Рішення № 93058808, 23.11.2020, Новоодеський районний суд Миколаївської області

23.11.2020

Справа № 482/1151/20

Номер провадження 2/482/409/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Демінської О.І., секретар судового засідання - Єфімова О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості станом на 28.04.2020 року в сумі 11596,41 грн., з яких: 8996,04 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1571,97 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн. - пеня та комісія, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 528,40 грн. - штраф (процентна складова).

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що між позивачем і відповідачем укладено договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним договором у останнього утворилася заборгованість перед позивачем, розрахунок якої додано до позову.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про невизнання позову, в якій зазначив, що дійсно він взяв кредит у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в сумі 8000 грн. на лікування. Починаючи с 2009 року банком утримувалися з пенсії грошові кошти в розмірі 800 грн., зазначає, що не має заборгованості перед банком та позов вважає безпідставним.

Відзиву на позов до суду не подав. Будь-яких доказів на обгрунтування його позиції щодо безпідставності позову не надав.

У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, справу розглянуто у відсутність сторін, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ст.ст.525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 20.01.2009 року підписав заяву № б/н, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено до 8000,00 грн.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає між ним та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві від 20.01.2009 року.

Відповідно до Довідки про умови кредитування, яка була підписана відповідачем, при порушенні строків по будь-якому з грошових зобов`язань більше ніж на 120 днів відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Зобов`язання за договором Банк виконав, відкрив відповідачу картковий рахунок та видав платіжну картку з встановленим кредитним лімітом.

Із розрахунку заборгованості слідує, що відповідач здійснював погашення кредитного боргу та отримував грошові кошти з карткового рахунку на протязі всього періоду заборгованості. Відповідно до наданого розрахунку заборгованість за нарахованими відсотками відсутня.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2.1.1.2.3 та п.2.1.1.2.4 Умов відповідачем надано згоду на зміну банком кредитного ліміту.

Зобов`язання за договором Банк виконав, відкрив відповідачу картковий рахунок та видав платіжну картку з встановленим кредитним лімітом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку банку період нарахування відповідачу процентів охоплює період з жовтня 2019 р. по квітень 2020 р., при цьому використовувались ставка 84%.

У анкеті-заяві від 20 січня 2009 року процентна ставка у розмірі 84% відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України за невиконання зобов`язання за кредитним договором не зазначена.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ч.2 ст. 625 ЦК України у розмірі 84%.

За такого позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у сумі 1571,97 грн., як таких, що передбачені договором, задоволенню не підлягають.

В той же час, на думку суду, підлягають застосуванню положення ч.2 ст. 625 ЦК України, які визначені законом та не залежать від волевиявлення сторін.

Так, частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на 28 квітня 2020 року заборгованість за кредитним договором у відповідача становила 8996,04 грн.

Виходячи з розміру заборгованості по тілу кредиту 8996,04 грн., 3% річних від простроченої суми за період з 10 жовтня 2019 року по 28 квітня 2020 року складає - 155,27 грн. (8996,04 ? 3% ? 365 днів ? 210 днів), які підлягають стягненню з відповідача.

Стягнення штрафу у відсотковій частині за умовами передбаченими п.8.6. кредитного договору (5% від суми позову) на думку суду є неможливим з огляду на те, що виходячи зі змісту ч. 2 ст. 549 ЦК України, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання і у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання.

Нарахування відсоткової частини штрафу згідно п.8.6. Правил користування платіжною карткою, пов`язане не з певною подією кредитних правовідносин (прострочення платежів), а з фактом звернення з позовом до суду, що не відповідає сутності штрафу як способу забезпечення зобов`язання.

За положеннями ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За такого, в стягненні штрафу (процентна складова) в розмірі 528,40 грн., слід відмовити.

Отже, всього з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 9651,31 грн., з яких: 8996,04 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 155,27 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина).

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1749,28 грн.

Керуючись статями 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 285 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 , адреса 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д), заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.01.2009 року станом на 28.04.2020 року в сумі 9651,31 грн., з яких: 8996,04 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 155,27 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 , адреса 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д), судовий збір у розмірі 1749,28 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення складено 23 листопада 2020 року.

Головуючий О.І.Демінська