Ухвала суду № 93017468, 12.11.2020, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4209/16-ц

Категорія 26

У Х В А Л А

про визнання відводу необґрунтованим

12 листопада 2020 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

за участю: представника позивача - адвоката Іващенко І.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі районного суду в м. Києві заяву представника відповідача про відвід головуючому у справі та матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

В березні 2016 р. позивач ПАТ «Універсал Банк» звернувся до районного суду з позовом, в якому просить: 1) стягнути з відповідача-1 ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 21.05.2008 р., яка виникла станом на 10.03.2016 р. в розмірі 101 036,06 дол.США; 2) стягнути з відповідача -2 ОСОБА_3 солідарно з відповідачем-1 заборгованість за кредитним договором від 21.05.2008 р., яка виникла станом на 10.03.2016 р. в розмірі 101 036,06 дол.США; 3) стягнути з відповідача -3 ОСОБА_4 солідарно з відповідачем-1 заборгованість за кредитним договором від 21.05.2008 р., яка виникла станом на 10.03.2016 р. в розмірі 101 036,06 дол.США.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 18.04.2016 р. (суддя Декаленко В.С. ).

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 23.10.2017 р. матеріали вищевказаної справи передані для розгляду судді Ларіоновій Н.М.

Відповідно п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.). В зв`язку з чим розгляд справи проводиться в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 24.04.2018 р. за клопотанням відповідача-1 ОСОБА_1 було зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/16696/17 у цивільній справі № 756/16696/17 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою від 05.11.2019 Р. провадження у справі поновлено.

В підготовчому засіданні представником відповідача-1 заявлено відвід головуючому у справі - судді Ларіоновій Н.М. з наданням письмової заяви про відвід судді від розгляду даної справи, що підтриманий відповідачем, який мотивований тим, що у сторони відповідача під час судового засідання 12.11.2020 р. виникли сумніви в неупередженості та об`єктивності судді, оскільки, на їх думку, в інтересах позивача суддя обмежує відповідача в його процесуальних та конституційних правах. Представник відповідача додала, що неупередженість головуючого полягає в тому, що суддя не задовольнила їх клопотання про залишення вищевказаного позову без руху, оскільки вищевказаний позов не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України (2017 р.). Крім того, суддя після набрання сили ЦПК України (2017 р.) не встановила їм строк для подачі відзиву на позов.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти заявленого відводу, посилаючись на його безпідставність.

Відповідач-2 та відповідач-3 в підготовче засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення не подавали, заперечення (відзив) на позов не надходив.

Вислухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Статтею 36 ЦПК України передбачені підстави для відводу судді, зокрема, і якщо суддя прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи (п.3 ч.1); якщо є обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді (п.5 ч.1).

Відповідно до ст.39 ч.3 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Приписами ст.40 ч.3 абз.2 ЦПК України (в редакції Закону, що діє з 08.02.2020 р.) визначено, що в разі надходження до суду заяви про відвід судді пізніше ніж три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно матеріалів справи, судовою повісткою від 29.07.2020 р. учасники були повідомлені про підготовче засідання, призначене на 12.11.2020 р. Крім того, дата підготовчого засідання була завчасно розміщена на сайті «Судової влади».

А відтак, враховуючи, що заява про відвід подана стороною відповідача лише в підготовчому засіданні 12.11.2020 р., а не завчасно (не пізніше ніж три робочі дні до даної дати), то вищевказана заява про відвід не передається на авторозподіл для розгляду іншим суддею, а розглядається судом у складі головуючого у справі - судді Ларіонової Н.М.

Як вбачається з матеріалів справи, в підготовчому засіданні 12.11.2020 р. представнику відповідача було відмовлено в задоволенні її клопотання про залишення вищевказаного позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як такого, що на думку сторони відповідача не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, оскільки провадження у справі було відкрито ухвалою від 18.04.2016 р. і на той час діяв ЦПК України (2004 р.), а ЦПК України (2017 р.), стаття 175 якого регламентує форму та зміст позовної заяви, набрав законної сили лише з 15.12.2017 р.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, при відкритті провадження у справі 18.04.2016 р. відповідачам було запропоновано відповідно до вимог ст.128 ЦПК України (2004 р.) подати до 08.06.2016 р. письмові заперечення проти позову із зазначенням доказів, які їх підтверджують. Але відповідач-1, достеменно знаючи про відкриття провадження у справі, таких заперечень зі вказаного часу не подавав. При цьому, 24.05.2016 р. в апеляційному порядку оскаржував ухвалу про відкриття провадження у справі, та ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 27.09.2016 р. його апеляційна скарга була відхилена.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2016 р. апеляційна скарга на ухвалу від 18.04.2016 р. про відкриття провадження у справі була подана відповідачем-2 ОСОБА_3 та дана апеляційна скарга ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 23.06.2017 р. визнана неподаною та повернута апелянту в зв`язку з неусуненням недоліків скарги.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зупинення провадження у справі (24.04.2018 р.) відбувалось за клопотанням відповідача-1 і при розгляді його клопотання про зупинення провадження у справі, що здійснювалось вже за вимогами ЦПК України (2017 р.) та за участю представника ОСОБА_2 , але ані ОСОБА_1 , ані його представник 2,5 роки потому не подавали відзиву на позов та не заявляв про невідповідність, на їх думку, вищевказаного позову

А відтак, у відповідача-1 більше 4,5 років був час на подачу заперечень (відзиву) на позов, але сторона відповідача не скористалась даним своїм процесуальним правом.

Отже, згідно поданої заяви про відвід, сторона відповідача пов`язує заявлений відвід з процесуальними діями головуючого.

Відповідно до ст.36 ч.4 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Обставини, на які вказує сторона відповідача, є його суб`єктивною особистою думкою, і ці обставини не відносяться до підстав для відводу судді, що передбачені ст.36 ЦПК України. Даний відвід суд вважає черговою спробою відповідача-1 та його представника затягнути розгляд справи.

В зв`язку з чим, підстав вважати, що головуючий - суддя Ларіонова Н.М. буде необ`єктивна та неупереджена в розгляді даної справи або яким-то чином заінтересована в результаті розгляду справи, не має. А тому суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позивачем відводу та його безпідставність.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача-1 та його представника на таке.

Згідно ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ч. 3 ст. 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, положеннями ч.1 та ч. 2 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

При цьому, суд зазначає, що ЄСПЛ застосовує положення, передбачене ч.3 ст.35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі "Миролюбов та інші проти Латвії" (Рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до суду, порушує встановлений порядок роботи суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).

Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.

ЄСПЛ визнає неприйнятними заяви, на підставі зловживання правом, якщо вони позбавлені серйозних підстав та є явно сутяжними, тобто повторюють зміст тих скарг, щодо яких судом раніше було прийнято рішення про їх неприйнятність. Зокрема, у справі "Філіс проти Греції" (рішення від 17.10.1996) Комісія встановила, що заявник уже неодноразово подавав скарги щодо аналогічних або пов`язаних одне з одним питань та відмітила, що такі дії є умисними, так як в багатьох випадках заявник був докладно проінформований особисто про дію Конвенції. Комісія стверджує, що вирішення низки необґрунтованих і сутяжних заяв обумовлюють непотрібну роботу, яка є несумісною з реальними функціями Суду та заважає їх здійсненню, а тому вказані вище дії заявника є зловживанням правом.

Згідно ст.143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Види заходів процесуального примусу визначені ч.1 ст.144 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.36, 40, 258-260, 261 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Визнати необґрунтованим відвід головуючому по справі - судді Ларіоновій Н.М., заявлений представником відповідача - ОСОБА_2 при розгляді цивільної справи № 758/4209/16-ц.

Продовжити підготовче засідання у справі.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяН. М. Ларіонова