Постанова № 9303369, 20.04.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2010 рокуСправа № 2а-319/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання – Шергіній Ю.О.,

за участю представника позивача Журавля Ю.В.,

представника відповідача Мельничук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Володимирцукор» до Володимир-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Володимирцукор» звернулося в суд із позовом до Володимир-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0006521504/07626 від 31 серпня 2009 року.

Заявою від 18 березня 2010 року за №54 відкрите акціонерне товариство «Володимирцукор» уточнило позовні вимоги та просило скасувати податкові повідомлення-рішення Володимир-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції від 31 серпня 2009 року за №0006521504/07626, від 10 листопада 2009 року за №0006521504/1/11277 та від 15 січня 2010 року за №0006521504/2/301, якими податковий орган визначив позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 3624321 грн., в тому числі: 3451734 грн. - за основним платежем та 172587 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом неправомірно, в порушення Конституції України та Законів України, якими встановлена система оподаткування, донараховано товариству податкове зобов’язання з ПДВ на підставі Розпоряджень Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року за №757-р та від 17 липня 2009 року за №838-р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та просив задовольнити.

Відповідач у заперечені від 4 лютого 2010 року та представник відповідача в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги заперечили, мотивуючи тим, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено обов’язок покупця декларувати суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов’язання, що не було зроблено товариством «Володимирцукор» а Розпорядження Кабінету Міністрів України лише регламентують застосування норм зазначеного Закону і не встановлюють відмінних від Закону правил щодо порядку сплати податку на додану вартість. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

Володимир-Волинською об’єднаною державною податковою інспекцією 18 серпня 2009 року проведено невиїзну документальну перевірку з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт за №758/15-00372664.

Згідно даного акту встановлено порушення вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, податковий кредит по податковій декларації з податку на додану вартість за червень місяць 2009 року в сумі 3451734 грн. не є виправданим згідно Розпоряджень Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року №757-р та від 17 липня 2009 року №838-р і підлягає зменшенню на 3451734 грн. та збільшується суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на 3451734 грн.

За результатами перевірки Володимир-Волинською об’єднаною державною податковою інспекцією 31 серпня 2009 року сформоване податкове повідомлення-рішення за №0006521504/07626, яким визначено відкритому акціонерному товариству «Володимирцукор» податкове зобов’язання з ПДВ в розмірі 3624321 грн., в тому числі 3451734 грн. основного платежу та 172587 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із отриманими податковим повідомленням-рішенням відкрите акціонерне товариство «Володимирцукор» подало 14 вересня 2009 року Володимир-Волинській об’єднаній державній податковій інспекції скаргу за №358.

Володимир-Волинська об’єднана державна податкова інспекція рішенням про результати розгляду скарги від 10 листопада 2009 року за №11269/23-001 залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2009 року за №0006521504/0/7626, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням Володимир-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції від 10 листопада 2009 року відкрите акціонерне товариство «Володимирцукор» подало Державній податковій адміністрації у Волинській області скаргу від 17 листопада 2009 року за №400.

Державна податкова адміністрація у Волинській області рішенням від 10 грудня 2009 року за №6261/10/25-006 залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2009 року за №0006521504/07626 і від 10 листопада 2009 року за №0006521504/1/11277 та рішення Володимир-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції від 10 листопада 2009 року за №11269/23-001 про результати розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, Володимир-Волинська об’єднана державна податкова інспекція стверджує про неправомірне формування товариством податкового кредиту з врахуванням податкових накладних, виписаних в іншому, ніж звітний, податковому періоді. При цьому відповідач посилається на:

1) Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року за №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» та від 17 липня 2009 року за №838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість», якими встановлено, що: платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов’язання; коригування або уточнення платником податку показників декларації, пов’язане з несвоєчасним включенням сум податкової накладної до складу податкового зобов’язання або податкового кредиту, за відповідний звітний податковий період є виправданим у разі, коли воно здійснюється протягом двох місяців з дати настання граничного строку подання відповідної декларації;

2) Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено право отримувача товарів у разі відмови постачальника таких товарів (послуг) надати податкову накладну додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Оскільки товариством до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за червень 2009 року було включено податкові накладні за вересень місяць 2009 року, Володимир-Волинська об’єднана державна податкова інспекція вважає такий податковий кредит невиправданим.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Строк давності згідно вимог статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» становить 1095 днів.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Актом перевірки Володимир-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції від 18 серпня 2009 року №758/15-00372664 не встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту сум, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пункту 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З акту перевірки вбачається, що підприємством включено до податкового кредиту суми ПДВ згідно накладних за вересень місяць 2009 року, тобто в межах строків, встановлених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що відповідає вищенаведеним нормам законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неправомірність висновків Володимир-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції щодо невиправданого включення до податкового кредиту сум ПДВ згідно податкової декларації за червень місяць 2009 року та відповідно визначення відповідачем товариству податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 3451734 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 172587 грн.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року за №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» та від 17 липня 2009 року за №838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість» враховуючи наступне.

Відповідно до пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005 у справі про податкову заставу передбачено, зокрема, що встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключною прерогативою закону.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету визначено Законом України «Про податок на додану вартість». Пунктом 11.4 статті 11 цього Закону визначено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року за №757-р та від 17 липня 2009 року за №838-р встановлено додаткові правила щодо порядку сплати цього податку для платників.

Згідно пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 року № 15-рп/2000 (у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України). Це означає, що право приймати закони, вносити до них зміни належить виключно Верховній Раді України і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України також наголошував на неможливості зміни закону шляхом прийняття підзаконного правового акта.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що податковий орган при перевірці правильності показників податкової декларації повинен був керуватися нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не Розпорядженнями Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)», «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість», так як пріоритет та вищу юридичну силу мають закони, а не підзаконні нормативно-правові акти.

Суд вважає помилковим посилання відповідача на той факт, що вказані Розпорядження прийняті лише для регламентації вже встановлених правил оподаткування, оскільки жодна норма Закону України «Про податок на додану вартість» не містить вимоги про обов’язок платників податку на додану вартість декларувати суму податкового кредиту лише в період виникнення податкового зобов’язання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2009 року за №0006521504/07626, від 10 листопада 2009 року за №0006521504/1/11277 та від 15 січня 2010 року за №0006521504/2/301 щодо визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Володимир-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції від 31 серпня 2009 року за №0006521504/07626, від 10 листопада 2009 року за №0006521504/1/11277 та від 15 січня 2010 року за №0006521504/2/301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 26 квітня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                      А.Я. Ксензюк