Рішення № 93012574, 23.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

23 листопада 2020 року справа №640/14597/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11 квітня 2019 року №0125861314

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення внаслідок неправильно тлумачення відповідачем норм матеріального права. Крім того, позивач зазначає, що фактично заниження податкових зобов`язань не відбулось, допущена ним помилка в податковій декларації за 3 квартал 2018 року була виправлена шляхом подання уточнюючої декларації, а єдиний податок ним сплачено вчасно і в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/14597/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що з позовними вимогами не погоджується та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року задоволено клопотання позивача про розгляд адміністративної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до розгляду на 17 серпня 2020 року.

У судовому засіданні 17 серпня 2020 року суд на місці ухвалив перейти до розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

За результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за звітний податковий період 2018 рік складено акт від 12 березня 2019 року №413/26-15-13-14-11/ НОМЕР_1 .

Дані камеральної перевірки свідчать про заниження позивачем суми податкових зобов`язань з єдиного податку, а саме суми сплаченого податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду. Відповідальність за встановлене порушення передбачена пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

На підставі виявлених порушень контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року №0125861314, яким позивачу донараховано єдиний податок у сумі 17 266,24 грн. та штрафні санкції у сумі 4 316,56 грн.

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 27 червня 2019 року №29316/6199-99-11-05-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Отже, підставою для нарахування податкових зобов`язань позивачу є встановлене відповідачем порушення вимог пункту 293.3 статті 293 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 293.1 статті 293 Податкового кодексу України визначено, що ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відсоткова ставка єдиного податку для третьої і четвертої груп платників єдиного податку встановлюється у розмірі 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (підпункт 293.3.1 пункту 293.3 статті 293 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 296.3 статті 296 Податкового кодексу України, платники єдиного податку третьої - шостої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

У пункті 295.3 статті 295 Податкового кодексу України закріплено, що платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої - шостої груп є календарний квартал (абзац 2 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України).

Крім того, пунктом 300.1 статті Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Судом встановлено, що позивач є платником єдиного податку та належить до 3 групи платників єдиного податку зі ставкою 5 відсотків доходу.

З акта перевірки вбачається, що згідно даних платника податків у річній декларації за 2018 рік визначено суму податкових зобов`язань за попередній період (3 квартал 2018 року) - 42 422,72 грн., тоді як за даними перевірки - 25 156,48 грн.

Разом із тим, позивач зазначає, що у декларації за 3 квартал 2018 року ним допущено технічну помилку - у графі 12 замість нарахованих зобов`язань за звітний (податковий) період зазначено суму нарахувань за попередній період. Сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду, визначена правильно, але вказана в рядку 13, а не 14. Наведені недоліки позивач виправив в річній декларації за 2018 рік, а також подав 25 квітня 2019 року уточнюючу декларацію за 3 квартал 2018 року.

Так, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, у зв`язку із самостійним виявленням помилок у поданій декларації за 3 квартал 2018 року та із врахуванням положень пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України позивачем подано річну декларацію, у якій виправлено виявлені недоліки.

Як вбачається з аналізу річної декларації за 2018 року, арифметична помилка не вплинула на розрахунок суми доходів за звітний період.

При цьому, єдиний податок сплачено позивачем в повному обсязі та своєчасно, про що свідчить наявний в матеріалах справи дублікат квитанції від 15 листопада 2018 року №1414-5099-6640-9615 на суму 17 266,24 грн.

Положеннями статті 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

З аналізу наведеної норми вбачається, що податкове правопорушення це діяння яке посягає на важливі для держави суспільні відносини, порушення яких є шкідливим як для держави так і суспільства.

Податковим кодексом України вимагається від фізичних осіб-підприємців своєчасно подавати до контролюючого органу звітність, повністю нараховувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету єдиний податок та усувати самостійно виявлені помилки.

Оскільки, позивачем було своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, самостійно усунуто виявлені помилки та своєчасно і в повному обсязі сплачено всі суми податкових зобов`язань, внаслідок чого бюджет не зазнав втрат, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача протиправних діянь, які призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року №0125861314 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11 квітня 2019 року №0125861314.

3. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко