Рішення № 93029679, 19.11.2020, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 487/2074/20

РІШЕННЯ

іменем України

"19" листопада 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Ротар М.М., при секретарі - Гавриловій І.С.

за участю представника позивача Филипової Т.М. відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії

встановив

Позивач АТ «Миколаївобленерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за недовраховану електроенергію у розмірі 37941,12 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем електроенергії, яку постачає АТ «Миколаївобленерго, за вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

03.12.2019 року під час технічної перевірки дотримання вимог діючих Правил користування електричною енергією було встановлено порушення, що виразилось в самовільному підключенні електроустановок, струмоприймачів, електропроводки до електромереж, що не є власністю оператора системи розподілу відкритою проводкою поза розрахунковим приладом обліку електричної енергії з порушенням схеми обліку поза приладом обліку, яке неможливо виявити при контрольному огляді приладу обліку, що є порушенням п.5.5.5.ПРРЕЕ. За вказаним порушенням було складено акт №К 5873, який підписаний представниками енергопостачальника, та споживачем ОСОБА_2

16.01.2020 року вказаний акт було розглянуто комісією, без участі споживача та було прийнято рішення про нанесення споживачем збитків товариству на суму 37941,12 грн., що є реально спожитою, але неврахованою приладом обліку споживача та несплаченою електроенергією.

Ухвалою від 26 серпня 2020 року відкрито провадження у справі.

15 жовтня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач ОСОБА_1 заперечувала проти позову, зазначає, що зареєстрована та проживає у АДРЕСА_2 . Вона є власником 14/100 часток домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , у якій зареєстрований та проживає їх син ОСОБА_3 зі своєї сім`єю. Вона не є споживачем електричної енергії за вказаною адресою.

22 жовтня 2020 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що не погоджується з доводами викладеними у відзиву та вважає, що дії контролерів під час перевірки та складання акту про порушення повністю відповідали вимогам діючого законодавства.

В судовому засіданні представник позивача АТ «Миколаївобленерго» підтримав позовні вимоги, просив про їх задоволення, зазначивши, що оскільки ОСОБА_1 є власником квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , то акт про порушенням ПКЕЕН було складено саме на неї.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що дійсно вона є власником вказаної квартири, але ніколи там не проживала та не користувалася послугами позивача. Вона зареєстрована та проживає у місті Вознесенську. В квартирі проживає та зареєстрований її син ОСОБА_3 , який і є споживачем електричної енергії відповідно до договорів, що були укладені між ним та відповідними підприємствами на користування комунальними послугами. Крім того 11.01.2020 року вона надала своєму синові ОСОБА_3 довіреність відповідно до якої вона уповноважила останнього управляти та користуватися нерухомим майном.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Правовідносини в сфері постачання та споживання електричної енергії регулюються нормами ст.714 ЦК України, Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення (далі - ПКЕЕн), затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 року, зазначені правила обов`язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.

Згідно статті 610 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, відповідач ОСОБА_1 є власником 14/100 часток домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.03.2002 року р.№3-248.

Також судом встановлено, 03.12.2019 року під час технічної перевірки дотримання вимог діючих Правил користування електричною енергією за адресою АДРЕСА_1 було встановлено порушення, що виразилось в самовільному підключенні електроустановок, струмоприймачів, електропроводки до електромереж, що не є власністю оператора системи розподілу відкритою проводкою поза розрахунковим приладом обліку електричної енергії з порушенням схеми обліку поза приладом обліку, яке неможливо виявити при контрольному огляді приладу обліку, що є порушенням п.5.5.5.ПРРЕЕ. За вказаним порушенням було складено акт №К 5873, який підписаний представниками енергопостачальника, та споживачем ОСОБА_2

16 січня 2020 року вказаний акт було розглянуто комісією, за відсутності споживача та було прийнято рішення про нанесення споживачем ОСОБА_1 збитків товариству на суму 37941,12 грн., що є реально спожитою, але неврахованою приладом обліку споживача та несплаченою електроенергією, розрахунок боргу проведений за період з 03.12.2018 року по 03.12.2019 рік.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власником особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , тому є споживачем електричної енергії, позивач просив стягнути борг за недовраховану електроенергію у розмірі 37941,12 грн. з ОСОБА_1 .

Проте, в судовому засіданні підтвердилося письмовим доказами, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_2 з 1989 року.

Тому ОСОБА_1 запрошення комісії по розгляду акту не отримувала, пояснень не надавала, оскільки за адресою проживання листи від позивача їй не надходили.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику» енергія - це електрична чи теплова енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Згідно ст.. 26 Закону України «Про електроенергетику» та п. 48 Правил користування електричною енергією зазначено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством за порушення Правил, за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Згідно Правил користування електричною енергією, побутовий споживач електричної енергії (побутовий споживач) - фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та комерційну діяльність, на підставі договору про постачання електричної енергії з електропостачальником.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону саме споживач електричної енергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення Правил користування електричною енергією.

При проведенні перевірки дотримання ПКЕЕ контролерам енергопостачальника стало відомо, що на час перевірки споживачем електричної енергії в квартирі проживають та зареєстровані син власника ОСОБА_1 разом зі своєю сім`єю. Акт про порушення був складений у присутності невістки ОСОБА_2 . Власник квартири ОСОБА_1 у вказані квартирі не проживає, що також підтверджується поясненнями до акту від 03.12.2019 року, що були складені представником позивача.

Відповідно до довіреності, що була видана власником квартири ОСОБА_1 від 11.01.2020 року вона уповноважила ОСОБА_3 , який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 управляти та користуватися належними їй 14/100 часток домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .

Дійсно особовий рахунок НОМЕР_1 відкрито на ім`я ОСОБА_1 , проте, вказані порушення ПКЕЕН з боку відповідача не покладають на неї обов`язки щодо відшкодування шкоди за порушення ПКЕЕН щодо самовільного підключення, оскільки ОСОБА_1 станом на 03.12.2019 року не була споживачем електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до приписів ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Верховним Судом України в п. 2 постанови №6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Тобто для задоволення позову щодо відшкодування заподіяної шкоди в даному випадку потрібна обов`язкова сукупність таких ознак: дії останніх були неправомірними, між вказаними діями і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, є вина зазначеної особи.

Вказана сукупність таких ознак стороною позивача не доведена, а твердження позивача про заподіяння шкоди саме відповідачем в даному випадку ґрунтується на припущеннях, оскільки стороною позивача не доведено які саме неправомірні дії вчинила відповідач, який причинний зв`язок існує між вказаними діями і шкодою та чим доведена вина останньої.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведені ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, а саме що відповідач є споживачем електричної енергії, яку надає позивач, між сторонами склалися договірні правовідносини, факт порушення з боку відповідача договірних зобов`язань є недоведеним, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Згідно з ст.141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

постановив

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Миколаївській апеляційний суд через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 23 листопада 2020 року.

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" код з ЄДРЮОФОН та ГФ 23399393, юридична адреса 54017 м. Миколаїв вул. Громадянська 40.

Відповідач: ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає АДРЕСА_2 .

Суддя М.М. Ротар