Рішення № 93007966, 23.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4900/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойко О.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору

09 червня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, до Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04.08.2020 року (вхід. №30804/20 від 07.08.2020 року), просить суд:

(1) визнати протиправною бездіяльність Білгород-Дністровського прикордонного загону (військова частина 2197) щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення з військової служби, усіх належних грошових сум;

(2) зобов`язати Білгород-Дністровський прикордонний загін (військова частина 2197) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за 2015-2019 роки із розрахунку 657,08 гривень в день до дня фактичного розрахунку, а саме: за період з 06.08.2015 року по 30.07.2020 рік із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 та компенсацією втрати частини грошових доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, прийнятим з метою реалізації Закону та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159;

(3) визнати протиправними дії Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2197) щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, прийнятим з метою реалізації Закону та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 у зв`язку з порушенням термінів виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2017-2019 роки, як учаснику бойових дій;

(4) зобов`язати Білгород-Дністровський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2197) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, прийнятим з метою реалізації Закону та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 у зв`язку з порушенням термінів виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2017-2019 роки, як учаснику бойових дій;

(5) визнати протиправними дії Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2197) щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати, прийнятим з метою реалізації Закону та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за 2015-2019 роки;

(6) зобов`язати Білгород-Дністровський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2197) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати, прийнятим з метою реалізації Закону та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за 2015-2019 роки.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

Поданий позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04.08.2020 року (вхід. №30804/20 від 07.08.2020 року), обґрунтований тим, що відповідач, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року по справі №420/6892/19, виплатив 21.02.2020 року позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року до 2019 року, у розмірі 23777,60 грн.

Позивач також зазначає, що відповідач 30.07.2020 року виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення позивача за період з 2015 року до 2019 року у сумі 21292,89 грн.

На переконання позивача, у зв`язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, відповідач мав нарахувати та виплатити компенсацію втрати доходів у відповідності до законодавства. Окрім того, на думку позивача, відповідач також має сплатити на користь позивача середнє грошове забезпечення за невиплату індексації грошового забезпечення із розрахунку 657,08 грн. в день з дня виключення позивача зі списків особового складу 06.08.2019 року до дня фактичного розрахунку - 30.07.2020 року, з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

(б) Позиція Відповідача

10.07.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовну.

Так, відповідач зазначає, що, на його переконання, норми КЗпП України не поширюються на військовослужбовців, а тому до спірних правовідносин не можу бути застосована ст.117 КЗпП, а до складу грошового забезпечення військовослужбовців не входить грошова компенсація за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій.

Відповідач також зазначає, що позивач у період з 06.08.2019 року до 31.02.2020 року не проходив військову службу, а відтак компенсація сум податку з доходів фізичних осіб не підлягає реалізації.

Окрім іншого, відповідач у відзиві звернув увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17.

17.08.2020 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких відповідач навів додаткові доводи щодо застосування принципу співмірності при стягненні середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та здійснення, з урахуванням таких чинників: розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

ІІІ. Процедура та рух справи

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 30.06.2020 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №420/4900/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 27.07.2020 року суд вирішив перейти із спрощеного позовного провадження до розгляду справи №420/4900/20 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 19 жовтня 2020 року.

07.08.2020 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Протокольними ухвалами від 19.10.2020 року суд залучив до матеріалів справи заяву позивача про збільшення позовних вимог, продовжив підготовче провадження у справі №420/4900/20 до 90 днів та відклав підготовче засідання до 28.10.2020 року.

27.10.2020 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача. У вказаній заяві позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

У підготовче засідання, призначене на 28.10.2020 року, сторони та їх представники не з`явились. Зважаючи на клопотання позивача про розгляд справи за його відсутністю, враховуючи встановлення Державною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій «помаранчевого» рівня епідемічної небезпеки поширення COVID-19 у м. Одесі з 09.10.2020 року та наказ Голови Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року №22-ОС/Д/С про встановлення додаткових обмежень, спрямованих на запобігання, виникнення і поширення коронавірусної хвороби, протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження у справі №420/4900/20 та продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

Відповідно до наказу начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону №347-ос від 06.08.2019 року, позивач, ОСОБА_1 , виключений зі списків особового складу прикордонного загону та знятий з усіх видів забезпечення з 06.08.2019 року (т.1 а.с.9).

Згідно з даними КП ДСС, в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 420/6892/19 за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Білгород-Дністровського прикордонного загону щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06.08.2019 року;

- зобов`язано Білгород-Дністровський прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06.08.2019 року.

Відповідно до даних КП ДСС, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року у справі №420/6892/19 набрало законної сили 25.02.2020 року.

Суд встановив, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року, відповідач 21.02.2020 року нарахував та виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року до 2019 року у розмірі 23777,60 грн, що підтверджується відповідною довідкою (т.1 а.с.17) та не заперечується позивачем у позовній заяві.

При цьому, сторонами визнається факт виконання відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року, яке набрало законної сили 25.02.2020 року, саме 21.02.2020 року.

Суд також з`ясував, що позивач 04.05.2020 року звернувся до відповідача із заявою щодо виплати індексації за період з 2015 року до 2019 року під час проходження військової служби.

На вказану заяву відповідач надіслав позивачу відповідь №Д-73 від 18.05.2020 року, в якій, зокрема, зазначив, що сума невиплаченої індексації буде виплачена після надходження асигнувань на зазначені цілі (т.1 а.с.71).

Відповідно до виписки АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.07.2020 року до 04.08.2020 року, 30.07.2020 року позивач отримав на картковий рахунок від відповідача суму грошових коштів у розмірі 21292,89 грн. (т.1 а.с.72).

При цьому, сторонами у заявах по суті не заперечується той факт, що виплачена відповідачем сума у розмірі 21293,89 грн. є сумою індексації грошового забезпечення позивача за період з 2015 року до 2019 року.

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність у частині невиплати позивачу у день його звільнення з військової служби усіх належних грошових сум, а також вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахуваня та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів при виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення, позивач звернувся з даною позовною заявою.

V. Джерела права та висновки суду

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000 року (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).

Згідно із ст.ст. 1, 2 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індексації інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III).

Відповідно до п.1 Порядку №159, дія Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За змістом п.2, 3 Порядку №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

У пункті 4 Порядку №159 зазначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Суд зазначає, що з аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Разом з тим, статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України, обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Суд встановив, що відповідач виплатив позивачу суму індексації грошового забезпечення 30.07.2020 року у розмірі 21292,89 грн. за період військової служби позивача з 2015 року до 2019 року, в той час як позивач виключений зі списків особового складу Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України та знятий з усіх видів забезпечення 06.08.2019 року.

При цьому, до суду не надано доказів наявності спору щодо виплаченої суми індексації грошового забезпечення позивача за вказаний вище період.

Отже, відповідач провів фактичний розрахунок з позивачем щодо виплати індексації грошового забезпечення поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП.

З урахуванням зазначеного вище, суд робить висновок, що позовна вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Білгород-Дністровського прикордонного загону щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення з військової служби, усіх належних грошових сум, належить до задоволення.

Враховуючи, що не проведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме: виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, - суд робить висновок про наявність у позивача права на отримання відшкодування за затримку виплати індексації грошового забезпечення на підставі статті 117 КЗпП України.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що норми КЗпП не поширюються на військовослужбовців, оскільки спеціальним законодавством, яке регулює спірні відносини, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум при звільненні, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Вказана правова позиція висвітлена, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 справа №825/66/16, від 02.10.19 справа №817/1227/18, від 10.09.2019 справа №814/2791/16, від 19.06.2019 справа № 820/3312/17.

Суд зазначає, що середній заробіток працівника, згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці», визначається за правилами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку № 100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом першим п.8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, визначення середньоденного заробітку здійснюється у відповідності до вимог Порядку №100 та відноситься до компетенції органу, який здійснює розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку у відповідності до ст.116 КЗпП України, а тому, в даному випадку, розрахунок середньоденного заробітку відноситься до компетенції відповідача.

При цьому, суд також відхиляє розрахунок позивача розміру середньоденного заробітку у сумі 657,08 грн., оскільки він не відповідає вимогам Порядку №100.

Суд зазначає, що згідно з п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок №44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що дія Порядку №44 не розповсюджується на позивача, оскільки останній не має статусу військовослужбовця, з огляду на те, що індексація грошового забезпечення позивача пов`язана саме із проходження ним військової служби у період з 2015 року до 2019 року.

Водночас, суд зазначає, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Суд зауважує, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 (провадження №12-301гс18), яка враховуються судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а відповідно до вимог Закону № 2050-III та Порядку № 159, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошового забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії, а також вказані доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата), у відповідача відсутній обов`язок щодо нарахування компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" на суму середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення позивача за період 06.08.2019 року до 30.07.2020 року.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За приписами ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що похідна позовна вимога зобов`язального характеру від вимоги про визнання протиправною бездіяльності Білгород-Дністровського прикордонного загону щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення з військової служби, усіх належних грошових сум, належить до часткового задоволення шляхом зобов`язання Білгород-Дністровського прикордонного загону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні (невиплати індексації грошового забезпечення) за період з 06.08.2019 року до 30.07.2020 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за 2015-2019 роки та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів, суд зазначає наступне.

Як вже зазначено судом, відповідно до Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). При цьому компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати зокрема заробітної плати, нарахованої громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, у випадку встановлення факту невиплати позивачу сум індексації заробітної плати, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації заробітної плати.

Подібна правова позиція уже висловлена Верховним Судом у постановах від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17.

Крім того, незакладення до бюджету коштів для виплати індексації або відсутність кошторисних призначень на такі виплати не є підставою для ненарахуваня та невиплати індексації, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом невиділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.06.2019 у справі №822/1715/16.

У відповідності до приписів ст.4 Закону №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Суд встановив, що індексацію грошового забезпечення позивача відповідач виплатив 30.07.2020 року, в той же час позивач виключений зі списків особового складу прикордонного загону та знятий з усіх видів забезпечення з 06.08.2019 року.

Разом з цим, до суду не надано доказів нарахування та виплати позивачу відповідної компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення позивача у відповідності до вимог Закону №2050-ІІІ.

Враховуючи наявність факту нарахування та виплати позивачу суми індексації грошового забезпечення з порушенням строків її виплати, ненарахуваня та невиплати позивачу суми відповідної компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідачем невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за 2015-2019 роки.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 року у справі №803/865/17.

З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за 2015-2019 роки, та зобов`язання Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за 2015-2019 роки, належать до задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2017-2019 роки, як учаснику бойових дій та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до норм Закону №2050-III та Порядку №159, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

При цьому, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Таким чином, за наявності визначених Законом №2050-III умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі №6-43цс14.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що право на компенсацію позивач може набути виключно після набрання законної сили відповідним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.

Суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року в адміністративній справі № 420/6892/19, яке набрало законної сили 25.02.2020 року, зокрема, зобов`язано Білгород-Дністровський прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06.08.2019 року.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року, відповідач 21.02.2020 року нарахував та виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року до 2019 року у розмірі 23777,60 грн, що підтверджується відповідною довідкою (т.1 а.с.17) та не заперечується позивачем у позовній заяві.

Отже, відповідач 21.02.2020 року виконав рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року у добровільному порядку до набрання вказаним рішення законної сили.

За таких підстав, суд робить висновок, що відповідач своєчасно виконав рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06.08.2019 року, а тому відсутні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо несвоєчасної виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2019 рік, яка виплачена на підставі рішення суду.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, у зв`язку з порушенням термінів виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2017-2019 роки, як учаснику бойових дій, та зобов`язання Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2197) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, у зв`язку з порушенням термінів виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2017-2019 роки, як учаснику бойових дій, не належать до задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги належать до задоволення частково.

VI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону, а доказів щодо судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, до суду не надано, питання про розподіл судових витрат у справі при прийнятті рішення судом не вирішується.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 90, 139, 141, 245, 255, 293, 295 КАС України, суд -,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення з військової служби усіх належних грошових сум

3. Зобов`язати Білгород-Дністровський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні (невиплати індексації грошового забезпечення) за період з 06.08.2019 року до 30.07.2020 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. Визнати протиправними дії Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за 2015-2019 роки

5. Зобов`язати Білгород-Дністровський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за 2015-2019 роки.

6. У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п. 15.5 ч.І розділу VII "Перехідні положення" КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Білгород-Дністровський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, адреса: вул. Військової Слави, 14, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67708, код ЄДРПОУ: 14321831.

Головуючий суддя Бойко О.Я.

.