Постанова № 9306090, 10.03.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2010 р. № 2а-128/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.

за участю сторін:

помічник військового прокурору Харківського гарнізону - Гелета О.О., діє на підставі довіреності від 10.03.2010 р.,

позивач - не прибув,

представник відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах громадянки ОСОБА_1

до Військової частини А 1451

пропро визнання бездіяльності неправомірною, зобов"язання виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошову допомогу на оздоровлення , -

В С Т А Н О В И В:

Військовий прокурор Харківського гарнізону звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до військової частини А 1451, в якому просив визнати бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік незаконною; зобов'язати відповідача - військову частину А 1451 виплатити позивачу заборгованість з матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік з розмірі 1155 грн. 06 коп. та заборгованість з грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 1197 грн.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача Пономаренка В.І. до суду надійшли заперечення на позов, в яких просили відмовити у задоволенні адміністративного позову, обґрунтовуючи тим, що позивач звернувся до командування військової частини А1451 з заявою про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань 28.02.2008 року, при цьому 21.03.2008 року передбачено виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги, тобто у діях командування військової частини А1451 не вбачається порушення права військовослужбовців на матеріальне забезпечення. З вищевказаного часу у позивача виникло право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, ч. 1 ст. 100 КАС України просили відмовити у задоволенні позову. Крім того, зазначили, що військова частина А1451 є розпорядником бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України третього ступеня. Кошти для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, на рахунок військової частини А1451 від вищестоящого розпорядника коштів (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) не надходять. Згідно з Бюджетним Кодексом України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами (ч.5 ст. 51 БК). Військова частина А1451 є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на наведені у позові обставини .

Позивач до суду не прибула, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, просила суд розглядати справу без її участі.

Представник відповідача до суду не прибув, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив. Оскільки відповідач є суб"єктом владних повноважень, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів, керуючись ч. 4 ст. 128 КАС України.

Суд, вислухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

ОСОБА_1, старший солдат військової служби за контрактом проходить військову службу у військовій частині А 1451 на посаді радіотелеграфіста вузла зв'язку.

28 лютого 2008 року позивачем було подано заяву на імя командира військової частини А 1451 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

На підставі вищезазначеної заяви 21.03.2008 року командиром військової частини А 1451 був виданий наказ № 68, пункт 6 якого передбачав виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік старшому солдату ОСОБА_1, радіотелеграфісту військової частини А 1451, згідно наказу Міністерства Оборони України № 75 від 05.03.2001 року в розмірі 1178 грн. 63 коп.

Також, згідно наказу командира військової частини А 1451 № 96 від 06.05.2009 р. у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 у щорічній відпустці за 2009 рік було нараховано грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 1616 грн. 36 коп., яка до теперішнього часу не виплачена.

Згідно довідки військової частини А 1451 від 28 грудня 2009 року № 299 старшому солдату ОСОБА_1 була нарахована, але у звязку з відсутністю коштів не виплачена матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік в сумі 1155 грн. 06 коп. та грошова допомога на оздоровлення за 2009 рік у сумі 1197,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до п.п. 36.1., 36.2. Положення № 75 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), солдатам (матросам), сержантам і старшинам, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога у розмірі місячного окладу грошового утримання. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Відповідно до п.п. 30.1, 30.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони № 260 від 11.06.08р. передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі вибуття в щорічну основну відпустку виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення підлягає виплаті військовослужбовцям, яким надана щорічна основна відпустка, тривалість якої визначена відповідно до законодавства України. Виплата грошової допомоги військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Згідно ст. 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Таким чином, позивач має право на отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік за місцем її служби у військовій частині А 1451 за її заявою від 28.02.2008 року на підставі наказу командира військової частини А 1451 від 21.03.2008 року на підставі Положення № 75, також позивач має право на отримання заборгованості з грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік.

Посилання представника відповідача на відсутність коштів на виплату матеріальної допомоги у звязку з неналежним фінансуванням військової частини не беруться судом до уваги з огляду на те, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовців, яке відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантується державою, та обовязок щодо їх виплат не ставиться в залежність від наявності фінансування військової частини з боку Міністерства оборони України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, при розгляді зазначеної справи суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Практика Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 7.11.05 р. "Кечко проти України", від 29.06.2004 "Справа "Жовнер проти України", від 29.06.2004 "Справа "Півень проти України") свідчить про те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, оскільки державний орган не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Посилання представника відповідача на сплив річного строку звернення до суду з вимогами про стягнення матеріальної допомоги за 2008 рік, виплата якої була передбачена наказом командира військової частини від 21.03.2008 року, не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.

Спеціальними законами, що регулюють порядок прийняття, проходження та звільнення з військової служби, є Закон України «Про Збройні сили України» від 06 грудня 1991 року № 1934-ХІІ, Закон України «Про військовий обовязок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХІV.

Згідно з ч. 1, 2 статті 2 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пункту 15 частини першої статті 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Оскільки спеціальними законами строк звернення до суду з позовами військовослужбовців про стягнення невиплачених сум грошового забезпечення не встановлений, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю, суд під час вирішення питання пропущення позивачем строку звернення до суду виходить із строків, визначених ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України. Зазначеною нормою встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, а саме, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Зазначена позиція суду відповідає роз"ясненням, які містяться у п. 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість та правомірність позовних вимог, через що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.п. 33.1, 33.3, 33.4 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 05 березня 2001 року № 75, п.п. 30.1., 30.2., 30.3. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, п.п. 2, 3, 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 7.11.05 р. "Кечко проти України", від 29.06.2004 "Справа "Жовнер проти України", від 29.06.2004 "Справа "Півень проти України") ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 128, 159-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Військової частини А 1451 про визнання бездіяльності неправомірною, зобов"язання виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошову допомогу на оздоровлення задовольнити в повному обсязі.

Визнати бездіяльність військової частини А 1451 щодо невиплати нарахованої ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2008 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік неправомірною.

Зобов'язати військову частину А 1451 (р/р 35218001000423 в ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 08208941, адреса: вул. Дерев'янко, 3, м. Харків, 61018) виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1) матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2008 рік в розмірі 1155 (одна тисяча сто п'ятдесят п'ять) грн. 06 коп. та заборгованість з грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 1197 (одна тисяча сто дев'яносто сім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 15 березня 2010 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.