Ухвала суду № 93045117, 24.11.2020, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер № 181/628/20

Провадження №1-кп/181/97/20

У Х В А Л А

24 листопада 2020 року смт Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юр`єва О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Яківець А.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Межівського районного суду Дніпропетровської області клопотання про забезпечення цивільного позову по кримінальному провадженню №42018041560000075 від 07 листопада 2018 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

зі сторони обвинувачення - прокурора Скрипник К.Ю.,

за сторони захисту - обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Находа А.В.,

представників потерпілого - Сотник Л.І., адвоката - Дзюба А.В.,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України

Після надходження до суду вказаного обвинувального акту, представником потерпілого подано суду цивільний позов та клопотання про забезпечення цивільного позову (арешт майна).

В обґрунтування клопотання зазначено, що обвинувачена завдала Новопавлівській сільській раді Межівського району Дніпропетровської області збитки на загальну суму 197955,53 грн., доказами завдання такої шкоди є встановлені досудовим слідством обставини, які містяться в матеріалах кримінального провадження № 42018041560000075, у зв`язку з чим просить накласти арешт на все нерухоме та рухоме майно, яке належить обвинуваченій ОСОБА_1 .

У судовому засіданні представники потерпілого клопотання підтримали, просили його задовольнити.

Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання, через те, що заявником не визначено конкретне майно, на яке необхідно накласти арешт.

Захисник обвинуваченої та обвинувачена просили у задоволенні клопотання відмовити через його безпідставність, відсутність доказів наявності збитків та відсутності доказів того, що обвинувачена вчиняє чи може вчинити дії щодо відчуження належного їй майна для утруднення можливого рішення суду по цивільному позову.

З`ясувавши думку учасників судового розгляду із зазначеного питання, дослідивши мотиви та обґрунтування поданого клопотання, перевіривши та проаналізувавши матеріали, додані до нього а також до цивільного позову, суд прийшов до наступних висновків.

Так, згідно зі статтями 131 та 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

За змістом ч.1 ст.171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до суду має право звернутися цивільний позивач з метою забезпечення цивільного позову. Відповідно до ч.3 ст.171 КПК України, у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна обвинуваченого для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Відповідно до ч.5 ст.173 КПК України, у разі задоволення клопотання, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; заборону обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно.

Згідно ч.8 ст.170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У поданому суду потерпілим - цивільним позивачем клопотанні не зазначено перелік майна, на яке, на його думку, слід накласти арешт, місце знаходження такого майна, його вартість та ідентифікаційні ознаки. Не додано до заяви також будь-яких документів, які б підтверджували право власності обвинуваченої ОСОБА_1 на майно, на яке слід накласти арешт. Також, подана суду заява про накладення арешту на майно не містить відомостей щодо вартості майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, що не дає можливості суду визначити співмірність такого виду забезпечення позову з заявленими в позовній заяві вимогами. Крім того, будь-яких даних щодо вжиття обвинуваченою заходів, спрямованих на відчуження майна, суду не надано.

Таких даних на даній стадій кримінального провадження, а саме підготовчого засідання, не містять і матеріали судового провадження.

Згідно ч.1 ст.173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173, 372, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника потерпілого-цивільного позивача, про забезпечення цивільного позову - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. Ю. Юр`єв