Ухвала суду № 93102879, 19.11.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/1331/20

Номер провадження:1-кп/521/807/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Непоради О.М.,

секретаря - Дорич А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в кримінальному провадженні зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 32018160020000002 від 12 січня 2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, директора ТОВ «Енергетичне об`єднання «Проект Монтаж Наладка», з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України,

клопотання обвинуваченого, про звільнення його від кримінальної відповідальності, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, та закриття кримінального провадження,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Учитель Г.О.,

представник ГУ ДПС

в Одеській області - Коперсак М.С.,

захисника - Мастюк Є.П.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду на розгляді під головуванням судді Непоради О.М. перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Відповідно обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об`єднання «Проект Монтаж Наладка» (ЄДРПОУ 36920284) зареєстровано рішенням юридичного департаменту Одеської міської ради від 08.02.2010. У той же день, державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради видано свідоцтво про державну реєстрацію за № 1 556 102 0000 038165 з податковою адресою: м. Одеса, вул. Балківська, буд. 84, офіс 205.

ТОВ «Енергетичне об`єднання «Проект Монтаж Наладка» 24.02.2010 взято на податковий облік Малиновською державною податковою інспекцією у м. Одесі ГУ ДПС в Одеській області з № 15219. 02.04.2010 підприємству видано свідоцтво про реєстрації платника податку на додану вартість № 100277695.

Основним видом діяльності ТОВ «Енергетичне об`єднання «Проект Монтаж Наладка» за КВЕД є будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20).

Протоколом загальних зборів засновників № 1 від 10.12.2010 директором ТОВ «Енергетичне об`єднання «Проект Монтаж Наладка» призначено ОСОБА_1 .

Згідно ст. 12 Статуту ТОВ «Енергетичне об`єднання «Проект Монтаж Наладка» директор товариства здійснює керівництво діяльністю товариства, несе відповідальність за виконання покладених на товариство завдань, розподіляє обов`язки між керівниками структурних підрозділів та визначає їх повноваження у вирішенні питань діяльності товариства, розпоряджається майном та коштами товариства, представляє товариство у відносинах з будь-якими вітчизняними та іноземними юридичними і фізичними особами, без довіреності діє від імені товариства, вчиняє від імені товариства будь-які правочини, укладає договори (угоди, контракти, зовнішньоекономічні контракти, колективний договір) та видає довіреності на їх укладання і виконання іншим особам, видає накази, розпорядження, інструкції з питань, які належать до його компетенції, пропонує на розгляд Загальних зборів Учасників кандидатури посадових осіб товариства, його філій та представництв як в Україні, так і за кордоном, має право безпосередньо звертатися до Учасників товариства з будь-якого питання діяльності товариства, приймає і звільняє працівників товариства, заохочує їх та накладає дисциплінарні стягнення, виконує інші функції, необхідні для забезпечення організації роботи та діяльності товариства.

Відповідальним за фінансово-господарську діяльність, правильність ведення бухгалтерського і податкового обліку, а також своєчасне нарахування і сплату податків до бюджету держави в період січня 2016 року по березень 2017 року був директор ТОВ «Енергетичне об`єднання «Проект Монтаж Наладка» ОСОБА_1 .

Таким чином, займаючи посаду директора ТОВ «Енергетичне об`єднання «Проект Монтаж Наладка», яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських обов`язків, ОСОБА_1 , як службова особа підприємства відповідав за правильність нарахування та своєчасну сплату податків та обов`язкових платежів, так як це передбачено законодавством України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно до ст. ст. 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в обов`язки ОСОБА_1 входило:

- несення відповідальності за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві;

- забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій в первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності на протязі встановленого строку, але не менше трьох років;

- створення необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечення неухильного виконання усіма підрозділами, службами, працівниками, які мають відношення до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера відносно дотримання порядку оформлення та надання до звітності первинних документів;

- відображення у звітних регістрах господарських операцій у тому звітному періоді, у якому вони були здійснені;

- несення відповідальності за несвоєчасне складання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених в них даних.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України керівник підприємства зобов`язаний:

- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовані Податковим кодексом України, яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що сплачуються в Україні.

Податок на додану вартість та податок на прибуток підприємства встановлені Податковим кодексом України, є введеними у встановленому законом порядку та входять в систему оподаткування.

Згідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У пункті 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України зазначено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Податкового кодексу України.

Пунктом 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України, базова (основна) ставка податку на прибуток підприємства становить 18 відсотків.

Окрім того, згідно п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім днем податкового (звітного) періоду.

Положенням підпункту «а» п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, ставка податку на додану вартість встановлюється від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.

Також, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, «датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку». Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПКУ встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Окрім того, підпунктами ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено наступне:

Пунктом 198.1 - до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.6 - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Діючи в порушення зазначених вимог законодавства, усвідомлюючи покладену на нього відповідальність і бажаючи уникнути виконання обов`язків перед бюджетом і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді приховування податків і не сплати їх до бюджету ОСОБА_1 здійснив умисні протиправні дії, що виразилися в наступному.

Так, ОСОБА_1 , будучи службовою особою підприємства, займаючи посаду директора ТОВ «Енергетичне об`єднання «Проект Монтаж Наладка», при здійсненні фінансово-господарської діяльності, нехтуючи покладеними на нього службовими обов`язками, діючи умисно, маючи корисливу мету, спрямовану на ухилення від сплати податків, розуміючи протиправність своїх дій, перебуваючи в адміністративному приміщенні вказаного підприємства за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, буд. 84, офіс 205, склав та подав до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області декларації з податку на додану вартість за січень, березень 2017 року, податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2017 року, у яких відобразив неіснуючі господарські операції з ТОВ «Френдс Інтернешнл», ТОВ «Лагрон» та ТОВ «Ратек-НК» по виконанню будівельних робіт та наданню послуг, що призвело до відповідної несплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток на загальну суму 3 033 541,76 грн., у тому числі:

- податок на додану вартість – 2 084 806,76 грн.;

- податок на прибуток підприємства – 948 735 грн.

Враховуючи викладене, в результаті умисних дій ОСОБА_1 , спрямованих на ухилення від сплати податків, державі заподіяно майнову шкоду у значних розмірах у вигляді ненадходження до бюджету держави податку на додану вартість та податку на прибуток на загальну суму 3 033 541,76 грн., що в три тисячі і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є значним розміром.

Дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 1 ст. 212 КК України, як умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в значних розмірах.

Обвинувачений ОСОБА_1 , заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням передбачених ст. 49 КК України строків притягнення до кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження відносно нього.

Прокурор вважав наявними підстави для закриття кримінального провадження за закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності та не заперечував проти задоволення клопотання.

Представник ГУ ДПС в Одеській області не заперечував щодо задоволення клопотання обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Мастюк Є.П. просив клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України, задовольнити.

Судом роз`яснені обвинуваченому ОСОБА_1 правові наслідки закриття кримінального провадженні із нереабілітуючих підстав та право на здійснення кримінального провадження на загальних підставах, при цьому ОСОБА_1 повідомив, що йому зрозуміла підстава звільнення від кримінальної відповідальності та він просить задовольнити клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України.

Вислухавши позиції сторін, вивчивши матеріали справи, суд надходить наступних висновків.

Згідно зі ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне положення містить ст. 285 КПК України, відповідно до якої особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, вчиненого протягом 2 кварталу 2017 року.

Санкція ч. 1 ст. 212 КК України, (в редакції, що діяла на час вчинення діяння), передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ст. 49 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення діяння), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за яке передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що на час вчинення діяння, було віднесене до злочинів невеликої тяжкості, згідно ст. 12 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення діяння), а тому строк давності, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, (в редакції, що діяла на час вчинення діяння), становив два роки.

При цьому суд враховує і те, що Законом України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності з 1 липня 2020 року, внесено зміни до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, які в даному випадку, посилює кримінальну відповідальність обвинуваченого та іншим чином погіршує становище ОСОБА_1 .

Зокрема, санкція ч. 1 ст. 212 КК України, (в редакції, що діє на час постановлення ухвали), передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ст. 49 КК України (в редакції, що діє на час постановлення ухвали), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що на час постановлення ухвали, віднесене до нетяжкого злочину, згідно ст. 12 КК України (в редакції, що діє на час постановлення ухвали), а тому строк давності, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, (в редакції, що діє на час постановлення ухвали), становить три роки.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

З огляду на викладені обставини, а також враховуючи положення ч. 2 ст. 5 КК України, вважаю, що в даному випадку підлягає застосуванню закон про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення, оскільки він пом`якшує кримінальну відповідальність обвинуваченого та іншим чином поліпшує становище ОСОБА_1 , зокрема суд приходить до висновку, що строк давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, має становити два роки, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, (в редакції, що діяла на час вчинення діяння).

Відповідно до ч.3 ст. 49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Судом в даному випадку не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів, з якими закон пов`язує переривання чи зупинення перебігу строку давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 49 КК України, оскільки в матеріалах провадження відсутні будь-які дані, які б вказували на те, що обвинувачений ухилявся від слідства або суду, чи вчинив нове кримінальне правопорушення, в період часу з 2 кварталу 2017 року по даний час.

Як встановлено ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Виходячи з фактичних обставин справи, так як вони викладені в обвинувальному акті, подія кримінального правопорушення мала місце протягом 2 кварталу 2017 року, відтак на даний час сплинув передбачений як п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, (в редакції, що діяла на час вчинення діяння), дворічний строк, так і передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, (в редакції, що діє на час постановлення ухвали), трирічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим суд, за наявності згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстав, визначених ст. 49 КК України, приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 212 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Як визначено п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Щодо, процесуальних витрат на залучення експертів під час досудового розслідування, а саме:

-за проведення в Одеському НДІСЕ судово-економічної експертизи № 19-408/409 від 30.08.2019.

-за проведення в Одеському НДІСЕ судово-економічної експертизи № 19-6331/6332 від 23.12.2019.

Відповідно до вимог ст. 122 КПК витрати, пов`язані із залученням спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом, у тому числі статтею 124 КПК. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Отже, чинний кримінальний процесуальний закон чітко встановлює, що витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого лише у двох випадках: ухвалення щодо нього (обвинуваченого) обвинувального вироку; залучення експерта безпосередньо обвинуваченим (стороною захисту).

Натомість, у разі прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності судові витрати з неї не стягуються. Як вбачається з практики Верховного Суду України, суд, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, повинен вирішити дане питання, поклавши судові витрати на державу.

У зв`язку із закриттям кримінального провадження заявлений в провадженні цивільний позов слід залишити без розгляду.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у відповідності до вимог, передбачених ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Питання речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 12, 49, 272 КК України, ст. ст. 284, 285, 286 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, про звільнення його від кримінальної відповідальності, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, та закриття кримінального провадження, - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 212 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України.

Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №32018160020000002 від 12 січня 2018 р. року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, - закрити, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Цивільний позов ГУ ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 , на загальну суму 3 033 541,76 грн., - залишити без розгляду.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 16.03.2018 року (справа №521/4429/18, провадження №1-кс/521/1646/18), - скасувати.

Процесуальні витрати на залучення експертів на досудовому розслідуванні, за проведення в Одеському НДІСЕ судово-економічної експертизи № 19-408/409 від 30.08.2019, - віднести на рахунок держави.

Процесуальні витрати на залучення експертів на досудовому розслідуванні, за проведення в Одеському НДІСЕ судово-економічної експертизи № 19-6331/6332 від 23.12.2019, - віднести на рахунок держави.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом семи днів.

Суддя О.М. Непорада