Постанова № 9306460, 19.03.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 березня 2010 р. № 2-а- 1251/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А. В.,

при секретарях Король Д.О.

за участю представників сторін:

позивача Любимого О.М.

відповідача Жепалова О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля»код ЄДРПОУ 30881083 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати Податкове повідомлення-рішення від 28.01.10 № 0000110854/0 та Податкове повідомлення-рішення від 28.01.10 № 0000120854/0 через їх незаконність. Власну правову позицію по справі позивач ґрунтує на тих обставинах, що під час проведення перевірки, результати якої викладено в акті перевірки від 15.01.10 № 50/23-106/30881083, відповідач помилково встановив наявність порушень позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та прохав задовольнити позов у повному обсязі, поклавшись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував пославшись на те, що позовні вимоги позивача спростовуються матеріалами перевірки, якими в повній мірі підтверджується фактичне порушення позивачем норм податкового законодавства, що стало підставою для визначення податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 160758,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 128606,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін спору, вивчивши письмові докази, залучені до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові здійснено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», про що складено акт перевірки від 15.01.10 № 50/23-106/30881083, в якому відповідач встановив порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки, керуючись вимогами пп. б пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідач шляхом прийняття Податкового повідомлення-рішення від 28.01.10 № 0000110854/0 та Податкового повідомлення-рішення від 28.01.10 № 0000120854/0 самостійно визначив позивачу податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 160758,00 грн. та застосував штраф в сумі 131405,90 грн. та податку на додану вартість в сумі 128606,00 грн. та застосував штраф в сумі 64303,00 грн.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що позивач здійснив придбання за межами України побутових швейних машинок у кількості 10472 штук та дорожніх сумок у кількості 6886 штук та оприбуткував їх у власному обліку.

В подальшому позивач здійснив реалізацію вказаних вище товарів на користь третіх осіб за цінами, що є меншими від ціни оприбуткування в обліку. Відповідно до цього, на погляд відповідача є підстави стверджувати, що витрати позивача на придбання товарів не повязані з веденням господарської діяльності, оскільки реалізація цих товарів здійснена за нижчою ціною. За цих обставин підлягають виключенню зі складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені до бюджету у звязку з придбанням товару під час його розмитнення.

Відповідно з вимогами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

При цьому позивач вказує, що здійснені ним витрати на придбання побутових товарів у нерезидентів напряму повязані із здійсненням господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку.

Відповідно із Статутом ДП з іноземними інвестиціями «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», чинну редакцію якого зареєстровано 21.09.05, предметом діяльності підприємства є створення книжкової клубної системи, видавнича діяльність, виготовлення та розповсюдження книжкової продукції, роздрібний та оптовий продаж книжкової продукції.

Під час розгляду справи позивач за допомогою належних доказів довів, що зусилля підприємства серед іншого спрямовані на застосування схеми продажу книжкової продукції шляхом розповсюдженню каталогів продукції з подальшим обєднанням покупців книжкової продукції у клуб. Стимулювання продажу книжкової продукції здійснюється за допомогою направлення адресної пропозиції покупцеві із зазначенням споживчих властивостей товару, правил придбання товару, ціни товару та іншої обовязкової інформації. Покупець книжкової продукції має можливість стати членом книжкового клубу, що дозволяє отримувати додаткові блага за рахунок членства у клубі. Отримуючи членство у клубі, особа вступає з позивачем у правовідносини, які базуються на принципах виконання взаємних зобовязань, а саме - підприємство надає можливість покупцеві (члену клубу) здійснювати придбання товарів за спеціальними цінами, які не застосовуються у роздрібній торгівлі, а покупець (член клубу) надає письмове зобовязання придбати хоча б один товар з кожного отриманого каталогу пропозицій один раз на квартал мінімум протягом одного року.

На підтвердження цих обставин позивач надав до суду затверджені керівництвом проекти каталогу підприємства за 1 квартал 2009 року, безпосередньо друкований каталог за 1 квартал 2009 року, затверджені правила роботи програми «Приведи друга до Клубу», а також письмові пояснення стосовно умов заохочувальних програм, що пропонувались та виконувались підприємством у 1 та 2 кварталах 2009 року.

З наданих доказів вбачається, що з метою підвищення попиту на книжкову продукцію в межах статутної діяльності проводяться певні заохочувальні заходи, результатом яких є підвищення рівня доходу та прибутку від господарських операцій підприємства.

Позивач зазначає, що ефективним засобом збільшення членів клубу є використання інформаційних можливостей дійсних членів клубу з метою доведення необхідної інформації до нових членів клубу, що здійснюється наступним шляхом: на сторінках власного каталогу підприємство пропонує постійним членам клубу участь програмі «Приведи друга до Клубу», особа, яка бажає прийняти участь в цій програмі, інформує потенційного члена клубу про клубні правила та видає останньому бланк заяви на вступ до клубу, в якості винагороди за роботу (яка полягає у залученні нових членів до клубу) дійсний член клубу отримує можливість придбати один з товарів (зазначених в каталозі) за спеціальною ціною, яка загалом є меншою, ніж ціна придбання цього побутового товару самим підприємством; для нового члена клубу, залученого в цей спосіб до клубу, встановлюється спеціальна знижка на першу покупку в розмірі 10,00 грн., побутовий товар, придбаний за спеціальною ціною, надсилається його власнику поштою тільки за умови отримання клубом замовлення з квартального каталогу від дійсного члена клуба та нового члена клубу, а також отримання від них оплат за ці замовлення.

Позивач надав до матеріалів справи докази про надсилання поштою та отримання оплати за спеціальною ціною побутових товарів, що використані у програмі “Приведи друга до Клубу”. Також економічними розрахунками економічної ефективності програми «Приведи друга до Клубу»підтверджується, що наслідком її проведення є отримання підприємством фінансового прибутку.

Первинними документами позивача підтверджується, що придбані ним побутові швейні машинки та набори дорожніх сумок оприбутковано в обліку підприємства за вартістю 868570,52 грн. та 238708,98 грн. відповідно на балансовому рахунку 2810 “Товари”, а в подальшому реалізовано на користь третіх осіб за умов отримання грошової компенсації від покупців.

Тим самим позивач довів, що здійснені ним витрати на придбання побутових швейних машинок та наборів дорожніх сумок напряму повязані із здійсненням господарської діяльності, що спростовує доводи відповідача про наявність порушень пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім цього до матеріалів справи надано документи бухгалтерської та податкової звітності, якими підтверджується позитивний фінансовий результат від здійснення позивачем господарської діяльності.

Також встановлено судом, що сторони угод мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Більше того, згідно з частиною першою ст. 43 ГК України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Статтею 67 ГК України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Надання послуг з просування товару не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акта, який би забороняв або обмежував таку діяльність.

Суд також зауважує, що положення п. 1.32 ст.1 Закону № 334 визначають господарську діяльність, як діяльність, спрямовану на одержання доходу, а пункт 4.1. формує нормативне визначення поняття дохід як загальної суми, отриманої (нарахованої) платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах протягом звітного періоду.

Судом встановлено, що згідно статуту позивача, продаж товарів віднесений до основного виду діяльності Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля».

Крім цього, суд зазначає, що відповідачем у ході судових засідань взагалі не було надано будь-яких обґрунтованих доказів, які б свідчили про порушення позивачем чинного податкового законодавства.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості ухвалених відповідачем податкових повідомлень-рішень до суду не надано.

Висновки перевіряючи осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень.

За таких умов факти порушень, вказані у акті перевірки від 15.01.10 № 50/23-106/30881083 слід вважати недоведеними.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Також відповідно до вимог ст. 94 КАС України необхідно стягнути судові витрати з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 69-71, 94, 161, 160 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові податкові повідомлення-рішення № 0000110854/0 від 28.01.2010 р. та 0000120854/0 від 28.01.2010 р.

Стягнути з державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля»судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 22 березня 2010 року.

Суддя А.В. Зінченко