Рішення № 93038558, 24.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 р. Справа№200/10494/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Кочетов В.К.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни від 26 жовтня 2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 63405741;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни від 30 жовтня 2020 року «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника».

Позов обґрунтовувала тим, що при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження та, відповідно наступних постанов, на її думку, приватним виконавцем порушено вимоги законодавства та перевищені надані йому законом повноваження, оскільки виконавче провадження відкрито поза межами відповідного округу, тобто не за місцем її проживання, перебування та не за місцезнаходженням її майна.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає місце виконання рішення, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» звернулося до приватного виконавця із заявою від 30 вересня 2020 року № 20086460 про примусове виконання рішення, в якій просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 08 вересня 2020 року № 27456, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 12611,46 грн.

У вказаному виконавчому написі вказано місце проживання боржника - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Тобто, виконавчим документом чітко встановлено, що місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Вказана адреса також була зазначена в заяві стягувача.

При цьому виконавець не вправі давати правову оцінку діям нотаріуса при вчиненні виконавчого напису. Цей виконавчий напис не визнано таким, що не підлягає виконанню та не скасовано у судовому порядку. Крім того, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації щодо боржника до відкриття виконавчого провадження.

Приватним виконавцем було перевірено виконавчий документ на відповідність вимогам законодавству України, і станом на день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не було виявлено жодної з передбачених законом підстав для повернення його стягувачу та відмови у відкритті виконавчого провадження.

Вважав, що всі дії приватним виконавцем вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Додатково зазначав, що питання наявності чи відсутності у боржника майна (рухомого/нерухомого) в межах того чи іншого виконавчого округу не є спірним в межах даних правовідносин.

Просив в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином (з урахуванням особливостей, встановлених для справ даної категорії). Неявка у судове засідання таких осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни від 26 жовтня 2020 року на підставі виконавчого напису від 08 вересня 2020 року №27456, що виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу, відкрито виконавче провадження ВП №63405741 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 12 611,46 грн.

Підставою для його відкриття стала заява стягувача від 30 вересня 2020 року № 20086460 про примусове виконання вказаного виконавчого напису, яким з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» стягнуто заборгованість у вказаній в сумі за кредитним договором від 20 вересня 2013 року №001-04076-200913 (договір оформлений між позивачем та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», правонаступником якого на підставі відповідного договору про відступлення прав вимоги було ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал», а на підставі договору від 06 вересня 2020 року №11/082020-ФА про відступлення прав вимоги за кредитними договорами стало ТОВ «Фінансова компанія «Аланд»).

В заяві стягувача зазначалося, що виконавчий документ пред`являється за місцем проживання позивача як боржника: АДРЕСА_1 . Також зазначалося, що місцем реєстрації боржника є наступна адреса: АДРЕСА_4.

Аналогічні дані щодо місця проживання та місця реєстрації боржника відображені у виконавчому написі, в якому зазначено, що стягнення заборгованості проводиться за період з l l серпня 2020 року по 17 серпня 2020 року.

26 жовтня 2020 року відповідачем винесено постанови «Про стягнення з боржника основної винагороди», «Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження».

30 жовтня 2020 року відповідачем винесена постанова «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника».

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 2 ст. 5 цього Закону визначено, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім визначених ч. 2 ст. 5 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як зокрема виконавчі написи нотаріусів.

Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 25 вказаного Закону, яка регулює питання виконавчих округів і територіальних меж діяльності приватного виконавця, виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає місце виконання рішення, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з ч. 1 та 5 ст. 26 цього Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ч.ч. 1 та 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Абзацом 3 ч. 5 ст. 24 цього Закону, яка регулює питання місця виконання рішення, визначено, що для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Відповідно до п. 4 розд. XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» до створення умов для безпосереднього доступу державних виконавців, приватних виконавців до державних баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційну інформацію, органи виконавчої влади, що забезпечують ведення таких баз даних та реєстрів, подають відповідну інформацію на письмові запити державних виконавців, приватних виконавців, що надходять у зв`язку з виконавчим провадженням, у триденний строк з дня надходження запиту.

Отже, приватні виконавці мають право направляти запити, зокрема щодо місця проживання боржника.

Відповідно до ч.ч. 1 та 6 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Згідно зі ст. 6 цього Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію міст проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Отже, хоча Закон України «Про виконавче провадження» щодо місця проживання боржника і не містить слова «зареєстроване», проте виходячи з вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вся офіційна діяльність щодо будь-якої фізичної особи стосується саме її зареєстрованого місця проживання.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення, тобто виконавчого документу.

Відповідно до п.п. 6 та 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

- виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею;

- виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до Єдиного реєстру приватних виконавців України виконавчим округом приватного виконавця Клітченко Оксани Анатоліївни є територія міста Києва.

Майна в межах цього виконавчого округу позивач не має, що відповідачем не заперечується.

Місцем проживання боржника з 12 грудня 2018 року є наступна адреса: АДРЕСА_3 , яка співпадає з адресою її реєстрації, що відображена в її паспорті, тобто адреса, яка не входить в межі виконавчого округу відповідача.

Про те, що позивач за характером роботи не може проживати в м. Києві, свідчить і адреса місця постійної роботи позивача - Першого апеляційного адміністративного суду: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Марата, 15, де позивач з 26 вересня 2018 року працює на посаді начальника відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності, що підтверджується довідкою роботодавця від 18 листопада 2020 року №03-39/41328/20.

Посилання відповідача на те, що позивач у позові сама зазначає, що не проживає за зареєстрованим місцем проживання, є безпідставними, оскільки суперечать змісту позовної заяви, в якій вона зазначає протилежне, а саме те, що з 12 грудня 2018 року зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Посилання відповідача на те, що стягувачем в його заяві та у поданому ним виконавчому документі (виконавчому написі нотаріуса) зазначена адреса проживання позивача у м. Києві, тобто адреса, яка входить до виконавчого округу відповідача, є неприйнятними, оскільки виконавчий документ складений на підставі інформації та документів, що були подані стягувачем на підставі договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 20 вересня 2013 року №001-04076-200913, що, як зазначено у виконавчому написі нотаріуса, був укладений між позивачем та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» понад 8 років тому назад.

Крім того, сам кредитний договір відповідачем до суду не подано, а подано лише заяву від 20 вересня 2013 року №001-04076-200913, що подавалася позивачем до ПАТ «Дельта Банк» та отримана вказаним банком, в якій місцем проживання і місцем реєстрації позивача зазначено одну і ту ж саму адресу: АДРЕСА_4 , що відображена в паспорті позивача. Будь-яка адреса проживання у м. Києві у цій заяві не міститься.

Крім того, і заява стягувача, і поданий ним виконавчий документ містять недостовірну інформацію як щодо місця проживання так і щодо зареєстрованого місця проживання позивача як боржника, яке відображено в її паспорті.

Факт проживання позивача за будь-якою адресою у межах виконавчого округу відповідача на час відкриття виконавчого провадження належними та допустимими доказами не підтверджений та спростований поданими позивачем доказами та показаннями допитаного в судовому засіданні свідка.

Так, в судовому засіданні в якості свідка допитано ОСОБА_1 , яка пояснила, що будь-якого майна в межах виконавчого округу відповідача вона не має. В м.Києві ніколи не проживала, хіба що була там лише у відрядженнях приблизно у 2017 - 2018 роках. Між нею та ПАТ «Дельта Банк» в м. Краматорську Донецької обл., де вона на той час проживала, була підписана лише заява від 20 вересня 2013 року №001-04076-200913, на підставі якої їй видали для користування банківську картку з певною сумою коштів на ній. Будь-яких договорів з цим банком вона не підписувала, і звідки у банку, у виконавчому написі нотаріуса або у відповідача взялася адреса: АДРЕСА_1 - їй не відомо. Ця адреса їй ні про що не говорить. Вона постійно проживає за місцем своєї реєстрації у Донецькій обл., зокрема з серпня 1999 року в м. Краматорську, з 12 грудня 2018 року - по АДРЕСА_3. Постійно працювала і працює у м. Краматорську Донецької обл.

Отже, поданий на примусове виконання до відповідача виконавчий документ не відповідав вимогам законодавства, оскільки містив недостовірну інформацію щодо боржника, та був пред`явлений не за місцем виконання, у зв`язку з чим не підлягав виконанню в примусовому порядку відповідачем.

Вказані обставини не були відомі приватному виконавцю при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження, що призвело до помилкового відкриття виконавчого провадження та винесення в його межах інших постанов.

З огляду на наведене з метою повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень оскаржена постанова про відкриття виконавчого провадження та інші, винесені в межах такого виконавчого провадження постанови, підлягають визнанню протиправними та скасуванню (ч. 2 ст. 9, п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому судові витрати, які оплачені позивачем в сумі 1471,40 грн. (судовий збір 840,80 грн. + за забезпечення позову 630,60 грн.), підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

При прийнятті даного судового рішення судом враховано те, що передача виконавчих документів, зокрема від одного приватного виконавця іншому здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України (ч. 5 ст. 5 цього Закону).

Порядок передачі виконавчих документів та виконавчих проваджень визначено розд. V Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Розділ V вказаної Інструкції містить в тому числі випадки, коли, зокрема приватний виконавець може передати виконавче провадження іншому приватному виконавцю.

Пунктом 6 розд. V цієї Інструкції визначено, що виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі, зокрема якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

Така передача здійснюється за рішенням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження (п. 7 розд. V Інструкції).

Виходячи з наведеного, відкриття державним виконавцем виконавчого провадження з порушенням правил територіальної діяльності не призвело би до порушення прав учасників виконавчого провадження, оскільки це могло би бути усунуто шляхом передачі виконавчого провадження до відповідного органу державної виконавчої служби.

Разом з тим, ці положення розд. V Інструкції стосується повноважень саме державних виконавців, а не приватних. І такими повноваженнями приватні виконавці не наділені, з огляду на що вони мають проявляти більшу уважність та вчиняти необхідні дії при вирішенні питання про відкриття виконавчих проваджень.

При прийнятті даного судового рішення судом враховано і те, що відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені саме в постановах Верховного Суду.

Такої постанови Верховним Судом ще не прийнято.

На необхідність дотримання вказаних норм звернута увага Верховного Суду в ухвалі від 28 жовтня 2020 року в справі № 240/6574/20, де Суд зазначив, що п. 1 ч. 4 ст. 328 вказаного Кодексу (щодо застосування судом апеляційної інстанції норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) «передбачає наявність висновку викладеного саме в постанові Верховного Суду, тоді як 25 січня 2019 року у справі №511/1342/17 Верховний Суд постановив ухвалу у цивільній справі, якою відмовив у відкритті касаційного провадження, яка не свідчить про наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах».

Крім того, в ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі №511/1342/17 йдеться про спірні правовідносини, які, на відміну від даної адміністративної справи виникли між позивачем як боржником та державним (а не приватним) виконавцем, які регулюються дещо іншими нормами права.

Отже, ухвала Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі №511/1342/17, на яку посилався відповідач, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Керуючись статтями 32, 243 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 4, корп. А, оф. 35а), третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 14, оф. 301, код ЄДРПОУ 42642578), про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни від 26 жовтня 2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 63405741, а також винесені в межах цього виконавчого провадження постанови від 26 жовтня 2020 року «Про стягнення з боржника основної винагороди», «Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження», від 30 жовтня 2020 року «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 4, корп. А, оф. 35а) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 1471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) грн. 40 (сорок) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 272 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.В. Логойда