Рішення № 93046492, 24.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 року м. Київ № 640/15357/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТД «СБС»доКиївської митниці Держмитслужби (правонаступник Київської міської митниці ДФС)про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «СБС» (04200, м Київ, вул. Електриків, 26, код ЄДР: 40123470) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби (код ЄДР 43337359; 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а; яка є правонаступником початково заявленого відповідача - Київської міської митниці ДФС), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA100000/2019/200019/2 від 11.02.2019.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що 16.10.2018 року між ТОВ «ТД «СБС» (далі - Покупець) та компанією «ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED» (далі - Продавець) (Китай) було укладено Контракт №11161018-SBS (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець зобов`язується відвантажити товар, а Покупець - придбати на умовах поставки FOB CN Xingang (Китай), відповідно до Інкотермс 2010.

08.02.2019 для здійснення митного оформлення товару, позивачем до Київської міської митниці ДФС було подано митну декларацію №UA 100070/2019/230296, відповідно до якої була заявлена митна вартість товару «Сітка зі скловолокна, призначена для штукатурних робіт ... країна походження Китай, виробник «ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED», торговельна марка (ISOTEX MASTER) за ціною 0,9405 $/кг.

Позивач зазначає, що декларантом обрано основний метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору щодо товарів, що імпортуються.

У позові також зазначається, що в підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору Позивачем до Київської міської митниці ДФС надано документи, зазначені у ч. 2 статті 53 МК України, у тому числі: зовнішньоекономічний контракт від 16.10.2018 № ІІ161018-SBS; додаткова угода № 1 від 10.12.2018; специфікація № 1 до дод. угоди № 1 від 10.12.2018; специфікація № 1 від 16.10.2018; специфікація № 2 від 16.10.2018; специфікація № 3 від 16.10.2018; специфікація № 4 від 16.10.2018; специфікація № 2 до дод. угоди № 1 від 10.12.2018; специфікація № 3 до дод. угоди № 1 від 10.12.2018; дод. угода № 2 від 21.12.2018; специфікація № 4 до дод. угоди № 2 від 21.12.2018; додаткова угода № 1.1 від 10.12.2018; додаткова угода № 2 від 21.12.2018; специфікація № 4 до Дод. угоди № 2 від 21.12.2018; договір транспортного експедирування № КТ210317-СБС від 21.03.2017; платіжне доручення № 2709-1 від 27.09.2017; пакувальний лист (Packing list) від 06.12.2018 №2018 UTD10; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №2018UTD09 від 06.12.2018; лист про зважування № РК-18062940 від 07.02.2019; лист про зважування № РК-18062714 від 07.02.2019; митна декларація країни відправлення № 91130970336113095С від 06.12.2018.

Позивач наполягає, що вищезазначені документи підтверджують митну вартість, заявлену Позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту).

Позивач вважає, що відповідач міг на підставі наданого повного пакету документів здійснити перевірку числового значення митної вартості.

Позивач зазначає, що для розрахунку митної вартості за МД № 100070/2019/230296 від 08.02.2019 необхідно вирахувати загальну вартість за інвойсами (гр. 22): інвойс № 2018UTD09 від 06.12.2018 (17252,08 долл. США) + інвойс № 2018UTD10 від 06.12.2018 (16 658,15 долл. США) = 33910,23 долл. США. помножене на курс долл. США (гр. 23) - 26,95935 = 914197,75915 грн.

До цієї вартості, як зазначає позивач, додається вартість транспортних витрат за довідкою ТОВ «Клевер Тим» про вартість транспортування № 882461/19 від 18.01.2019 - 65 878,98 грн. = 980076,74 грн. (тобто митну вартість, зазначену у гр.12).

Оскільки відповідач при перевірці заявленої митної вартості порівнює митну вартість на ідентичні/подібні товари з розрахунку $/кг, - за МД №100070/2019/230296 від 08.02.2019 митна вартість товару складає 0,94585 $/кг. (Гр. 12 «Відомості про вартість» 980076,74 : Гр. 23 «Курс валюти» 26,95935 : гр. 38 «Вага нетто (кг)» 38 435 кг.).

Незважаючи на надання позивачем повного пакету документів, який, на думку позивача, виключає будь-які сумніви щодо митної вартості товару, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів Київською міською митницею ДФС не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів.

Було виявлено, на думку відповідача, наступні розбіжності у документах - відповідно до п. 4.3 зовнішньоекономічного контракту від 16.10.2018 № II 161018-SBS, наданих специфікацій та інвойсів попередня оплата за товар складає 30%, 70%. Тобто, попередня оплата за товар складає 100%. Сума інвойсів від 06.12.2018 № 2018UTD09 та № 2018UTD10 складає 33910,23 дол. США. Декларантом надано платіжні доручення від 19.10.2018 № 310, від 03.01.2019 №338 на суму 45614,90 дол. США».

У зв`язку з чим позивачу було направлено електронне повідомлення з вимогою протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

Позивач зазначає, що одразу після отримання повідомлення інспектора декларантом додатково було надано наступні документи та Лист №1102 від 11.02.2019: прайс-лист виробника товару від 16.10.2018; копія митної декларації країни відправлення № 91130970336113095С від 06.12.2018 (повторно); податкові накладні; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-300 від 07.02.2019).

Незважаючи на це, як зазначається у позові, відповідачем винесено протиправне, на думку позивача, Рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2019 № UA100000/2019/200019/2.

Позивач зазначає, що в Рішенні, що оскаржується, відповідачем взагалі не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів.

Позивач звертає увагу на те, що в наказі Мінфіну України від 24.05.2012р. № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» зазначено, що митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

На думку позивача в Рішенні, що оскаржується, жодний пункт з вищезазначеного переліку не згадується, натомість зазначено:

«Відповідно до п.4.3 зовнішньоекономічного контракту від 16.10.2018 №11 161018-SBS, наданих специфікацій та інвойсів попередня оплата за товар складає 30%, 70%. Тобто попередня оплата за товар складає 100%. Сума інвойсів від 06.12.2018 №2018UTD09 та №2018UTD10 складає 33 910,23 дол. США. Декларантом надано платіжні доручення від 19.10.2018 №310, від 03.01.2019№338 на суму 45 614,90 дол.США».

Позивач звертає увагу, що на адресу митниці Позивачем надано лист з обґрунтуванням, чому загальна сума у платіжних дорученнях: від 19.10.2018 №310 на 22 829,41 доларів США та від 03.01.2019 №338 на 22 785,49 доларів США (загальна сума складає 45 614,9 доларів США), інша, ніж зазначена у гр.22, гр.42 МД № UA100070/2019/230296 (33 910,2300 доларів США). Декларант (Позивач) пояснив, що кошти на суму 11 704,67 доларів США були перераховані в якості попередньої оплати за наступну поставку товару за контрактом від 16.10.2018 №ІІ161018-SBS (див. МД№ UA100070/2019/231197 від 19.02.2019, яка оформлена Київською міською митницею ДФС).

Крім того, позивач звертає увагу на те, що зазначаючи в Рішенні, що оскаржується, що прайс-лист виробника не містить інформацію щодо терміну дії даного прайс-листа відповідач не зазначає яким саме нормативним документом передбачена така вимога. Національне та міжнародне законодавство не містить конкретних вимог, яким повинен відповідати прайс-лист, крім того, митні органи не уповноважені встановлювати вимоги щодо заповнення прайс-листів. Однак, позивач зазначає, що прайс-лист не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товарів та які визначені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Також, зазначаючи в Рішенні, що оскаржується, що копія митної декларації країни відправлення не містить відміток митного органу країни відправлення, відповідач не наводить жодних відомостей про те, яким саме чином наявність або відсутність таких відміток впливає на визначення митної вартості товару, як і необхідності та обов`язковості їх наявності у наданій копії. Митна декларація країни відправлення № 91130970336113095С від 06.12.2018 містить у собі номер, а також інформацію щодо відправника товару, вартість та вагу товару. Отже, на думку позивача, доводи контролюючого органу з цього приводу не заслуговують на увагу, оскільки наведена інформація у митній декларації країни відправлення не викликає сумніву у її достовірності. Крім цього, митна декларація країни відправлення не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товарів та які визначені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Надалі позивач зазначає відносно посилання в Рішенні, що оскаржується, на раніше оформлену МД № UA100210/2019/88153 від 04.02.2019 зазначає, що: в порушення положення п.2.1 розділу II Правил, затверджені наказом Мінфіну України від 24.05.2012р. №598, у Рішенні, не зазначено на якому рівні визначено митну вартість за цією МД (скільки $/кг). Відомості з інформаційної бази даних носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною контракту та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару. Позивач наполягає, що за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Таким чином, як зазначено у позові, позивачем при митному оформленні були надані всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, подані документи не містять розбіжностей, а також у них наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зазначеної позиції превалювання застосування основного методу визначення митної вартості за відсутності розбіжностей, які б не давали можливості визначити митну вартість товару, як зазначає позивач, дотримується Верховний Суд в постанові від 21.02.2018 року по справі №815/2766/17.

Відтак, позивач вважає спірне рішення протиправним та просить його скасувати.

Позиція відповідача.

Відповідач в контексті вищевикладеного у відзиві на позов зазначає, що при митному оформленні митної декларації від 08.02.2019 №UA100070/2019/230296 автоматизованою системою аналізу та управління ризиками сформовано наступні митні формальності: 105-2 - Контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 - Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів; 117-2 - Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці ДФС для перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідач у відзиві зазначає, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією від 08.02.2019 №UA100070/2019/230296 встановлено, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - Кодексу), не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надалі у відзиві власне зазначається обставини, наведені позивачем відносно претензій митниці щодо змісту п. 4.3. Контракту та сум платежів за згаданими платіжними дорученнями, вартості товару за інвойсами, а також щодо того, що: прайс-лист не містить терміну дії; що декларація країни відправлення не містить відміток митного органу, а також йдеться про застосування при прийняття рішення про коригування митної вартості - митної вартості за раніше визначеною за МД № UA100210/2019/88153.

Крім того, у відзиві наведено набір загальних фраз, які на думку автора вказують та те, що невизначені деталізацією обставини щодо вартості транспортування не дають можливості митному перевірити декларування складових митної вартості на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України та всіх складових ціни, що сплачена або підлягає сплаті за товар.

Вказані обставини, як вбачається з відзиву, зумовили витребування додаткових документів, що, однак, не відповідає дійсності, оскільки початкове електронне повідомлення про витребування додаткових документів (т.1, а.с. 149) не містило викладу зазначених обставин, які за твердженням відповідача у відзиві зумовили витребування додаткових документів, а лише містило загальне посилання на п. 5. ч. 1 ст. 54 МК України щодо права митниці упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також містило загальне посилання на майже весь перелік документів, визначений ч. 3 ст. 53 МК України.

Між тим, відповідач посилаючись на наявні, на його недоліки, які не були визначені при витребуванні додаткових документів, але стали підставою для висновку про неможливість встановлення/перевірки числових значень митної вартості, вважає, що витребування додаткових документів було законним та обґрунтованим, як і подальше прийняття спірного рішення.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 13.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалою від 24.11.2020 здійснено заміну відповідача на його правонаступника у сфері виконуваних функцій - на Київську митниця Держмитслужби (код ЄДР 43337359; 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).

Обставини, встановлені судом.

У даному випадку учасниками справи не заперечується та не спростовується, а матеріалами справи підтверджуються факти звернення позивача до митниці щодо митного оформлення за вищезгаданою МД товару за вищезгаданим контрактом (сітка зі скловолокна, призначена для штукатурних робі) з вищезгаданим пактом документів (а.с 145), заявлені ціни та кількість товару, подальше фактичне зупинення митного оформлення та витребування митницею у декларанта додаткових документів, а відтак вказані обставини слід вважати встановленими.

За гр. 22 МД (валюта та загальна сума за рахунком 33910,23 $. За гр. 33 код товару 70195900. Вага брутто - 40042, вага нетто 38435. Сума у грн. - 914197,76. Заявлені складові митної вартості 65878,98 грн. Розрахована митна вартість 980076,74. Митна вартість визначена на 1 методом.

Що стосується витребування додаткових документів на початковій стадії митного оформлення.

З відзиву та доданих до нього матеріалів вбачається, що митницею на адресу декларанта 08.02.2019 (т.1, а.с. 149) сформовано наступне повідомлення:

«Відповідно до п. 5. ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Згідно цього електронного повідомлення від декларанта витребувані додаткові документи, як зазначено - «необхідно надати документи згідно ст. 53 Митного кодексу України: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) інші документи, що підтверджують заявлену митну вартість, за бажанням декларанта».

Наведений текст повідомлення від 08.02.2019 докорінно відрізняється від доводів, викладених вже у відзиві на позовну заяву відносно початкової стадії митного оформлення.

Незважаючи на те, що митницею не визначені обставини, які зумовили витребування додаткових документів, не аргументовано виникнення обґрунтованих сумнівів щодо можливості обчислити числові значення митної вартості, позивач, між тим, на свій розсуд надав, як вже зазначалося, наступні документи та Лист №1102 від 11.02.2019: прайс-лист виробника товару від 16.10.2018; копія митної декларації країни відправлення № 91130970336113095С від 06.12.2018 (повторно); податкові накладні; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-300 від 07.02.2019).

Надалі, повідомленням митниці від 11.02.2019 (т.1, а.с. 150) із назвою «Процедура консультації!!!» митниця сформулювала претензії щодо початково та додатково поданих документів, а саме: щодо змісту п. 4.3. Контракту, сплачених сум та сум за інвойсами, а також претензії щодо того, що: прайс-лист не містить терміну дії; що декларація країни відправлення не містить відміток митного органу, застосувавши митну вартість за раніше визначено за МД від 04.02.2019 № UA100210/2019/88153.

Наприкінці електронного повідомлення від 11.02.2019 зазначено «Процедуру консультацій проведено».

Із наведеного повідомлення від 11.02.2019 (друге за рахунком) вбачається, що у ньому відсутні всі претензії, сформульовані лише надалі - у відзиві на позов щодо транспортних витрат, щодо перекладу декларації країни відправлення.

За результатами такого роду консультацій відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості (т.1, а.с. 152), де митна вартість визначена за резервним методом. Коригування: вартість за одиницю 1,9006 $, кількість 38435, загальна сума 73049,56 $, замість початково заявленої позивачем митної вартості у 36353,87 $.

Рішення мотивовано тими самими претензіями (т.1, а.с. 153), які не були заявлені при витребуванні додаткових документів, але зазначені надалі - у процедурі оцінки додатково наданих документів у процедурі «консультацій», а саме: щодо змісту п. 4.3. Контракту, сплачених сум та сум за інвойсами, а також претензії щодо того, що: прайс-лист не містить терміну дії; що декларація країни відправлення не містить відміток митного органу, застосувавши митну вартість за раніше визначено за МД від 04.02.2019 № UA100210/2019/88153.

Із змісту гр. 33 спірного Рішення вбачається, що у ньому відсутні претензії, сформульовані лише у відзиві на позов щодо транспортних витрат, щодо перекладу декларації країни відправлення.

Враховуючи прийняття оскаржуваного рішення, на вказаний вище товар декларантом подана та надалі оформлена митна декларація від 12.02.2019 (т.1, а.с. 146), з урахуванням числових значень, визначених спірним рішенням, що, відповідно, призвело до переплати митних платежів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 МК України (надалі - в редакції на час митного оформлення) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1 ст. 51 МКУ).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 ст. 52 МКУ).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Водночас, митниця зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (п.. п. 2. ч. 5 ст. 54 МКУ).

Тобто, право витребувати додаткові документи, митниця має право лише у випадках, встановлених цим Кодексом, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України.

У свою чергу, слід додати, що згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї статті 58 МК України "Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)" при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначені цим пунктом.

У взаємозв`язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, обов`язковою передумовою для витребування у декларанта додаткових документів є виявлення розбіжностей у поданих документах, ознак їх підробки або якщо надані для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до усталеної судової практики митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Приписи ст.ст. 53, 54 Митного кодексу України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

У даному випадку, за висновком суду, з боку митниці у відзиві на позов має місце маніпулювання стадіями митного оформлення та черговістю дій митного органу, підміна понять та процедур, визначених МК України, на вигадані митницею, з метою виправдання безпідставного, жодним чином не мотивованого витребування 08.02.2019 не визначених конкретизацією додаткових документів на початковій стадії митного оформлення - на стадії подання митниці МД, що для цілей витребування митницею додаткових документів зумовлювало обов`язок митниці мотивувати виникнення обґрунтованого сумніву щодо числових значень складових митної вартості та необхідності витребування додаткових документів, мотивування змісту розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, змісту наявних ознак підробки чи відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, як зазначалося, є передумовою для витребування додаткових документів.

На цій, початковій стадії (08.02.2019), як вже зазначалося, електронне повідомлення про витребування додаткових документів (т.1, а.с. 149) містило лише загальне посилання на п. 5. ч. 1 ст. 54 МК України та загальне посилання на перелік документів, визначений ч. 3 ст. 53 МК України без жодного обґрунтування щодо виникнення певних сумнівів та наведення обставин, які б були покладені в основу таких сумнівів.

Наведене дає підстави для висновку про протиправність витребування митницею у позивача документів, а до подальших висновків і дій митниці - правил доктрини «плодів отруйного дерева», коли всі подальші дії та рішення є юридично дефектними внаслідок незаконності первинних дій та рішень, внаслідок реалізації яких було прийнято оскаржуване рішення (про коригування митної вартості).

При цьому, у даному випадку подальша стадія «консультацій» почалась 11.02.2019 і завершилась одночасно - в момент формування електронного повідомлення з найменуванням «ПРОЦЕДУРА КОНСУЛЬТАЦІЙ!!!» (т. 1, а.с. 150).

Лише на цій стадії, розпочавши та завершивши без участі декларанта «консультації», митниця сформулювала претензії щодо: змісту п. 4.3. Контракту, сплачених сум та сум за інвойсами, а також претензії щодо того, що: прайс-лист не містить терміну дії відносно того; що декларація країни відправлення не містить відміток митного органу, застосувавши митну вартість за раніше визначено за МД від 04.02.2019 № UA100210/2019/88153 та зазначивши наприкінці «ПРОЦЕДУРУ КОНСУЛЬТАЦІЙ ПРОВЕДЕНО!!!»

По суті лише на завершальній стадії - при прийнятті 11.02.2019 (через 13 хвилин після проведення «консультацій») рішення про коригування митної вартості, митний орган спромігся видати перелік надуманих претензій до декларанта, які не заявлялися на початковій стадії - при формуванні вимоги про витребування додаткових документів.

Наведене у сукупності є самостійною та достатньою підставою для висновку про протиправність оскаржуваного рішення та для висновку про його скасування.

Між тим, що стосується згодом сформульованих претензій, слід зазначити, що в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач жодним чином не спростував доводів позивача відносно того - чому загальна сума у платіжних дорученнях: від 19.10.2018 № 310 (а.с. 106) на 22 829,41 доларів США та від 03.01.2019 № 338 (а.с. 107) на 22 785,49 доларів США (загальна сума складає 45 614,9 доларів США), інша, ніж зазначена у гр. 22, гр. 42 МД №UA 100070/2019/230296 (33 910,2300 доларів США), що було пояснено тим, що декларант за пл. дор. від 03.01.2019 № 338 оплатив товар за МД від 08.02.2019 (оформлена МД від 12.02.2019) та за МД від 19.02.2019. Кошти на суму 11 704,67 доларів США декларант перерахував в якості попередньої оплати за наступну поставку товару за контрактом від 16.10.2018 (МД від 19.02.2019), яка оформлена Київською міською митницею ДФС.

При цьому, навіть наприкінці процедури, у Рішенні, відповідач не пояснив головного - яким чином зазначені доводи відносно рахунків та платіжних доручень можуть вплинути чи вплинули на складові митної вартості, на числові значення митної вартості.

Що стосується згодом сформульованої претензії відносно строку дії прайс-листа, як вже неодноразово зазначала судова практика, - митниця не зазначає яким саме нормативним документом передбачена така вимога та головне - яким чином у даному випадку це впливало на митну вартість. При цьому, як вже роками наголошує судова практика - митні органи не уповноважені встановлювати вимоги щодо заповнення прайс-листів та оцінки їх юридичної значимості.

Зазначаючи згодом, що копія митної декларації країни відправлення не містить перекладу, між тим митниця не наводить доказів витребування перекладу, як того вимагають положення ч. 1 ст. 254 МК України, відповідно до якої органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. При цьому, до з матеріалів справи вбачається (а.с. 145, 154 - картка відмови), що експортна декларація була надана митниці і викликала сумнів у митниці лише у відзиві на позов. У перекладі вказана декларація (копія) залучена до справи (а.с. 25), містить у собі номер, а також інформацію щодо відправника товару, вартість та вагу товару. Що викликало сумнів митниці у вказаній декларації відносно цифрових значень складових митної вартості - суду не доведено.

Щодо зазначення у відзиві на позов набору загальних фраз відносно транспортних витрат, які раніше не заявлялися та на думку митниці вказують та те, що невизначені деталізацією обставини щодо вартості транспортування не дають можливості митному перевірити декларування складових митної вартості на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України та всіх складових ціни, що сплачена або підлягає сплаті за товар, слід зазначити, що наведене, однак, в силу загальних визначень та фраз без наведення логічного зв`язку між обставинами та правовими нормами та без формування логічного взаємозв`язку з наслідками (вискоками), не може бути належним обґрунтуванням спірного Рішення. Таке посилання суперечить правилам ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до яких суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, а підстав для застосування інших правил не вбачається.

Щодо стосується посилання митниці у спірному Рішенні на раніше оформлену МД № UA100210/2019/88153 від 04.02.2019 (а.с. 147), слід зазначити, що умови (базис) поставки є відмінними від тих, на яких товар поставлявся позиву. У цій декларації базис поставки - CFR (UA Чорноморськ), що очевидно відрізняється від умов та витрат при базисі поставки FOB (CN Xingang; Китай) та унеможливлює застосування «резервного» методу визначення митної вартості товарів.

Слід додати, що згідно з ч. 2. ст. 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, навіть на підтвердження власного переконання щодо застосування резервного методу, у даному випадку у спірному рішенні митницею наведено лише загальні фрази абстрактного характеру щодо неможливості застосування інших методів визначення митної вартості товару - до резервного, що є звичайною практикою у роботі митних органів.

У даному випадку, виходячи з наведених вище норм законодавства та встановлених судом обставин, оцінивши досліджені під час розгляду справи матеріали, які надавались позивачем відповідачу, під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачем не доведено: неповноти, недостовірності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для цілей застосування основного методу; наявності визначених ч. 1 ст. 58 та ч. 2 ст. 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України (щодо наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів) для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а отже і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 57 (щодо застосування наступного методу) та ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування резервного методу при недоведеності з боку відповідача неможливості застосування першого методу.

Зокрема, надані позивачем під час митного оформлення документи містять достатню для розуміння митним органу інформації про товар, умови поставки, ціну товару, які у сукупності містять відомості, які не дають підстав для обґрунтованого сумніву щодо числових значень митної вартості/складових митної вартості, необхідних для їх застосування за першим методом.

Наявні відомості та документи, не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару, не дають підстав для висновку про наявність в них таких розбіжностей, що впливають на достовірність наданих відомостей та заявленої митної вартості (з урахуванням її складових).

В контексті наведеного, слід повторитися, що виходячи з аналізу норм митного законодавства, за умови не наведення митним органом доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності, витребування цим органом переліку додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а також у разі ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування з боку митниці неможливості визначення митної вартості за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, ніж перший, та, відповідно, для прийняття рішення про коригування митної вартості.

У даному випадку, за висновком суду, з витребуванням невизначених конкретизацією додаткових документів та без належного обґрунтування необхідності їх витребування, по суті митницею створювались штучні умови для необґрунтованого виникнення обставин прийняття спірного Рішення про коригування митної вартості.

Відтак, доводи та висновки відповідачів, покладені в обґрунтування витребування додаткових документів та надалі - спірних рішень та скоригованої митної вартості по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність з боку митниці законності та обґрунтованості спірного рішення та про наявність підстав для його скасування.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, стягуються відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, а саме судовий збір: 1921 грн. (пл. дор. № 8258 від 23.05.2019) та 12 918,39 грн. (пл. дор. № 9279 від 02.09.2019).

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «СБС» (04200, м Київ, вул. Електриків, 26, код ЄДР: 40123470) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA100000/2019/200019/2 від 11.02.2019, прийняте Київською міською митницею ДФС (код ЄДР: 39422888).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «СБС» (04200, м Київ, вул. Електриків, 26, код ЄДР: 40123470) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДР 43337359; 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а) 14 839,39 грн. на відшкодування сплаченого судового збору (пл. дор. № 8258 від 23.05.2019; № 9279 від 02.09.2019).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін