Постанова № 93084339, 24.11.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4268/20

Провадження № 3/242/1802/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 року м. Селидове

Суддя Селидівського міського суду Донецької області Коліщук З.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , працює ФОП,

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ДЦ 26500/2053/АВ/П/ПТ від 15 вересня 2020 року, ОСОБА_1 14 вересня 2020 року о 10 годині 00 хвилин за адресою: 86060, Донецька область, м. Авдіївка, вул. Комунальна, 5а магазин «Вікторія», допустила працівника ОСОБА_2 до роботи з виконання трудових функцій прибиральника приміщень, без укладання трудового договору в письмовій формі (у випадках, встановлених частиною першою статі 24 КЗпП), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінету Міністрів України, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Тим самим, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.3ст. 41 КУпАП.

В судове засідання, особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Подала заяву про розгляд справи без її участі та невизнання нею адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшла висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.41 КУпАП знайшла підтвердження під час розгляду справи, виходячи з наступного.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Державна служба України з питань праці України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно п. 7 даного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Держпраці України від 07.05.2015 року № 16 затверджено Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області (далі Управління Держпраці), згідно пункту 1 якого, Головне управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом, який діє у складі Державної служби України з питань праці у та їй підпорядковується.

Згідно ст. 38 Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»» (далі - Порядок № 295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.

Таким чином інспекційне відвідування є формою здійснення перевірки, як заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п. 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

У зв`язку з чим, зазначеними вище нормами Порядку № 295 передбачено складання акту за результатами інспекційного відвідування.

Відповідно до п.п. 3, 4 п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Згідно п.п. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.08.2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» підставами для здійснення інспекційних відвідувань є зокрема: рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Тоді як, з п.п.1, 2, 4-7 п. 5 Порядку № 823 вбачається, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є зокрема: 1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 4) рішення суду; 5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; 6) інформація: ДПС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків; фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

Частиною 3 статті 41 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» № 413 від 17.06.2015 року встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Слід також зауважити, що згідно ч. 1 ст. 26. КЗпП України, випробування при прийнятті на роботу при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 44 КУпАП підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серія ДЦ 26500/2053/АВ/П/ПТ від 15 вересня 2020;

-актом інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю серія ДЦ 26500/2053/АВ від 15 вересня 2020 року;

-відеоматеріалами,, що додані до акту від серія ДЦ 26500/2053/АВ від 15 вересня 2020 року

-витягом з реєстру платників єдиного податку № 1605013400258 від 15.09.2016 року;

-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 14 вересня 2020 року, в яких остання зазначила, що здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , магазин «Вікторія. На момент інспекційного відвідування 14 вересня 2020 року в магазині знаходилася ОСОБА_2 , яка виконувала обов`язки прибиральниці, без трудового договору;

-письмовими поясненнями ОСОБА_2 , згідно яких остання пояснила, що прийшла до магазину «Вікторія» так як з 12.09.2020 року працювала на умовах випробувального терміну прибиральницею без трудового договору.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3ст.41 КУпАП

При обранні міри адміністративного стягнення, суд враховує обставини та характер правопорушень, ступінь провини правопорушника і дані про її особу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи характер вчиненого правопорушення, суд вважає, що накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, достатньо вплине на правопорушника.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно ст. 40-1 КУпАП, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, ч. 3 ст. 41, 280, 283 КУпАП, суд,-

постановив:

Визнати винною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_1 ) у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави (р/р UA118999980313080106000005070, отримувач: Селидівське УК/м.Селидове/ 21081100, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 988889, ОКПО: 37791274), в розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_1 ), судовий збір на користь держави в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. на р/р UA228999980313171206000005070, код отримувача ЄДРПОУ 37791274 , МФО 899998, код бюджетної класифікації 22030101, отримувач коштів Селидівське УК/м.Селiдове/22030101, Казначейство України(ел.адм.податків).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя З.М. Коліщук