Рішення № 93102575, 06.10.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/26902/19

Провадження № 2/947/748/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Хомич О.Е.. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», як правонаступника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», про визнання кредитної угоди недійсною, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 31.10.2019 року звернувся ОСОБА_1 із позовом про визнання недійсною кредитної угоди №2007/13-2.06/514 укладеної 02.08.2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвідку «Укрсоцбанк».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кредитний договір не відповідає чинному законодавству , є несправедливим та повинен бути визнаний недійним з підстав заборони укладати договори споживчого кредиту у іноземній валюті, відсутності інформування позичальника про можливі ризики коливання валютного курсу та наявність суттєвого дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача у вигляді штрафних санкцій і комісії, а крім того у договорі відсутній розділ форс-мажорних обставин.

Згідно відзиву поданого представником відповідача заперечується проти задоволення зазначених позовних вимог вважаючи їх недоведеними та необґрунтованими а крім того, представник відповідача просить суд застосувати наслідки пропуску строків позовної давності до вимог поданих до суду 31.10.2019 року про визнання недійним договору укладеного 02.08.2007 року.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Кредитні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК України ).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Згідно із частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) у договорі про споживчий кредит зазначаються:

1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);

2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;

3) загальний розмір наданого кредиту;

4) порядок та умови надання кредиту;

5) строк, на який надається кредит;

6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);

7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);

8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;

9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені;

10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);

11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит;

12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;

13) порядок дострокового повернення кредиту;

14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Як встановлено у судовому засіданні АКБ СР «Укрсоцбанк» ( як кредитор ) - правонаступником якого є Ат « Альфа-Банк» та ОСОБА_1 ( як позичальник) уклали 02.08.2007 року договір кредиту №2007/13-2.06./514 , згідно умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 139960 доларів США зі сплатою 13.2 % річних з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 01.09.2032 року на фінансування інвестування житла (а/с 45).

Кредитний договір забезпечено договорами поруки №07-15/1041 від 04.05.2007 року ( а/с 48, 49), іпотеки від 02.09.2007 року ( а/с 39) - до якого внесено зміни 22.03.2013 року 9 а/с 420, заставою цінних паперів №07-15/1207 від 18.08.2007 року (а/с 43).

Договір виконувався позичальником про що свідчать надані позивачем копії квитанцій оплати погашення відсотків за період 2007-2011 років ( а/с 15- 38).

Таким чином суд вважає, що сторони у відповідності до вимог законодавства узгодили всі всі істотні умови договору, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, тощо.

Погодившись із умовами кредитування та отримавши кредитні кошти позичальник почав виконувати взяти на себе зобов`язання.

Позивач не була позбавлений можливості відповідно положень статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення банку в письмовій формі з одночасним поверненням грошових коштів, одержаних згідно цього договору та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. Проте, у вказаний строк він від договору не відмовлялася, жодних заперечень щодо його змісту не висловлював, що свідчить про його згоду з умовами укладеного договору.

Не заслуговує на увагу і посилання позивача на те, що банк не попередив її про ризики під час виконання зобов`язань за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для визнання Кредитного договору недійсним. Зазначені ризики мають як позичальник, так і кредитор. Проявивши належну обачливість, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, позивач самостійно міг передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні до іноземної валюти, а також - отримати кредит в національній валюті.

Дана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду зазначеними у постанові від 02.10.2019 року по справі №640/2755/16ц.

Відповідно до положень частин першої-п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Частиною третьою цієї статті визначено перелік несправедливих умов договору. Вказаний перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У судовому засіданні судом роз`яснювалось представнику позивача про те що його вимоги стосуються недійсності всього договору а не окремих частин, несправедливість яких він вважає підставою для визнання договору недійним, та пропонував у підготовчому засіданні 26.08.2020 року (а/с 107) визначитись із вимогами, однак представник позивача наполягав на вимогах про визнання договору недійсним у цілому.

При розгляді даного питання суд враховує, що недійсність ( нікчемність) окремих умов договору : в частині штрафних санкцій та комісії не є підставою для визнання всього договору недійсним та можлива недійсність даних умов впливатиму лише при розрахунку заборгованості .

Крім того суд звертає увагу що п.5.1 Договору визначені можливості застосування форс-мажорних обставин, при відсутність яких заявляє позивач.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсною кредитної угоди №2007/13-2.06/514 укладеної 02.08.2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвідку «Укрсоцбанк» не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства « Альфа-Банк» ( код ЄДРПОУ 23494714, місце знаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100 ), як правонаступника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», про визнання недійсною кредитної угоди №2007/13-2.06/514 укладеної 02.08.2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвідку «Укрсоцбанк».

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 16.10.2020 року.

Суддя Луняченко В. О.