727,80 грн.. За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що боржник не виконує рішення, державний виконавець просить тимчасово обмежити його у праві виїзду за межі України.

26 серпня 2020 року від представника боржника ОСОБА_1 – адвоката Чернушича С.М. до суду надійшли заперечення на подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. У запереченнях вказано, що державним виконавцем не надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань за рішенням суду та не надано доказів в підтвердження того, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню рішення суду. Також ОСОБА_1 зазначав, що не отримував виклики до ВДВС та належним чином не повідомлявся про відкриття виконавчого провадження. Окрім того, боржник звертав увагу суду, що аналогічне подання головного державного виконавця Міхновича М.О вже розглядалося судом та в його задоволенні було відмовлено. Враховуючи викладене боржник просив суд відмовити у задоволені подання державного виконавця, у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю.

У судове засідання 23.11.2020 року державний виконавець не з`явився.

Від представника боржника – адвоката Попової Олени Анатоліївни до суду надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності боржника та його представника, просили суд у задоволенні подання головного державного виконавця Міхновича М.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України гр. ОСОБА_1 відмовити.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Першому Суворовському відділі державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження № 61401280 з примусового виконання виконавчого листа №494/540/14-ц, виданого 27.04.2016 року Березівським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Кредитінвест» грошових коштів в сумі 1775727,80 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Згідно ч.3 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання своїх зобов`язань.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст. 6 цього Закону, громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобов`язання, то до виконання зобов`язань або розв`язання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п. 1-9 ч. 1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання таких зобов`язань. Зазначеною статтею не передбачено здійснення таких дій як встановлення тимчасового обмеження судом права виїзду громадянина за межі України.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

При цьому, у даному поданні державного виконавця відсутні документи, які б свідчили про здійснення відповідних виконавчих дій щодо сплати боржником суми заборгованості. Судом не встановлено будь-яких свідомих дій боржника, спрямованих на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, оскільки в матеріалах подання відсутні відомості про вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, виклик боржника та виходи державного виконавця до місця його проживання з метою встановлення об`єктивних обставин (тривале відрядження, хвороба, тощо), що можуть заважати виконанню рішення суду.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Аналізуючи зазначене, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не надано всі необхідні докази, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов`язання, а також не вбачається наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов`язання, у зв`язку з чим, подання є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст. 260-261, ст. 441 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеси) Міхновича Миколи Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України гр. ОСОБА_1 – відмовити.

Копію ухвали напрати заявнику до відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: