Рішення № 93019082, 23.11.2020, Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 492/1132/20

Провадження № 2/492/350/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

Головуючого - судді Череватої В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Каширної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду в м. Арцизі Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2020 року позивач звернувся до суду з позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 5200/779DCLRKPT від 18.08.2014 року у розмірі 16 323,49 гривень, а також витрати по сплаті судового збору, посилаючись на те, що 18 серпня 2014 року між відповідачем та Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» (далі - ПАТ «ПТБ»), був укладений кредитний договір № 5200/779DCLRKPT, відповідно до якого ПАТ «ПТБ» надав відповідачу грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на поточні потреби в сумі 15 253,49 гривень та фіксованою процентною ставкою за користування кредитом - 0,0001% річних. ПАТ «ПТБ» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу суму грошових коштів, зазначену в її заяві, однак відповідач умови кредитного договору не виконувала, та не сплатила заборгованість на дату повернення кредиту - 06.02.2020 року. Відповідно до прикінцевих положень кредитного договору, п. 6.2 передбачено, що банк має право відступати, передавати, сек`юритузувати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково). 28.02.2018 року між ПАТ «ПТБ» та позивачем був укладений договір відступлення права вимоги за кредитним договором № 5200/779DCLRKPT від 18.08.2014 року. Станом на 06.08.2020 року, заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем становить 16 323,49 гривень, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 15 253,49 гривень; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 1 070,00 гривень, що зумовило звернення з позовом до суду (а.с. 1 - 4).

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Череватій В.І.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 03.09.2020 року провадження у справі відкрито та її розгляд відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України призначений у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 04.11.2020 року, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , згідно укладеного кредитного договору № 5200/779DCLRKPT від 18.08.2014 року, з рухом коштів по ньому (нарахування та сплата тіла кредиту, процентів) за період вказаний у позові, детальний обґрунтований розрахунок заборгованості з зазначенням тіла кредиту, складових тіла кредиту, простроченого тіла кредиту, з посиланням на відповідні пункти договору, які визначають такі величини заборгованості та порядок їх нарахування; одночасно надати відомості про сплату ОСОБА_1 коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом та довідку про рух грошових коштів по рахунку відповідача ОСОБА_1 .

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення сповіщений належним чином, звернувся до суду з заявою, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позов підтримав повністю та просив суд позов задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася (викликалася в судове засідання на 13.10.2020 року, 04.11.2020 року та 23.11.2020 року). Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Про причину своєї неявки в судове засідання відповідач суд не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не подавала.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Відповідно до ст. 281 ЦПК України Арцизьким районним судом Одеської області була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Крім того, у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Правовідносини по справі є цивільно-правовими та врегульовані Цивільним Кодексом України, главою 71, параграфом 2, про кредитний договір.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, як мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відео записів, висновків експертів; а відповідно до положень ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що між 18 серпня 2014 року між відповідачем та Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» (далі - ПАТ «ПТБ»), був укладений кредитний договір № 5200/779DCLRKPT, відповідно до якого ПАТ «ПТБ» надав відповідачу грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на поточні потреби в сумі 15 253,49 гривень та фіксованою процентною ставкою за користування кредитом - 0,0001% річних. ПАТ «ПТБ» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу суму грошових коштів, зазначену в заяві відповідача ОСОБА_1 (а.с. 7), однак відповідач умови кредитного договору не виконувала, та не сплатила заборгованість на дату повернення кредиту - 06.02.2020 року. Відповідно до прикінцевих положень кредитного договору, п. 6.2 передбачено, що банк має право відступати, передавати, сек`юритузувати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково). 28.02.2018 року між ПАТ «ПТБ» та позивачем був укладений договір відступлення права вимоги за кредитним договором № 5200/779DCLRKPT від 18.08.2014 року. Станом на 06.08.2020 року, заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем становить 16 323,49 гривень, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 15 253,49 гривень; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 1 070,00 гривень (а.с. 8 - 15).

На виконання ухвали суду від 04.11.2020 року, позивачем суду були надані наступні докази: додаток № 1 до Договору № 83 про відступлення прав вимоги від 28.02.2018 року та виписку з особового рахунка ОСОБА_1 , з якого вбачається, що відповідач має заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 323,49 гривень.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 ".. .боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки попереднього кредитора ПАТ «ПТБ», які вказані в кредитному договорі.

Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ "ФК"Кредит-Капітал", ні на рахунки попереднього кредитора.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того, боржник вважається таким що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (ст. 612 ЦК України).

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК"Кредит-Капітал" за кредитним договором № 5200/779DCLRKPT від 18.08.2014 року у розмірі 16 323,49 гривень, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 15 253,49 гривень; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 1 070,00 гривень.

Доказів, в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності складеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем до суду не надано, інший розрахунок заборгованості на іншу дату за укладеним між сторонами по справі договором суду також не надано, відтак, розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, з укладанням вказаного договору факторингу до позивача ТОВ перейшло право вимоги виконання зобов`язання відповідачем за Кредитним договором.

Суд вважає, що відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 1 ст. 550 ЦК України передбачає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно до ст. 1048 ЦК України кредитор має право на одержання від позичальника відсотків нарахованих на суму боргу до дня його повернення. Розмір та порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Однак, всупереч умовам Кредитного договору та вимог чинного законодавства відповідач належним чином свої зобов`язання по поверненню кредиту не виконав та не здійснив повернення кредиту у встановлені Кредитним договором строки у повному обсязі.

Згідно розрахункам, наданим позивачем, які перевірені судом, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить загальну суму 16 323,49 гривень, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 15 253,49 гривень; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 1 070,00 гривень (а.с. 9).

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін . Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідач свої зобов`язання по кредитному договору, що стосується своєчасного погашення заборгованості по кредиту та відсотків нарахованих за користування кредитом, належним чином не виконала, остаточну заборгованість досі не погасила, у зв`язку з чим і виникла заборгованість перед позивачем.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд, вивчивши матеріали справи, доходить до висновку, що в справі мається достатньо доказів для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 323,49 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки його позов задоволено та понесені витрати підтверджені відповідним платіжним дорученням № 19493 від 17.08.2020 року (а.с. 5).

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 264, 265, 273, 274, 279, 280-289, 354 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 15, 16, 509, 510, 526, 527, 611, 612, 623, 624, 625, 1046-1049, 1052, 1054 ЦК України (16.01.2003 р.), суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3-А; ІВАN: НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль») заборгованість за кредитним договором № 5200/779DCLRKPT від 18.08.2014 року в розмірі 16 323 (шістнадцять тисяч триста двадцять три) гривні 49 копійок, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 15 253,49 гривень; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 1 070,00 гривень, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 23 листопада 2020 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3-А; ІВАN: НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ

Арцизького районного суду В.І. Черевата

Одеської області