Рішення № 9307608, 22.04.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.2010                                                             Справа № 2/21

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Маргіт”, с. Солочин Свалявського району

До відповідача Солочинської сільської ради, с. Солочин Свалявського району

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –підприємство „Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва”, м. Київ

ПРО визнання недійсним рішення 30 сесії ІІ скликання Солочинської сільської ради від 28.12.2004р. про надання попереднього погодження ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами,

-          визнання недійсним рішення 35 сесії ІІ скликання Солочинської сільської ради від 29.04.2005р. про внесення доповнень до 30 сесії ІІ скликання від 28.12.2004р. „Про надання попереднього погодження ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами”,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача –Греца Я.В. –представник за довіреністю №53 від 25.03.2010р.

від відповідача – не з’явився

від третьої особи –не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Представник позивача просить позовні вимоги з урахуванням заяви про доповнення раніше озвучених підстав заявленого позову додатковим обгрунтуванням задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

У підтвердження своєї позиції вказує на те, що прийняті Солочинською сільською радою оспорювані рішення виходять за межі наданої їй компетенції згідно вимог ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", та всупереч п.2.ч.1 ст.9 Кодексу України про надра. Стверджує, що оскільки відповідач як представницький орган місцевого самоврядування вправі приймати рішення тільки в межах визначеної законом компетенції з питань, що стосуються інтересів територіальної громади с. Солочин і які є обов'язковими для виконання на відповідній території, то прийняті ним рішення щодо земельної ділянки, на якій розташована свердловина №9-Р Голубинського родовища, яка знаходяться поза межами населених пунктів, свідчить про порушення відповідачем такої компетенції. У підтвердження цього надав суду лист ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»від 03.02.2010 року № 94, яким зазначено, що

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 22.04.2010 року по справі № 2/21

земельна земельної ділянка, на якій розташована свердловина №9 Голубинського родовища, знаходяться поза межами населених пунктів. Зазначає,

що юрисдикція відповідача як органу місцевого самоврядування не може поширюватися на територію, що виходить за межі відповідного населеного пункту (с.Солочин).

Також просить суд врахувати те, що в ході досліджених геологічних робіт 2000-2003 p.p. на Голубинському родовищі були отримані нові дані, які свідчать про спільні експлуатаційні запаси ємнісного колектору промислового покладу мінеральної води «Лужанська 7», що розкритий свердловинами 7-ПГ, І1-Р та 9-Р, що виключає можливість передачі свердловини 9-Р для самостійної розробки "третім особам. Вказані обставини підтверджує висновком з питань охорони надр та охорони праці від 07.07.2004 року .

Зазначає, що п.2 листа ДП «Гідрогеологічне підприємство «Укргеокаптажмінвод»від 14.09.2005 року за № 421 передбачено, що свердловина 9-Р розташована на одній геологічній структурі з св..7-ПГ, на одній водозабірній ділянці Голубинського родовища, в контурі експлуатаційних запасів св.7-ГП. Більше того, свердловина 9-Р «Проектом гірничого відводу водозабірної ділянки св..7-ГП для розробки ТзОВ «Маргіт»включена в межі гірничого відводу св.7-ГП, на підставі п.20 Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 59 від 27.01.1995 року відповідно до якого забороняється надання гірничого відводу із залишенням за його межами ділянки родовища, рудних тіл, жил і покладів корисних копалин, не придатних для самостійної розробки. Правомірність розробки відповідного Проекту гірничого відводу встановлена рішенням Свалявського районного суду від 21.04.2005 року по справі № 2-638, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 12.07.2005 року.

Відтак, заперечує обґрунтованість рішень відповідача про надання третій особі попереднього погодження ліцензії (спеціального дозволу) на свердловину №9-Р, яка має спільні експлуатаційні запаси із свердловиною №7-ГП, що використовувалась позивачем згідно отриманих у встановленому порядку спеціальних дозволів від 25.05.1998 року № 1370 та № 2651 від 01 березня 2002 року, а також спільний гідравлічний зв'язок та взаємодію з нею, розташовані на одній ділянці користування надр і в межах гірничого відводу свердловини №7-ГП.

Відповідач –Солочинська сільська рада заперечує з приводу обґрунтованості заявлених позовних вимог в повному обсязі, однак, вимоги ухвал суду від 15.02.2010р., 24.02.2010р., 26.03.2010р. та від 12.04.2010р. не виконала, відповідного письмового пояснення із зазначенням відповідних підстав суду та витребуваних судом матеріалів не подала, свого уповноваженого представника на засідання суду 22.04.2010р. не направила.

В судових засіданнях представником відповідача вказується на необґрунтованість позиції позивача з огляду на те, що оскаржувані рішення прийняті у цілковитій відповідності до компетенції сільської ради та вимог чинного законодавства. Відповідний протест прокуратури Свалявського району на оскаржувані позивачем рішення Солочинською сільською радою відхилено, а відповідну заяву підприємства „Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва”, м. Київ з приводу неправомірних дій прокуратури, яка направлена до Генеральної прокуратури України, прийнято до відому.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що оскільки ухвалою суду від 12.04.2010р. явка уповноважених представників сторін визначалась судом на їх власний розсуд, неявка уповноваженого представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Водночас, враховуючи відсутність подання відповідачем 1

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 22.04.2010 року по справі № 2/21

аргументованого пояснення щодо неможливості подання суду витребуваних документів, заперечення позивача щодо відкладення розгляду справи та її розгляду в розумний строк, суд вважає за можливе розглянути справу у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Третя особа також заперечує з приводу обґрунтованості заявлених позовних вимог в повному обсязі, однак, також вимоги ухвал суду від 15.02.2010р., 24.02.2010р., 26.03.2010р. та від 12.04.2010р. не виконала, відповідного письмового пояснення із зазначенням відповідних підстав суду та витребуваних судом матеріалів не подала, свого уповноваженого представника на засідання суду 22.04.2010р. не направила.

В судових засіданнях представник третьої особи наполягає на тому, що наявний у позивача спеціальний дозвіл №2651 на видобування мінеральних вод ділянки Голубинського родовища видано Міністерством охорони навколишнього природного середовища України на підставі недійсних (підроблених) документів. Подав суду відомості про те, що в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває справа за №2а-14536/09/2670 за позовом підприємства „Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва”, м. Київ до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, м. Київ за участю третьої особи –Солочинської сільської ради про зобов’язання вчинити дії

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 березня 2002 року TOB „Маргіт", с. Солочин Свалявського району Міністерством охорони навколишнього природного середовища був виданий спеціальний дозвіл №2651 на видобування мінеральних вод ділянки Голубинського родовища, де розташована свердловина № 7-гп (7-р) (даний спеціальний дозвіл переоформлений замість спеціального дозволу від 25.05.1998року № 1370).

Відповідно до рішення Міжвідомчої робочої групи з питань надрокористування (протокол від 05.11.2008 № 12) до спеціального дозволу №2651 були внесені зміни до графи „Об'єкт ліцензування" (ДЗК України протокол від 14.11.2007 „ 1392). Згідно з цим протоколом затверджено апробування запасів мінеральних лікувальних вод ділянки „Маргіт-2" (свердловина № 9-р). Відтак, згідно спеціального дозволу № 2651 від 01.03.2002 року TOB „Маргіт" надано виключне право на експлуатацію свердловини № 9-р.

В свою чергу, рішенням 30 сесії ІІ скликання Солочинської сільської ради від 28.12.2004р. про надання попереднього погодження ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами та рішенням 35 сесії ІІ скликання Солочинської сільської ради від 29.04.2005р. про внесення доповнень до 30 сесії ІІ скликання від 28.12.2004р. „Про надання попереднього погодження ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами” філії № 7 „Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва " м. Києва сільською радою було погоджено надання дозволу на збір матеріалів для отримання спеціального дозволу на свердловину № 9-р (Голубинського родовища) на самовилив та експлуатацію

Позивач оспорює обґрунтованість та правомірність прийнятих Солочинською радою рішень, оскільки такі прийняті з виходом за межі наданої раді компетенції, визначеної ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", та всупереч п.2.ч.1 ст.9 Кодексу України про надра. Також зазначає, що такі рішення прийнято радою без врахування того, що свердловини №7-гп та №9-р

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 22.04.2010 року по справі № 2/21

мають спільні експлуатаційні запаси ємнісного колектору промислового покладу мінеральної води «Лужанська 7», що виключає можливість передачі свердловини 9-Р для самостійної розробки третім особам.

Аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, а також позицію третьої особи без самостійних вимог на предмет спору з приводу фактичних правовідносин сторін, суд констатує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994р. «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові) підземні води віднесені до переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

В свою чергу, п. 2. ч. 1 ст. 9 Кодексу України про надра передбачено, що погодження клопотань про надання надр у користування з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин належить до відання Верховної Ради Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів на їх території.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорювані позивачем рішення Солочинська сільська рада приймала керуючись п. 36 ч. 1. ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", якими визначено, що сільська рада вирішує відповідно до закону питання про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу.

Однак, рішення Солочинської сільської ради 30 сесії ІІ скликання Солочинської сільської ради від 28.12.2004р. та 35 сесії ІІ скликання Солочинської сільської ради від 29.04.2005р. прийнято з порушенням вимог норм ст. 10 Кодексу України про надра, який визначає компетенцію сільських рад в сфері регулювання гірничих відносин, однак вказана правова норма передбачає право сільської ради на погодження клопотань про надання надр у користування з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин тільки місцевого значення, що випливає з наступного.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Як визначено ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Стаття 1 вказаного закону передбачає, що територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Таким чином, відповідач як представницький орган місцевого

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 22.04.2010 року по справі № 2/21

самоврядування вправі приймати рішення в межах визначеної законом компетенції з питань, що стосуються інтересів територіальної громади с. Солочин і які є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Натомість, земельна ділянка, на якій розташована свердловина №9-р Голубинського родовища, знаходиться поза межами населених пунктів, що підтверджується листом ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»від 03.02.2010 року № 94, а також кадастровою справою по виносу в натуру межі між с. Солочин та ДП „Свалявське ЛГ” та планово-картографічним матеріалом по встановленню межі с. Солочин 2004р.

Такі документи дають підстави стверджувати, що відповідач по відношенню до вказаної земельної ділянки не вправі приймати відповідних рішень. Юрисдикція відповідача як органу місцевого самоврядування не вправі поширюватися на територію, що виходить за межі відповідного населеного пункту с.Солочин.

Окрім того, ст. 16 Кодексу України про надра передбачено, що спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами. Відповідно до ч.4 ст.62 Господарського кодексу України підприємство є юридичною особою має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Наведене дає підстави стверджувати, що спеціальний дозвіл не може видаватися структурним підрозділам підприємств, установ та організацій, тоді як оскаржуваними рішеннями відповідача надається погодження на збір матеріалів для отримання ліцензії філії третьої особи.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в ході досліджених геологічних робіт 2000-2003 p. p. на Голубинському родовищі були отримані нові дані, які свідчать про спільні експлуатаційні запаси ємнісного колектору промислового покладу мінеральної води «Лужанська 7», що розкритий свердловинами 7-ПГ, І1-Р та 9-Р. Висновком експертизи з питань охорони надр та охорони праці від 07.07.2004 року №1203.04.46 та Паспортом артсвердловини №9-р, складеним дочірнім підприємством „Гідрогеологічне підприємство „Укргеокаптажмінвод” передбачено, що передача свердловини 9-Р для самостійної розробки третім особам є неможливою.

Крім того, даним Паспортом артсвердловини № 9-р на Голубинському родовищі, встановлено, що за результатами розвідки встановлений гідравлічний зв'язок між водозабірними ділянками Маргіт-2 (св.. 9-Р) та Маргіт-1 (св.-7-ГП). Також надано висновок про необхідність сумісної експлуатації обох ділянок одним водокористувачем (неузгоджений водовідбір однієї з них може вплинути на об'єми та якість води в другій).

Згідно з п. 7.6 Положення про стадії геологорозвідувальних робіт на підземні води (гідрогеологічні роботи), затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України N 260 від 16.07.2001 року, у процесі розвідки нового родовища (ділянки) підземних вод проводяться буріння розвідувальних, розвідувально-експлуатаційних та спостережних свердловин.

Пунктом 8.9 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод, затвердженої Наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин №23 від 04.02.2000 року визначено, що свердловини за призначенням поділяються на: геологічні - картувальні, пошукові, розвідувальні, параметричні; гідрогеологічні - картувальні, пошукові, розвідувальні, розвідувально-експлуатаційні, експлуатаційні, спостережні в кущах свердловин, спостережні режимні (одиночні), розвідувальні і

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 22.04.2010 року по справі № 2/21

розвідувально-експлуатаційні центральні в кущах.

Під час проведення геологорозвідувальних робіт з переоцінки запасів мінеральних вод Голубинського родовища (2000-2003 p.p.) свердловина 9-р була розконсервована і використовувалась саме як спостережна.

В свою чергу, як вбачається з п.2 листа ДП «Гідрогеологічне підприємство «Укргеокаптажмінвод»від 14.09.2005 року за № 421, свердловина 9-Р розташована на одній геологічній структурі з св. 7-пг, на одній водозабірній ділянці Голубинського родовища, в контурі експлуатаційних запасів св.7-ГП. Більше того, свердловина 9-Р «Проектом гірничого відводу водозабірної ділянки св..7-ГП для розробки ТзОВ «Маргіт»включена в межі гірничого відводу св.7-ГП, на підставі п.20 Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №59 від 27.01.1995 року відповідно до якого забороняється надання гірничого відводу із залишенням за його межами ділянки родовища, рудних тіл, жил і покладів корисних копалин, не придатних для самостійної розробки. Правомірність розробки відповідного Проекту гірничого відводу встановлена рішенням Свалявського районного суду від 21.04.2005 року по справі № 2-638, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 12.07.2005 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Кодексу про надра України гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється. Частина 4 вказаної статті передбачає, що при наданні гірничих відводів вирішуються питання щодо правильності поділу родовищ корисних копалин на окремі гірничі відводи з метою запобігання залишенню поза гірничими відводами менш цінних ділянок родовищ та не придатних для самостійної розробки.

Згідно з п.9. Положення про порядок надання гірничих відводів, передача наданого гірничого відводу повністю або частково іншому підприємству або громадянину забороняється.

Як випливає з абз. З п. З Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1540 від 02.10.2003 року (чинного на момент прийняття відповідачем оскаржених рішень), у межах однієї ділянки надр під час геологічного вивчення різних за видом корисних копалин можуть проводитися роботи за кількома дозволами.

Отже, законодавство не допускає надання кількох дозволів різним надрокористувачам на використання надр і видобуток корисних копалин одного виду у межах однієї ділянки використання надр і одного гірничого відводу. Вищевказані положення згаданих нормативних актів не враховані відповідачем при прийнятті оскаржених рішень.

З огляду на вищенаведене, заперечення відповідача та третьої особи не можуть бути взяті судом до уваги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними рішення 30 сесії ІІ скликання Солочинської сільської ради від 28.12.2004р. про надання попереднього погодження ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами, а також рішення 35 сесії ІІ скликання Солочинської сільської ради від 29.04.2005р. про внесення доповнень до 30 сесії ІІ

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 22.04.2010 року по справі № 2/21

скликання від 28.12.2004р. „Про надання попереднього погодження ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами”.

3. Стягнути з Солочинської сільської ради, с. Солочин Свалявського району (код ЄДРПОУ 25445006) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Маргіт”, с. Солочин Свалявського району (код ЄДРПОУ 22070231) суму 85грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Секретар судового засідання В.В. Мазюта