Вирок № 93076499, 24.11.2020, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/15289/19

Провадження №1-кп/523/702/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Шурупова В.В.

за участю: секретаря судового засідання – Смокіної Н.І.

прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 – Газієва А.Е.

захисника – Клименко Л.Г.

обвинуваченого (підсудного) – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019160490001675 від 07.05.2019 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кременчук Полтавської області, українця за національністю, громадянина України, з вищою освітою, одруженого та має на утриманні двох малолітніх дітей – 2015 і 2019 років народження, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

20.04.2019 року, у підсудного ОСОБА_1 , який обіймав посаду продавця продовольчих товарів магазину №15 ТОВ «ТРАШ», розташованого за адресою: м.Одеса, пр.Добровольського 155, виник злочинний умисел, направлений на протиправне привласнення належних зазначеному підприємству грошових коштів, що були йому ввірені, який підсудний реалізував за наступних підстав.

Так, протягом робочого часу, підсудний ОСОБА_1 , здійснюючи свої посадові обов`язки продавця продовольчих товарів на касі №2 означеного вище магазину, будучи матеріально-відповідальною особою за передані йому для подальшої реалізації товарно-матеріальні цінності підприємства, діючи умисно й з корисливих мотивів, з метою привласнення грошових коштів, достовірно розуміючи протиправний характер своїх дій і всупереч своїм посадовим обов`язкам, під час обслуговування покупців магазину та після отримання від них грошових коштів за придбаний товар, здійснив фіктивне скасування придбання окремих товарів шляхом використання належного йому доступу до комп`ютерної програми ТОВ «ТРАШ», за допомогою якої здійснюється реалізація товарів підприємства, у наступні дні: 20.04.2019 року – на суму 940,06 гривень; 21.04.2019 року – на суму 816,02 гривень; 22.04.2019 року – на суму 973,01 гривень; 23.04.2019 року – на суму 1181,03 гривень; 27.04.2019 року – на суму 1536,66 гривень; 05.05.2019 року – на суму 1147,34 гривень.

У подальшому, підсудний ОСОБА_1 отримані від покупців грошові кошти на загальну суму 6594,12 гривень, яка встановлена за результатами проведеної ТОВ «ТРАШ» інвентаризації від 06.05.2019 року, що були йому ввірені, - привласнив, чим завдав вказаному підприємству матеріальну шкоду у зазначеному розмірі.

В судове засідання представник потерпілого ТОВ «ТРАШ» (за довіреністю) ОСОБА_2 , будучи неодноразово належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, - не з`явився, надавши до суду декілька заяв про розгляд справи без його присутності, з огляду на що й за відсутністю заперечень від інших сторін провадження, суд визнав можливим здійснити розгляд кримінального провадження поза участі зазначеного представника потерпілого.

Підсудний Шарапов А.А., повністю визнавши свою провину по пред`явленому та викладеному в обвинувальному акті обвинуваченню, будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив суду про час, місце, спосіб та мотиви скоєного ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування та фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення.

Втім, суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, фактичні обставини якого ним або іншими учасниками процесу не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не проводилось в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, попередньою роз`яснивши і вияснивши правильність розуміння підсудним ОСОБА_1 та іншими учасниками судового розгляду змісту вказаних обставин, а також роз`яснивши їм про відсутність права оскарження фактичних обставин кримінального провадження в апеляційному порядку, суд упевнився в добровільності та істинності їх позиції, визнавши за клопотанням прокурора недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що підсудний ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив привласнення чужого майна, яке було йому ввірено, а відтак дії зазначеного підсудного вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.191 КК України.

Так, з огляду на ч.1 ст.191 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за привласнення чи розтрату чужого майна, яке було ввірено особі чи перебувало в її віданні, що карається штрафом від двох до п`яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певної діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого ним діяння та те, що в силу ст.12 КК України скоєне ним відноситься до категорії нетяжких злочинів, а також судом враховуються добровільне відшкодування підсудним спричиненої потерпілому ТОВ «ТРАШ» матеріальної шкоди та відсутність у цього підприємства будь-яких претензій до підсудного (згідно з квитанцією про банківський переказ та за заявами представника потерпілого – Чавдаряна А.А.), стан здоров`я підсудного та його особа – раніше не судимий та свою провину визнав, на обліку в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» не перебуває і офіційно не працевлаштований, одружений та має на утриманні малолітніх дітей, забезпечений місцем реєстрації на території України і має місце проживання в м.Одесі, де характеризується виключно позитивно, сукупність чого обумовлює можливість його виправлення в умовах суспільства.

За приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставини, що пом`якшує покарання підсудного ОСОБА_1 , суд відносить щире каяття і добровільне відшкодування завданих потерпілому збитків, а обставин, що обтяжують покарання зазначеного підсудного, як визначено в обвинувальному акті та з чим також погоджується суд, не встановлено.

На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, суд доходить висновку про те, що виправлення підсудного ОСОБА_1 і недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень має відбуватися без ізоляції від суспільства, з призначенням основного покарання у виді обмеження волі та додаткового – у виді позбавлення права обіймати певні посади у визначених санкцією ч.1 ст.191 КК України межах, але у контексті примітки до ст.45 цього Кодексу зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням певних обов`язків (ст.ст.75, 76 КК), що за переконанням суду є необхідним й достатнім для виправлення зазначеної особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує за правилами ст.100 КПК України.

Керуючись ст.100, ч.3 ст.349, ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, з позбавленням права обіймати у будь-яких суб`єктах господарювання посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями, строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75, п.п.1-2 ч.1 ст.76 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо протягом визначеного строку випробування зазначена особа не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки – періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно з ч.4 ст.76 КК України, ст.163 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку та нагляд за засудженим ОСОБА_1 , – покласти на Суворовський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.

В порядку ст.100 КПК України, речові докази у кримінальному провадженні – шість компакт-дисків із записами камер спостереження приміщення ТОВ «ТРАШ» та шість фіскальних чеків, які долучені до матеріалів досудового розслідування, - продовжити зберігати у зазначених матеріалах.

Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_1 , а також надати для відома іншим заінтересованим особам та направити для виконання до Суворовського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.

С у д д я: В.В.Шурупов