Ухвала суду № 9308967, 15.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2010 р. м. КиївК-10859/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 у справі № 6/112-25/45 Окружного адміністративного суду міста Києва

за позовом відкритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Украгромашінвест»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових вимог та податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008, позов ВАТ «Лізингова компанія «Украгромашінвест»задоволено: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі від 06.08.2004 № 00016123007/0, № 0001622307/0; № 0001632307/0; № 0001642307/0; № 0001652307/0 з тих підстав, що висновки акту перевірки про порушення товариством підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) спростовані дослідженими в судовому процесі первинними документами бухгалтерського обліку, підтверджуються податковими накладними.

В касаційній скарзі відповідач просив зазначені рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суди не повно дослідили обставини справи, дали неправильну оцінку зібраним доказам, ухвалили рішення, які не відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ДПІ у Соломянському районі м. Києва 06.08.2004 проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ВАТ «Лізингова компанія «Украгромашінвест»за серпень, листопад 2003 року, січень, лютий, березень 2004 року та складені акти перевірок № 286/23-0711/21661438, № 287/23-0711/21661438, № 288/23-0711/21661438, № 289/23-0711/21661438, № 290/23-0711/21661438.

На підставі цих актів відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.08.2004 № 0001622307/0, згідно якого виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2003 року на суму 593244,00 грн.; від 06.08.2004 № 0001622307/0, згідно якого виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2003 року на суму 129690,00 грн.; від 06.08.2004 № 0001632307/0, згідно якого виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2004 року на суму 221781,00 грн.; від 06.08.2004 № 0001642307/0, згідно якого виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2004 року на суму 27046,00 грн.; від 06.08.2004 № 0001652307/0, згідно якого виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2004 року на суму 188034,00 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення було розміщено на дошці податкових повідомлень-рішень.

Згідно висновків наведених актів перевірок позивачем порушено підпункт 7.4.5 пункт 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки до перевірки не надано документів, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, судами встановлено, що податковий кредит сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних за період серпень, листопад 2003р., січень, лютий, березень 2004р. До справи залучені витяги з книг обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), які велися позивачем у зазначені звітні податкові періоди, реєстри операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з посиланням на первинні документи (податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг), товарні накладні) та форму розрахунку.

Відповідно до пункту 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Абзацом 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 цієї статті в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25.03.2005 №2505-ІУ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), зокрема, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що твердження відповідача про ненадання позивачем під час перевірки документів, необхідних для підтвердження податкового кредиту, у звязку із не встановленням місцезнаходження позивача визнаються безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи, які були досліджені в судовому засіданні. Так, згідно наявних у справі копій листів, адресованих ДПІ у Соломянському районі м. Києва в липні, серпні, жовтні 2004 року, позивачем повідомлялось про місцезнаходження документів в приміщенні головного офісу, розташованого в провулку Островського, 1 в м. Києві, тоді як згідно вищевказаних актів перевірки запити про надання документів ДПІ направлялись на юридичну адресу позивача вул. Сурикова, 3 в м. Києві ( а.а.с. 13-17, т. 1). Акт про незнаходження ВАТ «Лізингова компанія «Украгромашінвест»»від 04.08.2004 також складено стосовно юридичної адреси підприємства (а.с. 173, т. 1).

Суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підписТ.М.Шипуліна