Рішення № 93038557, 24.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 р. Справа№200/9771/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про: визнання протиправним та скасування рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 5918 від 30.09.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно п. 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зобов`язання Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити призначення пенсії за віком згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з урахуванням пільгового стажу за списком № 1: на шахті «Чайкино» з 06.06.1988 року по 17.06.1988 року, з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року, на шахті ім. Леніна з 26.01.1994 року по 27.03.2004 року, на шахті «Бутівська» з 20.05.2013 року по 28.12.2015 року, до страхового стажу період проходження військової служби з 24.06.1988 року по 04.06.1990 року.

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 5918 від 30.09.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно п. 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зобов`язання Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити призначення пенсії за віком згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з урахуванням пільгового стажу за списком № 1: на шахті «Чайкино» з 06.06.1988 року по 17.06.1988 року, з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року, на шахті ім. Леніна з 26.01.1994 року по 27.03.2004 року, на шахті «Бутівська» з 20.05.2013 року по 28.12.2015 року, до страхового стажу період проходження військової служби з 24.06.1988 року по 04.06.1990 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29.09.2020 року він звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що при зверненні за призначенням пенсії ним були надані усі необхідні документи, однак рішенням від 30.09.2020 року № 5918 йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного пільгового стажу. Позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення.

Позивач зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період строкової військової служби, оскільки ним не надано документ підтверджуючий період служби, оскільки вважає таке твердження відповідача не дійсним, так як разом з трудовою книжкою ним до відповідача було надано військовий квиток серії НОМЕР_1 , відповідно до якого він у період з 24.06.1988 року по 04.06.1990 року проходив строкову службу, однак відповідачем вказаний військовий квиток не був прийнятий.

Крім того, позивач зазначає, що його пільговий стаж за Списком № 1 на шахті «Чайкино» з 06.06.1988 року по 17.06.1988 року, з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року, на шахті ім. Леніна з 26.01.1994 року по 27.03.2004 року, на шахті «Бутівська» з 20.05.2013 року по 28.12.2015 року підтверджується записами у трудовій книжці. Проте позивач звертає увагу суду на те, що ним до управління були надані довідки, які підтверджують факт пільгової роботи на шахті «Чайкино», на шахті ім. Леніна, на шахті «Бутівська», а також накази про проведення атестації, але вказані документи не були прийняті відповідачем без повідомлення причин. З огляду на викладені обставини позивач просив суд задовольнити його позов та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Позивач 29.09.2020 року звернувся до управління із заявою про призначення пенсії на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням управління від 30.09.2020 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії.

Відповідач вказує на те, що позивач претендував на призначення пенсії за віком згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням до пільгового стажу за списком № 1 періодів роботи: на шахті «Чайкино» з 06.06.1988 року по 17.06.1988 року, з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року, на шахті ім. Леніна з 26.01.1994 року по 27.03.2004 року, на шахті «Бутівська» з 20.05.2013 року по 28.12.2015 року. Відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 18 років 01 місяць 14 днів, пільговий стаж за списком № 1 - відсутній. До страхового та пільгового стажу не зараховано період роботи на шахті «Чайкино» з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року, так як в трудовій книжці від 17.07.1988 року НОМЕР_2 , виправлено дату наказу при прийнятті на роботу.

До пільгового стажу за Списком № 1 не враховано період роботи: на шахті «Чайкино» з 06.06.1988 року по 17.06.1988 року, з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року, на шахті ім. Леніна з 26.01.1994 року по 27.03.2004 року, на шахті «Бутівська» з 20.05.2013 року по 28.12.2015 року, оскільки позивачем не надано довідки, підтверджуючі пільговий характер роботи, відповідно до Порядку № 637 та накази про результати атестації робочих місць за умовами праці, а також в трудовій книжці відсутні відповідні записи, які б визначали право позивача на пенсію на пільгових умовах.

Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду військової служби, відповідач зазначає, що позивачем при зверненні із заявою не було надано військовий квиток.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що рішення про відмову в призначенні пенсіє прийнято в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 (а.с. 9).

ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з м. Макіївки Донецької області до АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 28.09.2020 року № 1441-5000311317 (а.с. 17).

29.09.2020 року звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 5918 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с 46).

Для призначення пенсії позивачем були надані наступні документи: заява про призначення пенсії від 29.09.2020 року № 5918, копія трудової книжки від 17.06.1988 року серії НОМЕР_2 , копія паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.09.2020 року № 1441-5000311317.

30.09.2020 року Покровським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення № 5918 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 10-зворотній бік - 12).

Зі змісту спірного рішення встановлено, що позивач претендував на призначення пенсії за віком згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням до пільгового стажу за списком № 1 періодів роботи: на шахті «Чайкино» з 06.06.1988 року по 17.06.1988 року, з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року; на шахті ім. Леніна з 26.01.1994 року по 27.03.2004 року, на шахті «Бутівська» з 20.05.2013 року по 28.12.2015 року.

Відповідно до наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 складає 18 років 01 місяць 14 днів, пільговий стаж за списком № 1 - відсутній.

До страхового та пільгового стажу не зараховано період роботи на шахті «Чайкино» з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року, так як в трудовій книжці від 17.07.1988 року серії НОМЕР_2 , виправлено дату наказу при прийомі на роботу.

До страхового стажу не враховано період проходження строкової військової служби, так як заявником не надано документ підтверджуючий період служби.

До пільгового стажу за Списком № 1 не враховано періоди роботи: на шахті «Чайкино» з 06.06.1988 року по 17.06.1988 року з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року, на шахті ім. Леніна з 26.01.1994 року по 27.03.2004 року, на шахті «Бутівська» з 20.05.2013 року по 28.12.2015 року, оскільки заявником не надано довідки, підтверджуючі пільговий характер роботи, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 та накази про результати атестації робочих за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, а в трудовій книжці відсутні відповідні записи, які б визначали право на пенсію на пільгових умовах (відсутні дані про роботу на поверхні, участь у страйках, знаходження у відпустці без збереження заробітної плати), у зв`язку з чим неможливо врахувати до пільгового стажу за списком № 1 вищезазначені періоди роботи.

Для розгляду питання по зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 1 відповідно до п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за даними по спец стажу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування заявнику необхідно надати витяг з Єдиного реєстру для встановлення місцезнаходження підприємств: шахта ім. Леніна та шахти «Бутівська».

За таких обставин вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу за списком № 1 - 10 років.

Позивач не погодившись з рішеннями № 5918 Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

З копії трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 встановлено, що позивач 06.10.1987 року прийнятий на роботу на Шахту «Чайкино» Макіївського виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Макіїввугілля» учнем електрослюсаря по ремонту обладнання поверхні; 06.06.1988 року переведений учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті; 17.06.1988 року звільнений у зв`язку з призивом до лав Радянської Армії; 03.09.1990 року прийнятий на роботу на Шахту «Чайкино» Макіївського виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Макіїввугілля» електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті; 31.10.1993 року звільнений за власним бажанням; 26.01.1994 року прийнятий на роботу до Трудового Красного знамені шахта ім. В.І. Леніна Макіївського виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Макіїввугілля» на посаду електрослюсаря 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті; 27.03.2004 року звільнений за власним бажанням; 20.05.2013 року прийнятий до ВП «Шахта «Бутівська» ДП «Макіїввугілля» на посаду електрослюсаря підземного 3 розряду з повним робочим днем в шахті; 14.11.2013 року переведений електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті; 28.12.2015 року звільнений за власним бажанням (а.с. 13-14).

Суд звертає увагу, що Порядок № 383 застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Як встановлено з трудової книжки позивач у спірні періоди роботи працював на посадах «учнем електрослюсарем підземним», «електрослюсарем підземним».

Суд зазначає, що вищезазначені професії, за якими позивач працював у спірний період віднесені до Списків № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, які затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, Постановою Ради міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 24.03.1994 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року, отже, позивач у спірний період виконував роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Враховуючи те, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж відповідно до вимог чинного законодавства є трудова книжка, суд приходить висновку, що пільговий характер роботи позивача підтверджується наявними записами у копії трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що приписами пункту 4.1 та 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Крім того, частиною 2 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Приписами статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

З аналізу вищезазначених положень встановлено, що органи, які призначають пенсію мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

Крім того, приписами пункту 1.7 Порядку № 22-1 передбачено, що якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Матеріалами справи не підтверджено, що відповідачем були здійснені будь-які дії щодо отримання відомостей від підприємств, установ, організацій щодо спірних періодів роботи позивача на шахті «Чайкино» з 06.06.1988 року по 17.06.1988 року з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року, на шахті ім. Леніна з 26.01.1994 року по 27.03.2004 року, на шахті «Бутівська» з 20.05.2013 року по 28.12.2015 року.

Суд зазначає, що у спірному рішенні відповідач звернув увагу позивача на те, що у разі надання заявником недостатніх документів у трьохмісячний термін, то днем звернення вважається день приймання заяви позивача. Однак, суд вважає, що відповідач передчасно прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії, оскільки відповідно до п. 1.7 Порядку № 22-1 відповідач мав надати позивачу трьохмісячний строк для надання документів необхідних для призначення пенсії, а вже після спливу встановленого строку вирішити питання про призначення або відмову в призначенні пенсі.

Суд звертає увагу на те, що позивачем до позовної заяви долучені довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 3040 від 07.07.2020 року, № 3024 від 07.07.2020 року, № 3528 від 22.07.2020 року, № 4120 від 11.08.2020 року.

Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 3024 від 07.07.2020 року встановлено, що позивач працював повний робочий день на ВП «Шахта «Чайкино» ПО «Макіїввугілля» у період з 06.10.1987 року по 03.04.1988 року виконував роботи на поверхні, з 06.10.1987 року по 03.04.1988 року виконував роботи на поверхні на посаді учня електрослюсаря (слюсаря) чергового по ремонту обладнання, з 06.06.1988 року по 17.06.1988 року виконував роботи в шахті на посаді учня електрослюсаря підземного, що передбачена Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1 Постанови Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року (а.с. 20).

З довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 3040 від 07.07.2020 року вбачається, що позивач працював повний робочий день на ВП «Шахта «Чайкино» ПО «Макіїввугілля» у період з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року виконував роботи в шахті на посаді електрослюсаря підземного, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року. Крім того згідно довідки встановлено, що позивачу надавалась відпустка без збереження заробітної плати з 16.09.1991 року по 21.09.1991 року (а.с. 19).

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 3528 від 22.07.2020 року, яка видана ВП «Шахта «Калиновська - Східно» ДП «Макіїввугілля» встановлено, що позивач працював повний робочий день в ВП «Орден Трудового красного Знамені шахта ім. В.І. Леніна» та у період з 26.01.1994 року по 27.03.2004 року виконував роботи з повним робочим днем в шахті на посаді електрослюсаря підземного, що передбачена Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1.1а Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року (а.с. 25).

Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 4120 від 11.08.2020 року встановлено, що позивач працював повний робочий день у ВП «Шахта «Бутівська» ДП «Макіїввугілля» виконував роботи з повним робочим днем в шахті на посаді електрослюсаря підземного, що передбачена Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1.1 Постанови КМУ від 16.01.2003 року № 36. З довідки вбачається, що 27.12.2010 року, 27.07.2014 року - 31.08.2014 року, 27.10.2015 року - 30.11.2015 року, 25-28.12.2015 року позивач перебував у безкоштовній відпустці (а.с. 30).

Крім того, позивачем надано до суду довідка про реорганізацію підприємства № 2915 від 30.06.2020 року, довідка про спуски в шахту № 3041 від 07.07.2020 року, довідка про заробітну плату для призначення пенсії № 3071 від 07.07.2020 року, довідка про заробітну плату № 3068 від 07.07.2020 року, довідка про реорганізацію «Ордена Трудового Красного знамені шахти ім. В.І. Леніна» № 3453 від 21.07.2020 року, довідка про заробітну плату № 3520 від 22.07.2020 року, довідка про реорганізацію шахти «Ново-Бутівська» тресту «Красногвардейськвугілля» № 4191 від 11.08.2020 року.

Позивач у позовній заяві вказував на те, що працівник Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовився приймати від позивача вищезазначені довідки та накази про проведення атестації. Суд зазначає, що позивачем не надано суду докази які б підтверджували вказані обставини, отже, суд не може враховувати вказані обставини при розгляді даної справи. Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач не був позбавлений можливості направити заявою про доручення документів, які не були прийняті відповідачем та копії відповідних документів на адресу відповідача засобами поштового зв`язку.

Стосовно посилання відповідача у спірному рішення на відсутність наказів про проведення атестації робочих місць, суд зазначає.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків (п. 2 Порядку № 383).

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13,62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

З аналізу вищезазначених вимог законодавства вбачається, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Суд вважає, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Також суд вказує на те, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна думка викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.

Отже, посилання відповідача на відсутність наказів про проведення атестації робочих місць як на підставу не врахування до пільгового стажу періодів роботи позивача є протиправним.

Стосовно посилання відповідача у спірному рішення на неможливість зарахування до страхового та пільгового стажу періоду роботи на шахті «Чайкино» з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року, так як в трудовій книжці від 17.07.1988 року серії НОМЕР_2 , виправлено дату наказу при прийомі на роботи, суд зазначає наступне.

Так, на час внесення запису до трудової книжки про період роботи на шахті «Чайкино» з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно п. 1.4 Інструкції № 162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 р № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (ЗП УРСР, 1973, № 21, ст. 115) і цією Інструкцією.

Пунктом 2.13 Інструкції передбачено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: "Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу.

Відповідно до постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Також, відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від за №58 від 29.07.1993 (далі Інструкція № 58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно п 1.5. Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення,постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Так, відповідно до п. 4 постанови КМУ від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Аналізуючи нормативно правові акти України, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

При цьому, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Суд зазначає, що ПФУ не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного страхового стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відтак, суд вважає, що позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для винесення органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначення пенсії за віком та не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту пенсіонера.

Таким чином, посилання відповідача у спірному рішенні на неможливість врахування до страхового та пільгового стажу періодів роботи на шахті «Чайкино» з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року, через виправлення дати наказу у трудовій книжці, суд вважає протиправним.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що періоди роботи на шахті «Чайкино» з 06.06.1988 року по 17.06.1988 року, з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року, на шахті ім. Леніна з 26.01.1994 року по 27.03.2004 року, та період роботи на шахті «Чайкино» з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року необхідно зарахувати до страхового стажу, відповідач повинен зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 з урахуванням записів у трудовій книжці, та у разі необхідності повідомити позивача про необхідність надання додаткових документів для розгляду заяви про призначення пенсії.

Стосовно періодів роботи позивача на шахті «Бутівська» з 20.05.2013 року по 28.12.2015 року, суд зазначає.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону № 1058-IV:

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

- страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

У п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV зазначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку […] і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Таким чином, при розгляді заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах органи Пенсійного фонду України мають не лише встановити факт зайнятості особи повний робочий день на певних (визначених нормативно-правовими актами) роботах (посадах), а й встановити ту обставину, що під час зайнятості на зазначених посадах заявник був застрахованою особою, за яку щомісяця сплачувались страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (мав страховий стаж).

Згідно ч. 2 зазначеної статті Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

З трудової книжки позивача встановлено, що у період з 20.05.2013 року по 28.12.2015 року на ВП «Шахта «Бутівська» ДП «Макіїввугілля».

Суд зазначає, що Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Тобто, з 14.04.2014 року на території Донецької та Луганської областях розпочато проведення антитерористичної операції.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що ДП «Макіїввугілля» (код ЄДРПОУ 32442295) зареєстровано за адресою: 02088, місто Київ, вул. Промислова, будинок 10

Проте, суд звертає увагу на те, що усі виробничі активи ДП «Макіїввугілля» залишилися на непідконтрольній українській владі території.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає за доцільне страховий та пільговий стаж обчислювати за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до виписки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування "Індивідуальні відомості про застраховану особу" (Форма ОК-5) встановлено, що позивачу у період роботи на Шахті «Бутівська» ДП «Макіїввугілля» з травня 2013 року по липень 2014 року, з вересня 2014 року по жовтень 2014 року нараховувалась заробітна плата, за період з травня 2013 року по березень 2014 року сплачувалась єдиний соціальний внесок. Інформація щодо виплати позивачу заробітної плати за період серпень 2014 року, з листопада 2014 року по грудень 2015 року відсутня, інформація щодо сплати єдиного соціального внеску за період з квітня 2014 року по грудень 2015 року також відсутня (а.с. 50-54).

З огляду на те, що позивачу у період з травня 2013 року по липень 2014 року, з вересня 2014 року по жовтень 2014 року нараховувалась заробітна плата та наявна інформація щодо часткової сплати єдиного соціального внеску, суд приходить висновку про зарахування до пільгового стажу позивача період роботи на шахті «Бутівська» з 20.05.2013 року по 31 липня 2014 року, з 01 вересня 2014 року по 31 жовтня 2014 року. Оскільки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування "Індивідуальні відомості про застраховану особу" (Форма ОК-5) ОСОБА_1 встановлено, що у період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року, з 01 листопада 2014 року по 28 грудня 2015 року позивачу не виплачувалась заробітна плата та не сплачувався підприємством єдиний соціальний внесок, суд приходить висновку про відсутність підстав для зарахування вказаних періодів до пільгового стажу.

Стосовно вимоги позивача зарахувати до страхового стажу період проходження строкової військової служби з 24.06.1988 року по 04.09.1990 року, суд зазначає наступне.

Зі змісту спірного рішення встановлено, що період строкової служби не зараховано до страхового стажу, оскільки позивачем не надано до управління військового квитка.

Так, згідно долученої до матеріалів справи розписки-повідомлення до заяви № 5918 про призначення пенсії від 29.09.2020 року встановлено, що позивачем разом із заявою надано до управління: довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, заява про спосіб виплати пенсії, паспорт, трудова книжка.

Судом встановлено, що позивачем до заяви про призначення пенсії від 29.09.2020 року копії військового квитка надано не було.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач відмовився від прийняття військового квитка з невідомих підстав. Суд зазначає, що відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, однак, до матеріалів справи позивач н

При цьому позивачем до матеріалів справи долучена копія військового квитка серії НОМЕР_1, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу в лавах Радянської армії з 24 червня 1988 року по 7 червня 1990 року (а.с. 15-16).

Приписами пункту 6 Порядку № 637 визначено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються, зокрема, військові квитки.

З огляду на те, що позивачем при зверненні за призначенням пенсії не було надано військовий квиток, а трудова книжка позивача не містить запис про проходження служби, суд вважає вимогу позивача про зарахування до страхового стажу періоду строкової військової служби з 24.06.1988 року по 04.06.1990 року передчасною.

Суд зазначає, що після надання позивачем до управління військового квитка серії НОМЕР_1 , Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області Донецької області зобов`язано зарахувати до стажу роботи позивача військову службу.

Проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає, що спірне рішення № 5918 відповідача про відмову в призначенні пенсії від 29 вересня 2020 року, прийнято без повного з`ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб зобов`язання Покровське об`єднане управління Пенсійного Фонду України повторно розглянути заяву № 5918 ОСОБА_1 про призначення пенсії від 29.09.2020 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині визнання протиправним та скасування рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 5918 від 30.09.2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зобов`язання Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву № 5918 ОСОБА_1 про призначення пенсії від 29.09.2020 року відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком № 1 періоди роботи: на шахті «Чайкино» з 06.06.1988 року по 17.06.1988 року, з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року, на шахті ім. Леніна з 26.01.1994 року по 27.03.2004 року, на шахті «Бутівська» з 20.05.2013 року по 31 липня 2014 року, з 01 вересня 2014 року по 31 жовтня 2014 року, до страхового стажу період роботи на шахті «Чайкино» з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приписами частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 560,54 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 5918 від 30.09.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно п. 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зобов`язання Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити призначення пенсії за віком згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з урахуванням пільгового стажу за списком № 1: на шахті «Чайкино» з 06.06.1988 року по 17.06.1988 року, з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року, на шахті ім. Леніна з 26.01.1994 року по 27.03.2004 року, на шахті «Бутівська» з 20.05.2013 року по 28.12.2015 року, до страхового стажу період проходження військової служби з 24.06.1988 року по 04.06.1990 року - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 5918 від 30.09.2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву № 5918 ОСОБА_1 про призначення пенсії від 29.09.2020 року відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком № 1 періоди роботи: на шахті «Чайкино» з 06.06.1988 року по 17.06.1988 року, з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року, на шахті ім. Леніна з 26.01.1994 року по 27.03.2004 року, на шахті «Бутівська» з 20.05.2013 року по 31 липня 2014 року, з 01 вересня 2014 року по 31 жовтня 2014 року; до страхового стажу період роботи на шахті «Чайкино» з 03.09.1990 року по 31.10.1993 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКППНОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, місцезнаходження: вул. Центральна, 13, м. Мирноград, Донецька область, 85323) судовий збір в розмірі 560 (п`ятсот шістдесят) гривень 54 копійки.

Повний текст рішення складено та підписано 24 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська