Рішення № 93070851, 24.11.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/95/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2020 Справа № 908/2339/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2339/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Порошкові фарби України" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 61)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шокарева Олега Олександровича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: Русанов С.М.- Витяг з ЄДРПОУ, протокол № 1 від 28.04.2013

від відповідача: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

14.09.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 08.09.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Порошкові фарби України" до Фізичної особи-підприємця Шокарева Олега Олександровича про стягнення 12132,89 грн. заборгованості, у тому числі: 9565,00 грн. боргу за поставлений товар, 860,28 грн. 3% річних, 1707,61 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2339/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.09.2020 вказана позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.

30.09.2020 до суду від позивача надійшла письмова заява, якою усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.10.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2339/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/95/20. Судове засідання призначено на 27.10.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 розгляд справи відкладений на 24.11.2020.

У судове засідання 24.11.2020 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача не з`явився, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 24.11.2020 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого за переліченими у позовній заяві видатковими накладними товару, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 9565,00 грн. На прострочену заборгованість позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 1707,61 грн. та 3 % річних у розмірі 860,28 грн. Позов обґрунтований ст.ст. 193, 264, 265 ГК України, ст.ст. 15, 526, 625 ЦК України.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву не скористався, відзив на позов не подав, у судові засідання не з`являвся.

Ухвали суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи, направлені відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у позовній заяві: 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 60, кв. 6.

Ухвала про відкриття провадження у справі, що направлялася відповідачу, повернута до суду з відміткою поштового відділення зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини третьої даної статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, встановлений строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача у порядку ст. 165 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Порошкові фарби України" поставило Фізичній особі-підприємцю Шокареву Олегу Олександровичу товар (фарби порошкові) на загальну суму 9565,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0001290 від 21.07.2017 на суму 1800,00 грн., № РН-0001436 від 10.08.2017 на суму 535,00 грн., № РН-0001592 від 04.09.2017 на суму 1284,00 грн., № РН-0001638 від 07.09.2017 на суму 366,00 грн., № РН-0001675 від 13.09.2017 на суму 114,00 грн., № РН-01903 від 12.10.2017 на суму 2016,00 грн., № РН-01926 від 17.10.2017 на суму 570,00 грн., № РН-0002171 від 17.11.2017 на суму 2880,00 грн.

Товар отриманий відповідачем, підпис на накладній вказаної особи в графі «Отримав(ла)» скріплений круглою печаткою ФОП.

Як слідує з матеріалів справи позивач 07.05.2020 направив відповідачу письмову вимогу вих. № 0505/01 від 05.05.2020 щодо сплати 9565,00 грн. боргу за поставлений за переліченими вище видатковими накладними товар. Також 04.06.2020 позивач направив відповідачу повторно письмову вимогу вих. № 0106/03 від 01.06.2020 про сплату 9565,00 грн. боргу.

Відповідач за отриманий товар з позивачем не розрахувався, у зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Із матеріалів справи слідує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порошкові фарби України" (позивач) та Фізичною особи-підприємцем Шокаревим Олегом Олександровичем (відповідач) на підставі ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобов`язання на підставі укладеного у спрощений спосіб договору, який за своїм змістом фактично є договором поставки.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Виходячи з наведених приписів законодавства, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, із припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

За змістом ст. 2 ГПК України суд при здійсненні судочинства зобов`язаний керуватися принципами верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, письмовий відзив на позов не подав, отримання товару за переліченими вище видатковими накладними не заперечив.

Доказів погашення заборгованості у сумі 9565,00 грн. матеріали дійсної справи не містять, суду не надані.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 9565,00 грн. за поставлений за видатковими накладними товар є обґрунтованою, підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 21.07.2017 по 15.10.2020 у розмірі 860,28 грн. та 1707,61 грн. інфляційних втрат за загальний період: серпень 2017 - квітень 2020.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №№ 703/2718/16-ц, 646/14523/15-ц.

Приймаючи до уваги встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Позивач нараховував 3% річних окремо за кожною видатковою накладною.

Розглянувши складений позивачем розрахунок 3% річних суд визнає його неправильним. Так, позивач помилково включив дні фактичної поставки товару в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

Згідно перерахунку суду, здійсненого за допомогою інформаційної системи «Законодавство», у межах заявленого позивачем періоду, загальна сума 3% річних складає 852,17 грн. У стягненні 8,11 грн. 3% річних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову у цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем при вирахуванні інфляційних допущені арифметичні помилки у визначенні сукупного індексу інфляції. Згідно перерахунку суду, здійсненого за допомогою інформаційної системи «Законодавство», у межах заявленого позивачем періоду, загальна сума інфляційних втрат складає 1855,02 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, якою врегульовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується загальна сума 1707,61 грн. інфляційних втрат.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 2100,59 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь 4000,00 грн. витрат зі складання адвокатом Рухадзе Р.П. позовної заяви та підготовки документів.

При цьому, у позовній заяві позивач виклав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, вказавши, що очікуваний розмір витрат на правову допомогу складає 6102,00 грн., із яких: 4000,00 грн. - складання адвокатом Рухадзе Р.П. позовної заяви та підготовки документів, 2102,00 грн. - судовий збір.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) та такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Позивач долучив до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 31.08.2020 б/н, укладеного між ТОВ "Порошкові фарби України" (клієнт) та адвокатом Рухадзе Р.П. За договором адвокат зобов`язався надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Згідно п. 4.1 отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. За надання правової допомоги відповідно до даного договору, клієнт авансово сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову ( п. 4.3).

Позивачем поданий підписаний між ним та адвокатом акт виконаних робіт № 5 від 31.08.2020, відповідно до якого адвокатом була надана правова допомога (за договором про надання правової допомоги б/н від 31.08.2020) із проведення аналізу документів, що стосуються підготовки та складання позовної заяви про стягнення з ФОП Шокарева О.О. суми боргу за поставлення товару, формування документів для подачі до Господарського суду Запорізької області. Зазначено, що вартість послуг з надання правової допомоги складає 4000,00 грн. без ПДВ.

Згідно платіжного доручення № 62 від 31.08.2020 позивач перерахував на рахунок адвоката Рухадзе Р.П. 4000,00 грн. за надання правової допомоги за договором б/н від 31.08.2020.

Згідно даних Національної асоціації адвокатів України, доступ до сайту якого є відкритим, Рухадзе Регіна Петрівна здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, свідоцтво № 001259 від 30.03.2017 (роздруківка з сайту міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що визначено частиною 6 статті 126 ГПК України.

Відповідач будь-яких письмових заперечень проти відшкодування витрат на правничу допомогу чи-то клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката суду не подав.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи наведене, оскільки позивачем подані належні докази щодо обсягу наданих послуг з професійної правничої допомоги адвоката та їх вартості, враховуючи, що позов був задоволений частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3997,20 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шокарева Олега Олександровича ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порошкові фарби України" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 61, код ЄДРПОУ 38731876) 9565 (дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 00 коп. боргу за поставлений товар, 852 (вісімсот п`ятдесят дві) 17 коп. 3% річних, 1707 (одна тисяча сімсот сім) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 2100 (дві тисячі сто) грн. 59 коп. витрат зі сплати судового збору, 3997 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 20 коп. витрат на правову допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 25 листопада 2020.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко