Рішення № 93038421, 24.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року Справа № 160/10941/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області (далі - Солонянська селищна рада, відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , третя особа), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Солонянської селищної ради від 23.06.2020р. №60-48/ VII «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд громадянці ОСОБА_2 »;

- визнати протиправною відмову Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області у задоволенні заяви ОСОБА_3 , що діяв за довіреністю в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.07.2020 р. щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 .

-зобов`язати Солонянську селищну раду Солонянського району Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 , що діяв за довіреністю в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.07.2020 р. щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 , з прийняттям рішення у відповідності до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернулася із заявою до відповідача в якій просила останнього надати дозвіл на розроблення проектної документації щодо земельної ділянки площею 0,25 Га для будівництва та обслуговування житлового будинку,господарських будівель, споруд по АДРЕСА_1 . Також в заяві вказала, що мені стало відомо про те, що дана земельна ділянка безпідставно надана ОСОБА_2 , що є третьою особою на стороні відповідача, їй вже наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивачем було отримано відповідь виконавчого комітету Солонянської селищної ради №1169/04-16 від 14.08.2020 року. В даній відповіді позивача було проінформовано, що Рішенням Широчанської сільської ради №7 IV / V від 05.10.2006р. «Про передачу земельної ділянки у приватну власність громадян», земельну ділянку площею 0,20 Га за адресою АДРЕСА_1 було передано у приватну власність громадянці ОСОБА_4 Широчанська сільська рада припинила своє існування як юридична особа, але вищевказане рішення не скасовано та є чинним. В свою чергу, фізична особа, якій було надано зазначену земельну ділянку у приватну власність рішенням від 05.10.2006 р. з метою виготовлення землевпорядної документації звернулася до Солонянської селищної ради із заявою про поновлення рішення. Щодо скасування рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_2 , відповідач повідомив, що відмовляє у задоволенні такого прохання та порекомендував звернутися до суду. На адвокатський запит від 14.08.2020р. позивачем були отримані копія Рішення Солонянської селищної ради від 23.06.2020р. №60-48/ VII «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд громадянці ОСОБА_2 ». Таким чином, на думку позивача, відповідач протиправно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Крім того, відповідач в порушення вимог Земельного кодексу України не надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а також не прийняв відповідного рішення про відмову у наданні дозволу. Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою іншій особі на ту ж земельну ділянку не є перешкодою для прийняття позитивного рішення щодо надання такого дозволу іншій особі.

Ухвалою суду від 15.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач повідомлений належним чином, проте до суду відзив на позов не надав.

На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 24.11.2020 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Солонянської селищної ради від 23.06.2020р. №60-48/ VII «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд громадянці ОСОБА_2 » - закрито.

Отже, остаточні позовні вимоги, які розглядаються у цій справі викладені в такій редакції:

- визнати протиправною відмову Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області у задоволенні заяви ОСОБА_3 , що діяв за довіреністю в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.07.2020 р. щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Солонянську селищну раду Солонянського району Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 , що діяв за довіреністю в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.07.2020 р. щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 , з прийняттям рішення у відповідності до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.07.2020 року ОСОБА_1 звернулась до голови Солонянської селищної ради з заявою про надання дозволу на розроблення проектної документації щодо земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд по АДРЕСА_1 .

Листом від №1169/04-16 від 14.08.2020 року виконавчим комітетом Солонянської селищної ради надано відповідь за результатами розгляду заяви позивача, у якій зазначено, що рішенням Широчанської сільської ради №7 IV / V від 05.10.2006 р. «Про передачу земельної ділянки у приватну власність громадян», земельну ділянку площею 0,20 га за адресою АДРЕСА_1 було передано у приватну власність громадянці ОСОБА_4 . Додатково повідомлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 28.07.2020р. інформація щодо наявності права власності на житловий будинок за ОСОБА_1 відсутня. Щодо скасування рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_2 , відповідач повідомив, що відмовляє у задоволенні такого прохання та порекомендував звернутися до суду.

21.08.2020 року вих.№1203/04-16 відповідачем на адвокатський запит надано копії документів: рішення Солонянської селищної ради від 23.06.2020р. №60-48/VII «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд громадянці ОСОБА_2 »; рішення Широківської сільської ради від 18.03.1999 року "Про проведення інвентаризації", встановлення нумерації житлових будинків та присвоєння назви вулиць в населених пунктах с/ради".

Вважаючи протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з наступного.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт «б», частина 1 статті 81 Земельного кодексу України).

За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, наведені норми права дають підстави для висновку про те, що за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов`язаний прийняти одне із таких рішень: або надати такий дозвіл або відмовити у його наданні.

Тобто, за наслідками розгляду такого питання уповноважений орган приймає відповідний розпорядчий документ, який є правовим актом індивідуальної дії.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з частиною 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, в даному випадку відповідач, за наслідками розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, був зобов`язаний прийняти розпорядчий документ у формі рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про відмову у наданні такого дозволу.

Проте, Солонянська селищна рада не прийняла жодного рішення, а лист - відмову позивачу в задоволенні її заяви надано неуповноваженим органом - виконавчим комітетом Солонянської селищної ради.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутність належним чином оформленого рішення Солонянської селищної ради про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду заяви особи, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність відповідача.

Крім того, суд зазначає, що законодавством не передбачено відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з наданням такого дозволу іншій особі.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та визнання протиправною бездіяльність Солонянської селищної ради щодо розгляду заяви представника позивача від 23.07.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та необхідність поновлення порушеного права ОСОБА_1 шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною відмову Солонянської селищної ради та зобов`язання повторно розглянути заяву позивачу належить відмовити, оскільки відмова надана неналежним органом - виконкомом, тоді як рішення мало бути прийнято саме селищною радою; враховуючи, що радою заява позивача не була розглянута підстави для зобов`язання повторно розглянути заяву - відсутні.

Згідно частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1681,60 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.1828899184.1 від 09.09.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок Дніпровської міської ради пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1681,60 грн.

Також, з матеріалів справи встановлено, що позивачем понесено судові витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що інтереси ОСОБА_1 у справі №160/10941/20 представляє адвокат ОСОБА_5 відповідно до договору від 12.08.2020 року про надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 1.1. цього договору Клієнт доручає, а Аадвокат зобов`язується здійснити від імені та за рахунок Клієнта наступні юридичні дії: представляти права та законні інтереси Клієнта в судах першої інстанції, судах апеляційної інстанції, вести професійну діяльність згідно умов Договору з усіма правами адвоката, які передбачені законодавством України у зв`язку зі зверненням Клієнта до "Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії".

Пунктом 1.2. визначено, що Клієнт зобов`язується сплатити гонорар, додаткову винагороду, компенсацію та компенсувати фактичні витрати Адвоката пов`язані з виконанням доручення в розмірі та на умовах визначених Договором.

До матеріалів справи долучено копію акту приймання-передачі наданих послуг від 09.09.2020 року на суму 5000 грн., копію рахунку - фактури на суму 5000 грн. та оригінал квитанції від 09.09.2020 року на суму 5000 грн.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що позивачу має бути відшкодовано сума витрат на правову допомогу у розмірі 2500 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області (адреса: вул. Гагаріна,7, смт. Солоне, Солонянський район, Дніпропетровська область, 52400; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04339652), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: не відоме) - про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області, яка полягає у не прийнятті відповідного рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 , що діяв за довіреністю в інтересах ОСОБА_1 від 23.07.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Солонянську селищну раду Солонянського району Дніпропетровської області розглянути заяву ОСОБА_3 , що діяв за довіреністю в інтересах ОСОБА_1 від 23.07.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 , з прийняттям рішення у відповідності до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар