Рішення № 93036926, 03.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.11.2020Справа № 910/11358/20

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Гольцової М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19-21А; ідентифікаційний код 25394566)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2; ідентифікаційний код 32650231)

Про стягнення 1 267 918, 32 грн

За участі представників сторін:

Від позивача: Панчишин А. М. (довіреність № 09-2020/Legal від 22.06.2020);

Від відповідача: не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення 1 267 918,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов`язань за угодою № 100511-02/ІП/ТКО1176005209 про постачання продукції від 10.05.2011 в частині своєчасної оплати поставленої продукції. У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача 1 263 952, 80 грн основного боргу, 3 276, 14 грн 3 % річних та 689,38 грн інфляційних втрат.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову.

04.08.2020 суд відмовив позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, про що постановив відповідну ухвалу, в якій навів мотиви та обґрунтування прийнятого процесуального рішення.

05.08.2020 від позивача надійшли додаткові обґрунтування до заяви про забезпечення позову.

10.08.2020 суд залишив позовну заяву позивача без руху та встановив позивачу строк на усунення недоліків, про що постановив відповідну ухвалу, яку позивач отримав нарочно 11.08.2020.

12.08.2020 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач виконав вимоги суду та усунув недоліки позовної заяви.

18.08.2020 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

19.08.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/11358/20, ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 06.10.2020 (з огляду на заплановану щорічну відпустку судді у вересні місяці), про що постановив відповідну ухвалу.

20.08.2020 2020 суд відмовив позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, про що постановив відповідну ухвалу, в якій навів мотиви та обґрунтування прийнятого процесуального рішення.

04.09.2020 від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

10.09.2020 суд повідомив учасників справи про перенесення підготовчого засідання у справі на 22.09.2020.

В судовому засіданні 22.09.2020 суд на місці ухвалив закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті на 03.11.2020.

В судове засідання 03.11.2020 відповідач не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Позивач в судове засідання 03.11.2020 прибув та надав суду усні пояснення по суті справи, в яких заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.08.2020 та інші ухвали по справі були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, м. Київ, провул. Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду від 19.08.2020 була вручена представнику відповідача 31.08.2020, інші ухвали суду також були отримані відповідачем.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 10.05.2011 між позивачем, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", як покупцем було укладено Угоду № 100511-02/ІП/ТКО1176005209 про постачання продукції (надалі - договір поставки).

26.03.2019 між позивачем, як постачальником, Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", як первісним покупцем, та відповідачем, як новим покупцем, було укладено договір про заміну сторони у зобов`язаннях (в Угоді № ТКО 1176005209 про постачання продукції від 10.05.2011) тa про внесення змін (надалі - договір про заміну сторони), відповідно до якого первісного покупця - ТОВ "Пакко Холдинг" в договорі поставки було замінено на нового покупця - відповідача (ТОВ "ГІППО").

Сторонами в договорі про заміну сторони було узгоджено замінити первісного покупця на відповідача в договорі поставки та усіх додатках, додаткових угодах та інших пов`язаних документах до нього з дати підписання договору (п.1.), що з дати підписання договору первісний покупець вважається таким, що відступив та передав, а новий покупець вважається таким, що набув і прийняв на себе всі права, обов`язки та відповідальність первісного покупця за договором поставки (п.2).

В п. 3 договору про заміну сторони сторонами було погоджено, що новий покупець приймає на себе права та зобов`язання виконання всіх обов`язків, що виникатимуть перед постачальником за договором поставки з дати підписання даного договору.

Таким чином, починаючи з 26.03.2019 сторонами договору поставки стали позивач, як постачальник та відповідач, як покупець.

З дати укладення договору про заміну сторони, постачальник взяв зобов`язання та відповідно здійснював поставки товару на користь покупця, а покупець взяв зобов`язання приймати товар та оплачувати за нього у строки, визначені договором поставки.

Відповідно до ст. 1 договору поставки, на підставі цієї угоди постачальник поставлятиме, а покупець придбаватиме та оплачуватиме соняшникову олію під зареєстрованими знаками для товарів та послуг "Олейна" та/або "Розумниця" та/або "Золота Краплинка" та іншими, а також майонез столовий під знаками для товарів ''Олейна" та/або "Розумниця" та іншими (надалі - «Продукція») та організовує реалізацію продукції у власних роздрібних точках, а також виконує всі інші зобов`язання щодо дій, визначених в цій угоді.

Відповідно до п. 2.1. договору поставки передбачено, що постачальник поставляє (відвантажує) покупцю продукцію на умовах базису поставки СРТ, склад покупця (у відповідності до положень Incoterms 2000), виключно по тих замовленнях покупця, які були прийняті постачальником до виконання згідно додатку №1 та вимог чинного цивільного законодавства.

Згідно із п. 6.1. пункту 6 додатку № 2 "Торгівельні умови" до договору поставки умови оплати, розмір товарної партії, до якої застосовується відповідна відстрочка платежу, визначаються постачальником та зазначаються покупцем в прийнятих до виконання постачальником замовленнях на поставку продукції.

Перелік можливих умов оплати, що визначаються постачальником:

а) за попередньою оплатою на рахунок постачальника;

b) з відстрочкою платежу строком на 35 (тридцять п`ять) календарних днів з дати отримання продукції на склад покупця.

Відповідно до п. 12.2. договору поставки, договір поставки набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь - якому випадку до моменту його остаточного виконання сторонами. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення дії договору.

Жодна із сторін письмово не заявляла про розірвання договору поставки, і доказів іншого матеріали справи не містять, таким чином строк дії договору поставки за згодою обох Сторін було продовжено до 31.12.2020.

У період з 26.03.2019 до 20.06.2020 постачальник, на виконання вищезазначених умов договору поставки, належним чином та у погоджені сторонами строки здійснював поставку покупцю товару, а саме: олії соняшникової бутильованої в асортименті. За вказаний період постачальник загалом поставив покупцю продукції на загальну суму 11 670 934,64 грн, що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи видаткових накладних, які містять підписи відповідальних осіб відповідача та відтиски печатки відповідача. У період з 20.06.2020 до 29.07.2020 постачальник не здійснював поставки на користь покупця.

Згідно довідки АТ "СІТІ Банк" з вихідним номером 200628/0401-1 від 27.07.2020, оригінал якої наявний в матеріалах справи, у період з 01.03.2019 до 27.07.2020 відповідач сплатив на користь позивача за поставлену продукцію 10 406 981, 84 грн.

За розрахунком позивача не оплаченим залишається товар на суму 1 263 952, 80 грн з ПДВ, поставлений за видатковими накладними № 87572823 від 19.04.2020 на суму 556 117, 13 грн (оплачена частково на суму 344 691, 07 грн), № 87666247 від 31.05.2020 на суму 292 100, 26 грн, № 87666568 від 02.06.2020 на суму 416 068, 27 грн, № 87705558 від 20.06.2020 на суму 211 093, 20 грн.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 1 263 952, 80 грн основного боргу, 3 276, 14 грн 3 % річних та 689, 38 грн інфляційних втрат за період прострочення з 25.05.2020 до 29.07.2020.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, ст. 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - зі ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За умовами договору оплата товару здійснюється покупцем з відстрочкою платежу строком на 35 (тридцять п`ять) календарних днів з дати отримання продукції на склад покупця, відповідно відповідач був зобов`язаний оплатити 556 117, 13 грн до 24.05.2020, 292 100, 26 грн до 05.07.2020, 416 068, 27 грн до 07.07.2020, 211 093, 20 грн до 25.07.2020, проте оплатив поставлену продукцію лише частково на суму 344 691, 07 грн, і доказів іншого матеріали справи не містять.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1 263 952, 80 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов`язання відповідно до п. 6.1. додатку № 2 «Торгівельні умови» до договору поставки настав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 1 263 952, 80 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 276, 14 грн 3 % річних та 689, 38 грн інфляційних втрат за період прострочення з 25.05.2020 до 29.07.2020.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно з статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтвердили факт оплати поставленої продукції за договором поставки в повному обсязі та/або в розмірі більшому ніж зазначив позивач, водночас відповідач не надав жодних доказів, які б спростували факт отримання ним продукції за вказаним договором.

Суд, відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 1 263 952, 80 грн основного боргу, 3 276, 14 грн 3 % річних та 689, 38 грн інфляційних втрат.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до наведеної норми суд покладає судовий збір на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення 1267918,32 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2; ідентифікаційний код 32650231) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19-21А; ідентифікаційний код 25394566) 1263952 (один мільйон двісті шістдесят три тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) грн 80 коп. основного боргу, 3 276 (три тисячі двісті сімдесят шість) грн 14 коп. 3 % річних, 689 (шістсот вісімдесят дев`ять) грн 38 коп. інфляційних втрат та 19 018 (дев`ятнадцять тисяч вісімнадцять) грн 77 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.11.2020.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких