Постанова № 9306134, 09.03.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 березня 2010 р.                                                                                 № 2-а- 558/10/2070

          Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Перцової Т.С.

секретаря –Ульященко Л.М.,

за участю представників сторін :

позивача –Хомутенка С.В.,

відповідача –Симонова А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Харківський автогенний завод” до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Харківський автогенний завод” (надалі –ВАТ „ХАЗ”) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому після доповнення та уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (надалі –ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, відповідач) від 12.01.2010р. №0000032302/0, яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 369533,5 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 240902,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 128631,50 грн. –частково, а саме, в розмірі 207508,50 грн. донарахування податку на прибуток, з них в частині основного платежу - 138339,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 69169,50 грн.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з посиланням на ст.ст.525, 526, 601 Цивільного кодексу України, ст.ст.42, 193 Господарського кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 „Баланс” від 31.03.1999р. № 87. Вважає, що ВАТ „ХАЗ” за наслідками виконання власного зобов’язання за договором поруки від 01.11.2007 року № 02/07 не мало збитків, а тому висновок ДПІ про порушення позивачем у спірних правовідносинах пп.5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України „Про оприбуткування прибутку підприємств” є хибним. Наполягає на тому, що ВАТ „ХАЗ” у повній відповідності до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону мало право на віднесення курсової різниці, що виникла по даній операції, до валових витрат. З урахуванням викладеного, позивач заперечує проти вищенаведених висновків по акту та вважає їх такими, що суперечать чинному законодавству, а прийняте ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на підставі цих висновків податкове повідомлення-рішення від 12.01.2010р. №0000032302/0 в частині визначення ВАТ „ХАЗ” суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 207508,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 138339,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 69169,50 грн. - таким, що підлягає скасуванню. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова у своїх запереченнях на адміністративний позов та її представник у судовому засіданні із заявленими позовними вимогами не погодились, обґрунтовуючи це тим, що ВАТ «ХАЗ»в порушення п.5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.5, п.п. 5.2.10, п. 5.2. п.п. 5.3.9.п.5.3, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5, п.п. 7.3.3.п.7.3ст.7, п.п.8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств»безпідставно було включено до складу валових доходів та валових витрат курсову різницю та відсотки по кредиту, отриманому від нерезидента AS «Еlme Messer GAAS»(м. Таллін, Естонія) відповідно договору позики від 25.09.2007р. №01/07, який використаний не за цільовим призначенням та не пов’язаний з господарською діяльністю підприємства. Просять суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №7031/23-212/00204783 від 28.12.2009 року про результати планової виїзної перевірки відкритого акціонерного товариства „Харківський автогенний завод”, код за ЄДРПОУ 00204783, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, відповідно до яких відповідачем було встановлено порушення п.5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.5, п.п. 5.2.10, п. 5.2. п.п. 5.3.9. п.5.3, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5, п.п. 7.3.3. п.7.3 ст.7, п.п.8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Так, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова вважає, що ВАТ „ХАЗ” всупереч наведеним нормам права було включено до складу валових доходів та валових витрат курсову різницю та відсотки по кредиту, отриманого від нерезидента AS «Еlme Messer GAAS»(м. Таллін, Естонія) відповідно договору позики від 25.09.2007р. №01/07, який використаний не за цільовим призначенням та не пов’язаний з господарською діяльністю позивача.

Даний висновок було зроблено на підставі того, що згідно договору №01/07 ВАТ „ХАЗ” отримало кредит у розмірі 648000,00 євро та 14.11.2007 року ВАТ „ХАЗ” перерахувало 647900,00 євро на рахунок AS “ Elme Messer Gaas” в якості забезпечення зобов’язань ТОВ „Елме Мессер Україна”, тобто, на думку ДПІ використало кредит за призначенням, яке не пов’язане з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Внаслідок чого відповідачем було скориговані валовий дохід та валові витрати по вищезазначеним операціям:

3 кв. 2008 року : ВД = - 652756 грн. ВР = - 92400 грн.;

2008 рік : ВД = - 652756 грн. ВР = - 1206112 грн.;

1 кв. 2009 року : ВД = - 706068 грн. ВР = - 150576 грн.;

1 півріччя 2009 року : ВД = - 706068 грн. ВР = - 423667 грн.

Судом досліджено, що відповідно до договору займу №01/07 від 25.09.2007 року предметом договору є отримання кредиту на 1000000 євро та використання його на фінансування обігових коштів ВАТ „ХАЗ”.

Згідно договору поруки №02/07 від 01.11.2007 року, укладеного між ВАТ „ХАЗ” та ТОВ „Елме Мессер Україна” передбачено, що ВАТ „ХАЗ,” у випадку невиконання своїх зобов’язань ТОВ „Елме Мессер Україна” перед AS “ Elme Messer Gaas”, по договору займу від 13.12.2004 року №01/04, зобов’язується зробити платіж відповідно до вимог кредитора.

На момент виконання вимог кредитора-нерезидента по договору поруки № 02/07 від 01.11.2007 року, Поручитель - ВАТ «Харківський автогенний завод», мав прострочену заборгованість за отримані корпоративні права, отримані послуги та ТМЦ (загальна сума боргу ВАТ «Харківський автогенний завод»перед ТОВ «Елме Мессер Україна»перевищували суму сплаченого зобов'язання по договору поруки № 02/07 від 01.11.2007 року на дати фактичної сплати).

Після виконання вимог по договору поруки № 02/07 від 01.11.2007 року між підприємствами ТОВ «Елме Мессер Україна»та ВАТ «Харківський автогенний завод»підписані угоди про залік зустрічних однорідних вимог.

Угодами від 14.11.2007 року та від 24.04.2008 року про залік зустрічних однорідних вимог було передбачено, що зобов’язання на суму 2833494,40 грн. по договору поруки №02/07 року від 01.11.2007 року шляхом зарахування зобов’язань ВАТ „ХАЗ” перед ТОВ „Елме Мессер Україна” припиняються по наступним угодам:

15 600,00 грн. (п’ятнадцять тисяч шістсот грн. 00 коп.) згідно договору б/н від 17 травня 2006 г.;

50 447,80 грн. (п’ятдесят тисяч чотириста сорок сім грн. 80 коп.) згідно договору про надання банківських послуг б/н від 03.01.2006 р.;

202901,24 грн. (двісті дві тисячі дев’ятсот одна грн. 24 коп.) згідно договору купівлі-продажу б/н від 01.09.2006 р.;

8400,00 грн. (вісім тисяч чотириста грн. 00 коп.) згідно договору оренди обладнання б/н від 25.12.2006 р.;

70856,71 грн. (сімдесят тисяч вісімсот п’ятдесят шість грн. 71 коп) згідно договору про надання послуг кур’єра та з діловодства від 02.01.2007 року;

11963,12 грн. (одинадцять тисяч дев’ятсот шістдесят три грн. 12 коп.) згідно договору про надання послуг від 02.01.2007 р.;

45310,30 грн. (сорок п’ять тисяч триста десять грн. 30 коп.) згідно договору про надання послуг від 01.02.2007 року;

2600,15 грн. (дві тисячі шістсот грн. 15 коп.) згідно договору купівлі-продажу від 02.04.2007 року;

5200,00 грн. (п’ять тисяч двісті) грн. 00 коп. згідно договору про надання послуг від 04.12.2007 року;

43902,00 грн. (сорок три тисячі дев’ятсот дві грн. 00 коп.) згідно договору про надання послуг б/н від 03.03.2008 року;

92340,0 грн. (дев’яносто дві тисячі триста сорок грн. 00 коп.) згідно договору про надання послуг б/н від 04.03.2008 року;

2283973,08 грн. (два мільйони двісті вісімдесят три тисячі дев’ясот сімдесят три грн. 08 коп.) згідно договору оренди обладнання б/н від 01.12.2006 року.

Відносно тверджень посадових осіб ДПІ щодо використання отриманих кредитних ресурсів за призначенням, яке не пов'язане з підготовкою, веденням виробництва, продажем продукції, суд зазначає, що відповідно до частин 4, 5 статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91р. № 959-ХІІ, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд вважає за необхідне зауважити, що за змістом наведених норм права одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 2 ст. 556 Цивільного кодексу України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється заліком зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлено або визначено моментом пред'явлення вимоги.

Згідно до норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»від 31.03.1999 N 87: «оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу». Зі змісту наведеної норми випливає, що діючим законодавством не встановлено обмеження для використання у спірних правовідносинах коштів у сумі 1000000 євро, отриманих позивачем від AS “Elme Messer Gaas” в якості кредиту на фінансування обігових коштів.

Відповідно до вищевикладеного суд зазначає, що твердження відповідача стосовно того, що кредитну суму використано не за цільовим призначенням, не відповідає дійсності.

Відтак, за наведених обставин, судом встановлено, що внаслідок виконання Товариством власного зобов'язання за договором поруки від 01.11.07р. № 02/07 у нього не виникло жодних збитків, оскільки в даному випадку зменшення активів у вигляді грошових коштів було повністю компенсовано виникненням нового активу у вигляді дебіторської заборгованості ТОВ "Елме Мессер Україна", яке мало зустрічні грошові вимоги до Товариства, що виникли з інших укладених між ними господарських договорів, та які було погашено згідно угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 24.04.2008 року.

З урахуванням викладеного, суд вважає висновок відповідача про порушення ВАТ „ХАЗ” пп.5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” таким, що зроблений при довільному застосуванні норм права.

          Щодо правомірності включення до валових витрат курсової різниці по вищезазначеній спірній операції, слід відмітити наступне.

Відповідно до пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств ”, для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу; платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

Частиною 1 цього ж підпункту визначено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Таким чином судом встановлено, що підприємство у повній відповідності до вимог пункту 7.3. статті 7 Закону України мало право на віднесення курсової різниці, що виникла по даній операції, до валових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача –орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення –рішення від № 0000032302/0 від 12.01.2010р. в частині визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму –207508,50 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі –138339,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі –69169,50 грн., належним чином не довів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача та вважає їх такими, що ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8,19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 11, 17, 19, 71, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства „Харківський автогенний завод” до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова про часткове скасування податкового повідомлення-рішення –задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова № 0000032302/0 від 12.01.2010р. в частині визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму –207508,50 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі –138339,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі –69169,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Харківський автогенний завод”, код 00204783 державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 13.03.2010 року.

Суддя                                                                                           Перцова Т.С.