Постанова № 9306161, 03.03.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03.03.2010 р.                                                                                           № 2а- 43736/09/2070                                         Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

при секретарі судового засідання –Русецькому І.В.,

за участі представників: представника позивача -Єсіна А.О., представника відповідача -Будьонна К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

до Упрвління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі міста Харкова

проскасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

          Позивач –Товариство з обмеженою відповіальністю «Український промисловий банк»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому (з урахуванням уточнень) просив скасувати рішення відповідача –Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі міста Харкова від 16.11.2009р. №1202.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що платіжне доручення №13 від 24.02.2009р. від ГК «Кіровець»на оплату внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 2.450,00грн. було отримано позивачем 24.02.2009р. Повідомленням від 25.02.2009р. №5 позивач сповістив ГК «Кіровець»про невиконання означеного платіжного доручення. Листом від 05.05.2009р., №9, який був отриманий позивачем 12.02.2009р., ГК «Кіровець»анулював зазначене платіжне доручення. Отже, ніякого платежу позивач не здійснював. У той же час ч.10 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачена міра юридичної відповідальності у вигляді штрафу та пені за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування, тобто за закінченне діяння. Оскільки діяння позивача у спірних правовідносинах має незакінчений характер, бо не відбулось ані перерахування коштів, ані зарахування коштів, то правових підстав для винесення спірного рішення не має. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

          Відповідач –Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.

          В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав, що матеріалами проведеної перевірки виявлено факт вчинення ТОВ «Український промисловий банк»порушення, відповідальність за яке передбачена ч.10 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Обставини спірних правовідносин були вивчені територіальним органом Пенсійного фонду України повно, спірне рішення прийнято в межах компетенції. Підстави для скасування цього рішення відсутні. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав та мотивів.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»згідно з Законом України «Про банки та банківську діяльність»має статус банку, а відтак відповідно до п.2 ч.1 ст.47 має право на відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них.

          За матеріалами справи 17.11.2004р. між позивачем –ТОВ «Український промисловий банк»(в якості суб’єкта права, що наділений правовим статусом банку) та Гаражним кооперативом «Кіровець»(в якості клієнта) було укладено договір №357 на розрахунково-касове обслуговування в національній валюті.

          В межах указаного договору ГК «Кіровець», який є платником внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що знаходиться на обліку в УПФУ в Фрунзенському районі міста Харкова, 24.02.2009р. до позивача було подано платіжне доручення №13 від 24.02.2009р. на оплату внесків в сумі 2.450,00грн.

          Як встановлено судовим розглядом, згадане платіжне доручення оформлено належним чином і було прийнято позивачем до виконання.

Пунктом 8.1 ст.8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

          В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що платіжне доручення ГК «Кіровець»від 24.02.2009р. №13 підлягало виконанню в день його отримання, тобто 24.02.2009р., однак не було виконано у зв’язку з відсутністю у банку коштів на кореспондентському рахунку.

          Дані пояснення представника позивача узгоджуються з обставинами спірних правовідносин та підтверджуються наявною у справі копією повідомлення про невиконання розрахункового документа №5 від 25.02.2009р.

          Отже, 24.02.2009р. у позивача, як суб’єкта права зі статусом банку, виник обов’язок здійснити перерахування на рахунки відповідача коштів в сумі 2.450,00грн. з метою виконання зобов’язань свого клієнта - ГК «Кіровець»по погашенню внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що дій з перерахування коштів ані 24.02.2009р., ані в подальші дати позивачем проведено не було. А 12.05.2009р. у зв’язку з отриманням листа ГК «Кіровець»від 05.05.2009р. №9 позивач виключив платіжне доручення №13 від 24.02.2009р. з позабаласового рахунку 9804.

Таким чином, обов’язок позивача по перерахуванню належних платнику внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування коштів на рахунки територіального органу Пенсійного фонду України існував з 24.02.2009р. по 12.05.2009р. включно.

При вирішенні спору, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу юридичної відповідальності банків за несвоєчасне перерахування/зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду України страхових внесків унормовані ч.10 ст.106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.1 якої за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій, зазначених у частині дев'ятій цієї статті, сум інвестиційного доходу, одержаного від інвестування коштів Накопичувального фонду, за несвоєчасне перерахування за платіжними документами виконавчих органів Пенсійного фонду та несвоєчасне зарахування на банківські рахунки сум коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду, які використовуються на цілі, передбачені цим Законом, нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування) та накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум.

Зі змісту наведеної норми закону вбачається, що законодавцем встановлена рівна (однакова) міра юридичної відповідальності як для банку, на розрахунково-касовому обслуговуванні якого знаходиться платник внесків (за несвоєчасне перерахування сум страхових внесків та фінансових санкцій), так і для банку, на розрахунково-касовому обслуговуванні в якому знаходиться орган Пенсійного фонду України (за несвоєчасне зарахування сум страхових внесків та фінансових санкцій).

Правових підстав для висновку, що ч.10 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»запроваджена юридична відповідальність виключно за діяння, яке /полягає у несвоєчасному надходженні грошових коштів на рахунки органу Пенсійного фонду України/ є завершеним саме з моменту надходження грошових коштів на рахунки органу Пенсійного фонду України, судом не знайдено, позаяк в силу норм Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»зміст словосполучення «несвоєчасне перерахування»не є тотожнім змісту словосполучення «завершений переказ».

Системно аналізуючи норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про банки та банківську діяльність», суд доходить висновку, що в розумінні п.1 ч.10 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»несвоєчасним перерахуванням є діяння, що полягає у невжитті банком достатніх дій, спрямованих на реалізацію покладеного на нього законом обов’язку по переказу коштів. З огляду на викладене, обставини фактичного надходження коштів на банківські рахунки органів Пенсійного фонду України не віднесені законодавцем до складу самого порушення, а є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов’язує припинення існування цього порушення.

В приєднаному до справи акту, складеного відповідачем 16.11.2009р., указано, що, отримавши від платника внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування –ГК «Кіровець»платіжне доручення №13 від 24.02.2009р. про оплату внесків в сумі 2.450,00грн., позивач даного платіжного доручення своєчасно не виконав.

16.11.2009р. з посиланням на зазначений акт відповідачем - УПФУ в Фрунзенському районі міста Харкова було прийнято рішення №1202, яким на позивача накладено штраф в сумі 245,00грн. та нарахована пеня в сумі 203,35грн.

В ході розгляду справи з’ясовано, що правовою підставою для винесення спірного рішення відповідач указав п.1 ч.10 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а фактичною підставою слугував відображений в акті від 16.11.2009р. висновок відповідача про несвоєчасне перерахування банком сум страхових внесків на виконання доручення клієнта банку –ГК «Кіровець».

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість указаних висновків відповідача, а відтак і винесеного на їх підставі спірного правового акту індивідуальної дії, на їх відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України суд виходить з такого.

Згідно з ч.13 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Оглянувши спірне рішення, суд відзначає, що за змістом та формою оглянуте рішення відповідає вимогам Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663; далі за текстом –Інструкція), винесене повноважною посадовою особою відповідача.

Норма матеріального права, якою запроваджена юридична відповідальність за вчинене позивачем порушення –несвоєчасне перерахування сум внесків, а саме: п.1 ч.10 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», обрана УПФУ правильно, так як матеріалами справи доведено факт вчинення позивачем даного порушення.

Помилкове посилання відповідача у спірному рішенні на ч.12 ст.20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як на норму матеріального права, порушення якої допущено позивачем у спірних правовідносинах, на висновок УПФУ щодо наявності правових підстав для притягнення позивача до юридичної відповідальності згідно з п.1 ч.10 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не вплинуло.

Довід позивача про неправомірність спірного рішення з підстав введення мораторію судом відхиляється, позаяк провівши аналіз положень ст.1 Закону України «Про банки та банківську діяльність» в частині визначення мораторію і ст.85 означеного закону в частині визначення наслідків мораторію, суд відзначає, що мораторій поширюється лише на власні зобов’язання банку перед кредиторами, а також по погашенню податкових зобов’язань. Оскільки у правовідносинах з оплати внесків на загальгообов’язкове державне пенсійне страхування Держава в особі органів Пенсійного фонду України не має статусу кредитору стосовно банку, предметом указаних правовідносин є не оплата податків, зборів (обов’язкових платежів), а виконання банком покладеної на нього законом функції по здійсненню переказів коштів, то підстав для поширення на спірні правовідносини наслідків мораторію не вбачається.

За правилом ч.12 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач правильно розпочав нарахування пені з 25.02.2009р. Нарахування пені було припинено відповідачем 17.05.2009р., так як 18.05.2009р. сплачена ГК «Кіровець»сума внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за звітний період –02.09 надійшла на рахунок УФПФ в Фрунзенському районі міста Харкова від АКБ «Правекс-Банк». Разом з тим, оскільки передбачені ч.10 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»штраф і пеня за своєю правовою суттю є мірою юридичної відповідальності на невиконання банком покладеного на нього законом обов’язку щодо своєчасного здійснення переказу коштів, то застосування цієї відповідальності є правомірним лише за той період, коли у банка існував такий обов’язок. У спірних правовідносинах обов’язок позивача здійснити переказ коштів на виконання платіжного доручення ГК «Кіровець»від 24.02.2009р. №13 був припинений 12.05.2009р. у зв’язку з анулюванням зазначеного платіжного доручення. За таких обставин, сума застосованої до позивача згідно з п.1. ч.1 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»пені має дорівнювати 191,1грн. (за період з 25.02.2009р. по 11.05.2009р.). Між тим, відповідачем було нараховано пеню в сумі 203,35грн. Отже, нарахування спірним рішенням пені в сумі 12,25грн. було здійснено за відсутності передбачених законом підстав.

Порушень у застосуванні штрафу, розрахунок якого згідно з п.1. ч.1 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не залежить від кількості днів не виконання банком обов’язку по проведенню переказу коштів, судом не виявлено.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В ході судового розгляду справи відповідач –УПФУ в Фрунзенському районі міста Харкова, який є суб’єктом владних повноважень, не довів правомірності мотивів винесення спірного рішення в частині нарахування пені в сумі 12,25грн.

Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Стосовно решти вимог адміністративного позову судовим розглядом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому в цій частині позов має бути залишений без задоволення.

Частиною 3 ст.94 КАС України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді оплати судового збору, які згідно з ст.87 КАС України відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь в сумі 0,10грн.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

п о с т а н о в и в :

          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі міста Харкова про скасування рішення –задовольнити частково.

          Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі міста Харкова від 16.11.2009р. №1202 в частині нарахування пені в розмірі 12,25грн.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (місцезнаходження –01133, м.Київ, б-р Л. Українки, буд.26; ідентифікаційний код - 19357325) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 0 (нуль) грн. 10коп.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі (у разі проголошення постанови у відсутність особи, яка бере участь у справі, - з дня отримання нею копії постанови) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 09.03.2010р.

          Суддя                                                                                 Сліденко А.В.