Постанова № 93081086, 12.11.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/9257/20

Категорія 140

2-а/295/258/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2020 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Єригіна І.М.,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Житомирській області, в особі лейтенанта поліції Шаціла Віктора Володимировича (адреса: м. Житомир, вул. Покровська, 96) про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову інспектора 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Житомирі Шаціло Віктора Володимировича серія ЕАМ № 2091016 від 30.07.2020, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що 30.07.2020 року близько 18.00 год. він рухався на автомобілі BMW 525, державний номер НОМЕР_1 по вул. Покровська зі сторони мікрорайону Крошня у напрямку центру. Виїжджаючи на перехрестя з вул. Проспект Незалежності побачив ТЗ пожежної служби, який рухався у його бік на великій швидкості із синіми проблисковими маячками. Почавши гальмувати і зрозумівши, що зупиниться прямо на середині перехрестя, вирішив проїхати уперед, щоб надати можливість ТЗ пожежної служби безперешкодно проїхати дане перехрестя, як зазначено в п. 3.2 Правил дорожнього руху України. Тому він не погоджується із зазначеним ріщенням інспектором і вважає постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків інспектора фактичним обставинам справи.

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 21.08.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

24.09.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву від інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Шаціло В.В. У своєму відзиві на позовну заяву інспектор поліції вказав, що основною посилкою позивача є те, що він не порушував ПДР, проте останній вважає, що такі вимоги є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню. На підтвердження цього відповідачем направлено до суду компакт-диск, який містить відеофайл № t-video5267000510564534179, на якому видно, що водій автомобіля BMW 525, н.з. НОМЕР_1 не надав переваги в русі транспортному засобу пожежної охорони, що рухався з увімкненими спеціальними світловими та звуковими сигнальними пристроями.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Встановлено, що 28.07.2020 поліцейським Управління патрульної поліції в Житомирській області лейтенантом поліції Шаціло Віктором Володимировичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2901016, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до змісту постанови 30.07.2020 року в м. Житомирі по вул. Покровській, 83 водій таксі, який рухався з пасажиром не надав переваги автомобілю пожежної охорони, який рухався із світловими та звуковими сигналами, а також не мав на свій транспортний засіб протоколу обов`язкового технічного огляду, хоча їхав з фішкою таксі, чим порушив п. 3.2 Правил дорожнього руху України – Ненадання переваги в русі транспортному засобу пожежної охорони, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями.

Диспозиція ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

У відповідності до пункту 3.2 ПДР, у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі по тексту - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 2 розділу IV Інструкції, зміст постанови по справі про адміністративне повинен відповідати ст. 283 КУпАП.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При цьому, положеннями ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по свій правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження правомірності свого рішення відповідач до відзиву додав диск з відеозаписом № t-video5267000510564534179, який, на його думку, підтверджує факт вчинення адміністративного правопорушення.

Проте, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою повинна містити відомості, в тому числі, про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Як встановлено судом, оскаржувана постанова не містить даних про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, а тому в силу ст. 74 КАС України відеозапис, наданий відповідачем, не може вважатися допустимим доказом і бути прийнятим судом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №524/1284/17.

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

При цьому, оспорювана постанова відповідача не містить посилання на жоден доказ, на пояснення свідків, які б могли свідчити про наявність в діях позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за вчинення якого він притягнутий до відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, є недоведеним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Так, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскільки наданими до матеріалів справи про адміністративне правопорушення доказами не підтверджується та обставина, що позивач порушив вимоги п. 3.2 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Крім того, лейтенант поліції при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не встановив всіх об`єктивних обставин справи, не перевірив твердження позивача, не долучив до постанови будь-яких належних доказів на підтвердження вини позивача.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскільки відповідачем у встановленому порядку не доведено належними та допустимими доказами факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, хоча за приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, суд приходить до висновку, що постанова серії ЕАМ № 2901016 від 30.07.2020 р., про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, підлягає скасуванню як така, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства.

Керуючись ст. 122, 152-1, 255, 258, 279-1, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 5, 15, 72-77, 79, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області, в особі лейтенанта поліції Шаціла Віктора Володимировича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення– задовольнити.

Скасувати постанову від 30.07.2020 року, винесену поліцейським Управління патрульної поліції в Житомирській області лейтенантом поліції Шаціло Віктором Володимировичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕАМ № 2901016 від 28.07.2020, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн., за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 420, 40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Єригіна