Рішення № 93071088, 24.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.11.2020Справа № 910/13836/20

Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/13836/20

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ»

про стягнення 25357,21 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (далі - відповідач) про стягнення 25357,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів програма «Преміум» №209.19.2450614 від 07.03.2019 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Toyota C-HR» реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі. Окрім того, у зв`язку з простроченням граничного строку виконання відповідачем зобов`язання позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 303,02 грн та 3% річних у розмірі 75,75 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/13836/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.09.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 4, корпус 6А.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 була отримана відповідачем - 28.09.2020.

Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

13.10.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява, в якій просить закрити провадження у справі в частині стягнення виплаченого страхового відшкодування у розмірі 24978,44 грн, у зв`язку зі сплатою цих коштів відповідачем.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2019 між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів ПРОГРАМА «ПРЕМІУМ» №209.19.2450614, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах даного договору ТЗ та/або ДО, а саме: автомобіль марки «Toyota C-HR», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, дорожньо-транспортна пригода.

Строк дії договору встановлено з 14.03.2019 по 13.03.2020 (включно).

11.12.2019 року приблизно о 18:05 год. в м. Києві по вул. Залізничне шосе, виїзд на вул. Набережне шосе відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки «Toyota C-HR», реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , а саме: ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Toyota C-HR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з чим транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 23.03.2020 у справі №757/1303/20-п встановлено порушення ОСОБА_2 вимог п.2.3.б, 13.1 Правил дорожнього руху України, втім провадження по даній справі було закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

13.12.2019 ОСОБА_1 звернулася із заявою про настання страхової події та виплати страхового відшкодування на рахунок СТО.

Згідно рахунку-фактури №2019011850 від 30.12.2019 вартість ремонту автомобіля марки «Toyota C-HR», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 25978,44 грн.

03.01.2020 позивачем був складений та підписаний страховий акт №3.19.3526-1, згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки ««Toyota C-HR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 25978,44 грн.

На підставі складеного страхового акту №3.19.3526-1 від 03.01.2020 позивач, виконуючи свої зобов`язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів ПРОГРАМА «ПРЕМІУМ» №209.19.2450614 від 07.03.2019, перерахував на рахунок СТО - ТОВ «АВТОСАМІТ НА СТОЛИЧНОМУ» суму страхового відшкодування в розмірі 25978,44 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №ЦО00022 від 03.01.2020.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Отже, з огляду на положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов`язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Таким чином, до Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки «Toyota C-HR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_2 .

Доказів того, що ОСОБА_2 не мав права керування транспортним засобом марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 на законних підставах керував вказаним транспортним засобом.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2 встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2 відшкодовується ОСОБА_2 , як особою, яка на законних підставах керувала транспортним засобом марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 11.12.2019 суду не надано.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як законного володільця автомобіля марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» згідно із полісом №АО/1763402, строк дії якого з 31.07.2019 по 30.07.2020, який наявний в матеріалах справи.

Відповідно до даного полісу №АО/1763402 страхувальником - особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_2 , а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_2 транспортного засобу марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ».

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 зазначеного вище Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс №АО/1763402) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100000,00 грн., франшиза - 1000 грн.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Toyota C-HR», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 25978,44 грн, а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.

Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», з метою досудового врегулювання спору, направило на адресу відповідача, заяву вих.№2574/07-3.19.3526 про виплату страхового відшкодування, яку відповідач отримав 06.05.2020, однак залишив її без відповіді та задоволення.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №АО/1763402 розміри лімітів відповідальності (100000,00 грн.) та франшизи (1000,00 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 24978,44,00 грн (25978,44 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) - 1000,00 грн (франшиза) = 24978,44 грн).

В той же час, як встановлено судом, після подання позову до суду, відповідач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 24978,44 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №9316 від 25.09.2020 та №17182 від 23.09.2020.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

В даному випадку, предметом спору є стягнення з відповідача страхового відшкодування.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, враховуючи, що відповідач оплатив суму страхового відшкодування в розмірі 24978,44 грн, яка визнана судом обґрунтованою і доведеною, спір в даній справі припинив своє існування під час розгляду справи.

Суб`єкти господарювання мають можливість самостійно регулювати свої відносини, діяти на власний розсуд, тому суд вважає за можливе закрити провадження у справі в частині стягнення 24978,44 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині, оскільки такий припинив існування в процесі розгляду справи (позов поданий 14.09.2020, а оплата здійснена 23.09.2020 та 25.09.2020).

Щодо вимоги позивача про стягнення пені за порушення відповідачем строків виплати страхового відшкодування, а також 3% річних, суд зазначає наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

При цьому, пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідачем не заперечується факт отримання заяви про виплату страхового відшкодування 06.05.2020.

Отже, у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідач зобов`язаний був сплатити страхове відшкодування не пізніше 04.08.2020.

Відтак, позивач правомірно нарахував пеню за період з 05.08.2020 по 10.09.2020 у розмірі 303,02 грн.

Зважаючи на обов`язок суду з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, не виходячи при цьому за межі позовних вимог, суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку та дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 75,75 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 3% річних також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що позивач надав суду докази на підтвердження погашення суми основного боргу, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 303,02 грн та 3% річних у розмірі 75,75 грн, а в частині стягнення 24978,44 грн страхового відшкодування провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому пунктом 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, пов`язаних з несвоєчасною сплатою страхового відшкодування, що змусило позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн.

Крім того, в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат позивачем визначено витрати на правничу допомогу, які позивач очікує понести в сумі 6339,00 грн.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.

Позаяк, позивач, у підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, під час розгляду справи не надав суду жодного доказу, який би свідчив про дійсне та фактичне понесення витрат відповідачем, як то акт приймання-передачі наданих послуг, детальний опис виконаних (наданих) послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок та вартість, тощо, у зв`язку з чим відсутні підстави для розподілу цих витрат.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 231, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 24978,44 грн страхового відшкодування закрити.

2. В іншій частині позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 4, корпус 6А; ідентифікаційний код 32404600) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2; ідентифікаційний код 36086124) пеню у розмірі 303 (триста три) грн 02 коп., 3% річних у розмірі 75 (сімдесят п`ять) грн 75 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.11.2020.

Суддя Т.В.Васильченко