Ухвала суду № 93063235, 21.11.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2020 Справа №607/20111/20

21 листопада 2020 року

провадження №1-кс/607/8445/2020

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька І.М., при секретарі судового засідання Бойко І.І.,

за участю: перекладача Бабіної М.О.,

прокурора Хоми І.А., слідчого Мицьо Н.А.,

підозрюваного ОСОБА_1

захисників - адвокатів Притули В.Д., Рубінського В.М.

розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Мицьо Н.А., погоджене прокурором Тернопільської обласної прокуратури Хома І.А., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та громадянина Російської Федерації, неодруженого, офіційно непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3,4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Мицьо Н.А., за погодженням із прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Хомою І.А., звернулась до слідчого судді, в рамках кримінального провадження за № 12020210010000409 від 10.02.2020 року, із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що у провадженні СУ ГУНП в Тернопільській області перебуває кримінальне провадження за №12020210010000409 від 10 лютого 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2,3,4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку 2020 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які перебували в м. Дніпро та ОСОБА_3 , який перебував у СІЗО № 7 м. Маріуполь Донецької області, переслідуючи мету збагачення та незаконного отримання прибутків, попередньо домовились про незаконне заволодіння шляхом обману грошовими коштами жителів України, під приводом відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди та не притягнення до кримінальної відповідальності близьких родичів за нібито вчинення останніми дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими.

Так, 10 лютого 2020 року, близько 18.00 год., невстановлена слідством особа, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного заволодіння чужим майном та спільного збагачення, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на виконання умов вищезазначеної домовленості, використовуючи мобільний зв`язок, здійснила дзвінок на стаціонарний телефон НОМЕР_1 , на який відповіла ОСОБА_4 . Продовжуючи свою злочинну діяльність, невстановлена досудовим розслідуванням особа в телефонній розмові з останньою, використовуючи ефект несподіваності, скориставшись хвилюванням та розгубленим станом ОСОБА_4 , видала себе за працівника поліції та повідомила завідомо неправдиву інформацію про те, що її донька скоїла дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої потерпілий від її дій перебуває у лікарні. Надалі, використовуючи розгублений стан ОСОБА_4 та її родинні зв`язки, невстановлена слідством особа висунула вимогу добровільно передати грошові кошти для відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди на лікування та не притягнення до кримінальної відповідальності її доньки за нібито вчинення останньою дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими.

Отримавши згоду ОСОБА_4 на передачу грошових коштів, невідома особа повідомила її про приїзд представника поліції, якому вона повинна передати вказані грошові кошти, при цьому наказала постійно знаходитись із нею на телефонному зв`язку, тим самим не даючи можливості ОСОБА_4 усвідомити події, які з нею відбуваються, та з метою недопущення здійснення останньою телефонних дзвінків до близьких родичів та виявлення факту вчинення відносно неї шахрайських дій.

Після цього, невстановлена особа, використовуючи стільниковий зв`язок, повідомила відомості про місце проживання ОСОБА_4 . ОСОБА_5 , якого для отримання грошових коштів підшукав ОСОБА_3 . Надалі, ОСОБА_5 , направився до місця проживання ОСОБА_4 , що по АДРЕСА_2 , де видаючи себе за працівника поліції, отримав грошові кошти в розмірі 10 000 гривень нібито для відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди на лікування та не притягнення до кримінальної відповідальності доньки ОСОБА_4 за вчинення останньою дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими.

Після заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 в розмірі 10 000 гривень, ОСОБА_5 залишив місце вчинення злочину, а вказані кошти відповідно до розпоряджень ОСОБА_1 розподілили між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..

Отже, своїми протиправними діями, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та невстановлена досудовим розслідуванням особа за попередньою змовою заволоділи грошовими коштами ОСОБА_4 в розмірі 10 000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме - заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Надалі, 12 липня 2020 року, близько 14.00 год., невстановлена слідством особа, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного заволодіння чужим майном та спільного збагачення, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та на виконання умов вищезазначеної домовленості, використовуючи мобільний зв`язок, здійснила дзвінок на стаціонарний телефон НОМЕР_2 , на який відповіла ОСОБА_7 . Продовжуючи свою злочинну діяльність, невстановлена досудовим розслідуванням особа видала себе за працівника поліції та повідомила завідомо неправдиву інформацію ОСОБА_7 про те, що її син скоїв дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої потерпілий від її дій перебуває у лікарні. Надалі, використовуючи розгублений стан ОСОБА_7 та її родинні зв`язки, невстановлена слідством особа на ім`я ОСОБА_8 висунула вимогу добровільно передати грошові кошти для відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди на лікування та не притягнення до кримінальної відповідальності її сина за нібито вчинення останнім дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими.

Отримавши згоду ОСОБА_7 на передачу грошових коштів, невстановлена слідством особа на ім`я ОСОБА_8 повідомила їй про приїзд до неї представника поліції, якому вона повинна передати вказані грошові кошти.

Після цього, невстановлена особа, використовуючи телефонний зв`язок, повідомила відомості про місце проживання ОСОБА_7 ОСОБА_9 , який, дотримуючись вищезазначеної домовленості, разом із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 перебував в м. Київ. Надалі, ОСОБА_9 , направився до місця проживання ОСОБА_7 , що по АДРЕСА_3 , де видаючи себе за представника поліції, отримав грошові кошти сумі 6000 гривень, які зберігались на банківські картці та ювелірні вироби нібито для відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди на лікування та не притягнення до кримінальної відповідальності сина ОСОБА_7 за вчинення останнім дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими.

Після заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_7 в сумі 6000 гривень та ювелірними виробами, ОСОБА_9 залишив місце вчинення злочину, а вказані кошти та ювелірні вироби відповідно до розпоряджень ОСОБА_1 та ОСОБА_10 здійснила розподіл між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Отже, своїми протиправними діями, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та невстановлена досудовим розслідуванням особа за попередньою змовою заволоділи грошовими коштами сумі 6000 гривень та ювелірними виробами, а саме золотим браслетом, золотим годинником із золотим браслетом, парою золотих сережок із брильянтами, золотим ланцюжком із золотим хрестиком та платиновим перстнем з діамантом, загальною вартість 250 000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, а саме - заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах.

Надалі, 30 червня 2020 року, близько 15.00 год., невстановлена слідством особа, умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного заволодіння чужим майном та спільного збагачення, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та на виконання умов вищезазначеної домовленості, використовуючи мобільний зв`язок, здійснила дзвінок на мобільний телефон НОМЕР_3 , на який відповіла ОСОБА_11 . Продовжуючи свою злочинну діяльність, невстановлена досудовим розслідуванням особа в телефонній розмові з останньою видала себе за працівника поліції та повідомила завідомо неправдиву інформацію про те, що її син скоївдорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої потерпілий від її дій перебуває у лікарні. Надалі, використовуючи розгублений стан ОСОБА_11 та її родинні зв`язки, невстановлена слідством особа висунула вимогу добровільно передати грошові кошти для відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди на лікування та не притягнення до кримінальної відповідальності її сина за нібито вчинення останнім дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими.

Отримавши згоду ОСОБА_11 на передачу грошових коштів, невстановлена слідством особа повідомила їй про приїзд до неї представника поліції, якому вона повинна передати вказані грошові кошти.

Після цього, невстановлена особа, використовуючи стільниковий зв`язок, повідомила відомості про місце проживання ОСОБА_11 невстановленій особі, яку підшукав ОСОБА_3 та яка, дотримуючись вищезазначеної домовленості, із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та невстановленою досудовим розслідуванням особою перебувала в м. Полтава. Надалі, невстановлена особа, направилася до місця проживання ОСОБА_11 , що по АДРЕСА_4 , де видаючи себе за представника поліції, отримав грошові кошти в розмірі 35000 доларів США та 20000 гривень, нібито для відшкодування заподіяної постраждалим матеріальної шкоди на лікування та не притягнення до кримінальної відповідальності сина ОСОБА_12 за вчинення останнім дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими.

Після заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_11 в розмірі 35000 доларів США та 20000 гривень, невідома особа залишила місце вчинення злочину, а вказані кошти відповідно до розпоряджень ОСОБА_1 та ОСОБА_10 розподілила між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_3 .

Отже, своїми протиправними діями, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та невстановлені досудовим розслідуванням особи за попередньою змовою заволоділи грошовими коштами ОСОБА_11 в розмірі 35000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного Банку України, який був встановлений на момент вчинення злочину, становило 945000 гривень та 20000 гривень, заволодівши таким чином грошовими коштами на загальну суму 965000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме - заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб у особливо великих розмірах.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, місці та часі у ОСОБА_1 виник злочинний умисел спрямований на придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу.

19.11.2020 року під час проведення санкціонованого обшуку в приміщенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ,за місцем проживання ОСОБА_1 , виявлено та вилучено обріз мисливської рушниці, який є вогнепальною зброєю, придатною для стрільби.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.263 КК України, тобто у придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), без передбаченого законом дозволу.

19 листопада 2020 року в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

20 листопада 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України.

Наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень повністю підтверджується матеріалами досудового розслідування.

Підставою обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України, а також встановлено обставини, які виправдовують даний запобіжний захід та підтверджують наявністю зазначених ризиків.

Метою застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 , згідно ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З врахуванням наведеного, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, особу підозрюваного, які у сукупності вказують на неможливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, зазначила, що у разі, якщо слідчий суддя прийде до переконання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначити заставу у розмірі 110 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали з мотивів, у ньому наведених та просили його задовольнити. Прокурор зазначив, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України, належним чином обґрунтована, встановлено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому з врахуванням зазначених ризиків, лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. При цьому, просив визначити заставу у сумі 110 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка в достатній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Захисники-адвокати Притула В.Д. та Рубінський В.М. заперечили з приводу клопотання слідчого. Вважають, що прокурором не доведено наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України та те, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 . Пред`явлена підозра не є обґрунтованою, оскільки не вбачається причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення за ст.190 КК України.

Крім того, адвокат ОСОБА_13 вказав, що рапорт на підставі якого було внесені відомості в ЄРДР за ст.263 КК України, не є належним доказом для внесення вказаних відомостей.

Адвокат Рубінський В.М. просив врахувати молодий вік підозрюваного, вперше притягнення до кримінальної відповідальності, наявність постійного місця проживання на території України. Під час затримання ОСОБА_1 не чинив будь-яких дій щодо перешкоджанню роботи правоохоронних органів та добровільно видав ряд вилучених речей, а тому просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Посилаючись на наведене, просили застосувати інший запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою. У разі, якщо слідчий суддя прийде до переконання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначити заставу у мінімальному розмірі для даного виду злочину.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав думку захисників.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання, додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Нормами ч.1 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Положеннями ч. 2 статті 177 цього Кодексу передбачено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обвинувачується.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан.

Судом встановлено, що у провадженні СУ ГУНП в Тернопільській області перебуває кримінальне провадження за №12020210010000409 від 10 лютого 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2,3,4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України..

20 листопада 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України.

Під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України, одне з яких є особливо тяжким злочином, санкція статті якого передбачає покарання, у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 , кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:

- протокол обшуку від 19 листопада 2020 року;

- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_14 від 11.02.2020 року;

- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_15 від 29.05.2020 року;

- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_11 від 07.07.2020 року;

- протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 09.10.2020 року, 30.10.2020 року, 17.08.2020 року;

- висновком експерта про проведення експертизи зброї за №3/4-375/20 від 20.11.2020.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграф 1 (с) Конвенції, передбачає «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин». Існування «обґрунтованої підозри» розглядається як необхідна, а при первісному обранні навіть іноді неодмінна і достатня підстава для арешту.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Таким чином, під достатніми доказами відносно акту повідомлення особи про підозру слід розуміти достовірні відомості, зібрані, перевірені і оцінені слідчим, прокурором у встановленому законом порядку, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене КК України, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього.

Сторона захисту не спростовує питання обґрунтованості підозри, враховуючи це, та надане суду повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України, суд приходить до висновку, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України не є вочевидь необґрунтованою.

Згідно з вимогами ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

При цьому необхідно відзначити, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті. Суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов"язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Ризиком того, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він підозрюється у вчиненні злочинів, один із яких, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину і розмір покарання, з метою уникнення покарання може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, є громадянином Російської Федерації та не має зареєстрованого місця проживання на території України, а також незаконно перебуває на території України.

Ризиком того, що ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення є те, що на даний час органом досудового розслідування проведено тільки ряд першочергових слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню. Наявні дані кримінального провадження вказують на те, що злочинна діяльність ОСОБА_1 є багатоепізодовою до якої причетні інші особи, які не встановленні на даний час. У зв`язку із цим органом досудового розслідування проводяться слідчо-розшукові заходи, спрямовані на встановлення місце знаходження та вилучення речових доказів, насамперед місцезнаходження мобільних телефонів, комп`ютерної техніки за допомогою яких здійснювалося незаконний заволодіння грошовими коштами громадян України, записників, сім-карток, банківських карток тощо. Однак, ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які маються істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результати, у тому числі унеможливить виконання завдань визначених ст.2 КПК України.

Ризиком того, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є те, що останній самостійно або через третіх осіб може у будь-який спосіб впливати на потерпілих і свідків, які на даний час ще не допитані у кримінальному провадженні, показання яких мають суттєве значення у даному кримінальному провадженні та з метою уникнення покарання він може незаконно впливати на них з метою дачі ними неправдивих показів, а також інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення даних злочинів.

Вивченням особи ОСОБА_1 встановлено, що останній є особою молодого віку, громадянином іншої держави, неодружений, не має постійного зареєстрованого місця проживання, офіційно не працює, стабільних доходів не отримує, доказів притягування раніше до кримінальної відповідальності суду не надано.

Враховуючи вищенаведені обставини, у тому числі вагомість доказів, тяжкість покарання, обставини вчинення злочину, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку незастосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу, існують ризики, що підозрюваний, зважаючи на санкцію кримінального правопорушення, у якому останній підозрюється, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілих у кримінальному.

За встановлених обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого є обґрунтоване і доведене, а застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме його особі, обставинам вчиненого кримінальних правопорушень і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує таке втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.

Крім того, слідчому судді не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України.

Посилання сторони захисту на можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу більш м`якого слідчий суддя вважає безпідставним.

Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, а тому враховуючи вимоги ст.178 КПК України та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 , суд вважає, що клопотання слідчого слід задовольнити та застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Докази, які б свідчили про негативний стан здоров`я підозрюваного, який би унеможливлював перебування ОСОБА_1 в умовах СІЗО суду не надані.

Крім цього, згідно з вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України, його матеріальний та сімейний стан, приймаючи до уваги вимоги сторони обвинувачення щодо визначення застави у розмірі 110 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність визначення застави, в межах визначених ст.182 КПК України за даний вид злочину, а саме у розмірі 110 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.29 Конституції України, ст.ст. 176, 178, 183, 193, 194, 198, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Мицьо Н.А., погоджене прокурором Тернопільської обласної прокуратури Хома І.А., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави у сумі 110 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 231 220 (двісті тридцять одна тисяча двісті двадцять) грн. для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу - застава за « ОСОБА_1 » у кримінальному провадженні №12020210010000409 за ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 листопада 2020 року).

У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: з`являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати до відповідних органів державної влади на зберігання закордонний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон; утриматись від спілкування із потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку не виконання покладених обов`язків внесена застава буде звернута в дохід держави.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Датою закінчення дії ухвали вважати 23 год. 59 хв. 15 січня 2021 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області у даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали вручити ОСОБА_1 , захисникам негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області І. М. Черніцька