Рішення № 93038608, 23.11.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/17113/20

категорія 102010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Нагірняк М.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської місцевої прокуратури про визнання бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Коростишівської місцевої прокуратури про визнання бездіяльності, зобов`язання розглянути звернення №38 від 25.08.2020року.

Позивач зазначає, що із вказаним зверненням відповідно до Закону України "Про звернення громадян" звернувся до Коростишівської місцевої прокуратури щодо порушень, допущених відповідним (відповідними) прокурором (прокурорами), та здійснити заходи щодо їх усунення, зобов`язати процесуального прокурора в порядку нагляду за досудовим розслідуванням надати відповідь про результати розгляду його клопотань слідчим та відповіді на направлені звернення. Вважає, що Відповідачем на таке його звернення жодної відповіді надано не було, незважаючи на наявність електронної адреси, що призвело до порушення його права на розгляд звернення та отримання відповіді за результатами розгляду.

Ухвалою суду від 07.10.2020року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник Коростишівської місцевої прокуратури, Відповідача по даній справі, 28.10.2020року направив до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує і зазначає, що вказане звернення Позивача дійсно надійшло до прокуратури 26.08.2020року одночасно із іншими зверненнями від 25.08.2020року (№37, №39). За результатами розгляду вказаних звернень 10.09.2020року Позивачу надана відповідь за №34-10-2436ВИХ-20.

Крім того, у відзиві зазначається, що 28.09.2020року та 01.10.2020року до прокуратури надійшли повторні звернення Позивача із зазначених питань. На думку Відповідача, такі дії Позивача не мають на меті захист начебто порушених прав, а свідчать про намагання за допомогою судового рішення визначити поведінку органів прокуратури та спонукати до певних дій, які віднесені до компетенції органів прокуратури.

02.11.2020року від Позивача надійшли заява на відзив на позов та відповідь на відзив, в яких Позивачем визнається отримання листа-відповіді Відповідача від 10.09.2020року за №34-10-2436ВИХ-20, який Позивач розцінює як відмову розглянути його звернення по суті.

Розглянувши в порядку письмового провадження подані письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Вказані спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо права громадян вносити в органи державної влади пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів та порядку їх розгляду регулюються правовими нормами Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року N393/96-ВР (надалі - Закон N393/96-ВР), що були чинні на день виникнення спору.

Безспірно, за змістом статті 1 зазначеного Закону N393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За правилами частин першої, третьої статті 7 вказаного Закону звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Як зазначено в позові, Позивач спільно із громадською організацією "проти придурків та ідіотів" 05.03.2020року направив до Коростишівської місцевої прокуратури звернення №38, в якому просив:

- розглянути питання щодо порушень, допущених відповідним (відповідними) прокурором (прокурорами), та здійснити заходи щодо їх усунення;

- зобов`язати процесуального прокурора в порядку нагляду за досудовим розслідуванням надати ОСОБА_1 відповідь про результати розгляду його клопотань слідчим;

- розглянути питання щодо ненадання та забезпечити надання відповіді на направлені звернення.

Одночасно Позивач як заявник заявив бажання взяти особисту участь в розгляді такого звернення.

Безспірно, правовими нормами статті 303 КПК України визначено порядок оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора у разі нездійснення ними процесуальних дій, які вони зобов`язані вчинити у визначений цим Кодексом строк, виключний перелік питань, які вирішуються судом кримінальної юрисдикції під час такого оскарження, та визначено виключний суб`єктний склад осіб, які мають право на таке оскарження.

Проте нормами вказаної статті КПК України Позивач не відноситься до суб`єктного складу осіб, які мають можливість оскарження певної, на їх думку, бездіяльності Генерального прокурора України та інших питань, наведених у позові, до суду кримінальної юрисдикції.

Більш того, в п.5 розділу "II. Межі дії" Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України від 20 грудня 2017 року N 357 (надалі - Інструкція N 357) прямо зазначено, що звернення осіб з питань досудового розслідування, які не є учасниками кримінального провадження, розглядаються в порядку та строки, передбачені законодавством про звернення громадян.

Беручи до уваги наведені правові норми в контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом в позовній заяві Позивач, суд робить висновок, що вказані вимоги в розумінні статті 3 Закону N 393/96-ВР підпадають під дію цього Закону та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 квітня 2020 р. у справі N 1740/2278/18 (провадження N 11-829апп19) у постанові від 30 січня 2020 р. у справі N 818/2084/17 (провадження N 11-692апп19) та у постанові від 20 березня 2019 року у справі N 818/16/18 (провадження N 11-1457апп18).

Судом встановлено, що відповідно до долученого до позову та дослідженого судом звернення від 25.08.2020року за №38 Позивач спільно із громадською організацією "проти придурків та ідіотів" звертався до Коростишівської місцевої прокуратури, в якому просив:

- розглянути питання щодо порушень, допущених відповідним (відповідними) прокурором (прокурорами), та здійснити заходи щодо їх усунення;

- зобов`язати процесуального прокурора в порядку нагляду за досудовим розслідуванням надати ОСОБА_1 відповідь про результати розгляду його клопотань слідчим;

- розглянути питання щодо ненадання та забезпечити надання відповіді на направлені звернення.

Одночасно Позивач як заявник заявив бажання взяти особисту участь в розгляді такого звернення (а.с.15-20).

Неправомірну бездіяльність Позивач убачає в тому, що Відповідач не розглянув вказане звернення та не надав на нього відповіді.

Такі доводи Позивача є часткового обґрунтованими з огляду на таке.

Як зазначено у відзиві, за результатами розгляду вказаного звернення 10.09.2020року Позивачу надана відповідь за №34-10-2436ВИХ-20. У заяві Позивача на відзив на позов визнається отримання відповіді на своє звернення.

Разом з тим, така відповідь Відповідача не може розцінюватися судом як належний розгляд та вирішення по суті питань, наведених у зверненні №38 від 25.08.2020року.

Так, частиною першою статті 19 Закону N393/96-ВР визначено обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Частиною другою цієї статті визначено, що органи державної влади зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Всупереч вказаним вимогам у відповіді від 10.09.2020року за №34-10-2436ВИХ-20 Відповідача не зазначається про:

- наявність чи відсутність порушень, допущених відповідним прокурором чи відповідними прокурорами, та наявність чи відсутність підстав для здійснення відповідних заходів щодо їх усунення;

- наявність чи відсутність підстав щодо зобов`язання процесуального прокурора в порядку нагляду за досудовим розслідуванням надати ОСОБА_1 відповідь про результати розгляду його клопотань слідчим;

- наявність чи відсутність неналежного розгляду питання щодо ненадання відповіді на звернення Позивача та наявність чи відсутність для надання відповіді на направлені звернення;

- наявність чи відсутність підстав для запрошення Позивача взяти участь в розгляді його звернення.

Таким чином, судом встановлено, що зазначене в позові звернення №38 від 25.08.2020року в розумінні вимог Закону N393/96-ВР є нерозглянутим щодо питань, що в ньому зазначені, а тому такі дії щодо розгляду вказаного звернення є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Одночасно суд вважає безпідставними доводи Відповідача, наведені у відзиві, що дії Позивача не мають на меті захист начебто порушених прав, а свідчать про намагання за допомогою судового рішення визначити поведінку органів прокуратури та спонукати до певних дій, які віднесені до компетенції органів прокуратури.

Як вже зазначалося, право громадян, в тому числі Позивача, звернутися до органів державної влади та обов`язок Відповідача щодо об`єктивного, всебічного і вчасного розгляду звернень громадян та перевірок заяв чи скарг визначені приписами Закону N393/96-ВР.

Суд враховує, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2018 року N 8-р/2018 (справа N 1-124/2018(4976/17) акцентував, що обмеження щодо реалізації конституційного права на звернення можуть встановлюватися виключно на підставі приписів Конституції України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими.

Більш того, вичерпний перелік звернень, які не підлягають розгляду та вирішенню, наведений в ст.8 Закону N393/96-ВР та розширеному трактуванню не підлягає.

Зазначене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача.

Порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання Коростишівську місцеву прокуратуру в повному обсязі та у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян" розглянути звернення ОСОБА_1 від 25.08.2020року за №38.

Судові витрати в даній адміністративній справі відсутні.

Керуючись статтями 2,77,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити частково. Визнати протиправними дії Коростишівської місцевої прокуратури щодо результатів розгляду звернення ОСОБА_1 від 25.08.2020року за №38, викладених в листі-відповіді від 10.09.2020року за №34-10-2436ВИХ-20.

Зобов`язати Коростишівську місцеву прокуратуру (вул. Шевченка, 5 м. Коростишів, Житомирська область, 12501, код ЄДРПОУ 02909950) в повному обсязі та у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян" розглянути звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 25.08.2020року за №38.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк