Рішення № 93006507, 23.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року Справа № 160/10046/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В. за участі: представника позивача представника відповідача Петренко М.Г. Никитенко Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 1409/04-36-52-40-0468 від 04.05.2020 року зі сплати зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- відповідач порушив порядок і строки складання і надсилання оскаржуваних податкових повідомлень - рішень: у 2020 році позивач нарахував грошове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017, 2018 та 2019 роки; вказані дії податкового органу позбавляють позивача можливості бути поінформованим про своє зобов`язання зі сплати податку;

- позивач відчужив об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 05.09.2018 року;

- позивач відчужив житловий будинок 11.02.2019 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна;

- технічним висновком встановлено, що домоволодіння позивача не придатне для проживання, а тому не може бути об`єктом оподаткування.

Ухвалою суду від 25.08.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем подано через відділ діловодства суду відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

- житлова нерухомість може бути визнана непридатною для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, лише згідно рішення сільської, селищної та міської ради або ради об`єднаної територіальної громади; позивачем не надано суду вказаного рішення;

- наявність затримки у формуванні податкового повідомлення - рішення не впливає на обов`язок позивача сплатити податок і не є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення; податкове повідомлення - рішення винесено з дотримання строку, передбаченого п. 102.1 ПК України;

- відповідачем під час розрахунку грошового зобов`язання враховано факт відчуження позивачем об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 05.09.2018 року;

- відповідачем під час розрахунку суми грошового зобов`язання за 2017 рік використано рішення Дніпровської міської ради від 13.07.2016 року № 7/11 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» та рішення Дніпровської міської ради від 15.02.2017 року № 12/18 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста», у відповідності до яких пільги зі сплати податку для квартири становили 60 кв.м., для житлового будинку - 120 кв.м., для різних типів об`єктів житлової нерухомості - 180 кв.м.;

- відповідач заперечував проти розміру витрат на правничу допомогу, оскільки вважає їх розмір необґрунтованим та завищеним; у договорі не вказано розмір гонорару адвоката; договір не міститься положень про уповноваження адвоката на представлення інтересів позивача у даній справі.

Ухвалою суду від 16.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та повідомив суд по те, що бажає стягнути з відповідача також і витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, які вказані у позовній заяві.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Позивач був власником нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки:

квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 35,4 кв.м., житлова площа 18 кв.м.;

домоволодіння, яке складається з : А-1 - житловий будинок загальною площею 83,6 кв.м. та житловою площею 51 кв.м.; В-2 - житловий будинок загальною площею 330,2 кв.м. та житловою площею 157,10 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Право власності позивача на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , припинено на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 05.09.2018 року, копія якого міститься у матеріалах справи. Факт припинення права власності позивача на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , не заперечується сторонами.

Право власності позивача на об`єкт нерухомого майна - домоволодіння, яке складається з : А-1 - житловий будинок загальною площею 83,6 кв.м. та житловою площею 51 кв.м.; В-2 - житловий будинок загальною площею 330,2 кв.м. та житловою площею 157,10 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , припинено 11.02.2019 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

У матеріалах справи міститься копія технічного висновку щодо житлового будинку (літера В-2) за адресою: АДРЕСА_2 , який складено ФОП ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), кваліфікаційний сертифікат серія АЕ № 002814 від 10.10.2013 року, виданий Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Атестаційна архітектурно-будівельна комісія.

Згідно вказаного вище висновку житловий будинок (літера В-2) не обладнано системою водопостачання, водовідведення, газопостачання та опалення, на момент обстеження не експлуатується.

Висновок технічного висновку щодо житлового будинку (літера В-2) за адресою: АДРЕСА_2 , проживання у будинку не можливе.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення - рішення № 1409/04-36-52-40-0468 від 04.05.2020 року зі сплати зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Вказане вище податкове повідомлення - рішення стосується зазначеного вище нерухомого майна позивача, відмінного від земельної ділянки; податкові зобов`язання нараховано відповідачем за період 2017, 2018 та 2019 роки, що видно з розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Щодо доводів позивача - відповідач порушив порядок і строки складання і надсилання оскаржуваних податкових повідомлень - рішень: у 2020 році позивач нарахував грошове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017,2018 та 2019 роки; вказані дії податкового органу позбавляють позивача можливості бути поінформованим про своє зобов`язання зі сплати податку, то суд зазначає наступне.

Як видно з оскаржуваного податкового повідомлення - рішення останнє винесено відповідачем 04.05.2020 року та стосуються податкових періодів 2017, 2018 та 2019 роки.

У відповідності до п.266.7.2 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно п.266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

У відповідності до п.102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За вказаних обставин, податковий орган вправі в межах строків передбачених пунктом 102.1 статті 102 ПК України, тобто протягом 1095 днів, визначити грошове зобов`язання платнику податків за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Порушення строків складання податкового повідомлення - рішення згідно п.266.7.2 ст. 266 ПК України призводить до звільнення платника податків від відповідальності, передбаченої ПК України лише за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

ПК України не міститься норм, які вказують про звільнення саме від сплати грошового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» у разі порушення строків складання податкового повідомлення - рішення згідно п.266.7.2 ст. 266 ПК України.

Не дотримання строків передбачених п.266.7.2 ст. 266 ПК України може свідчити лише про недотримання відповідачем процедури їх направлення (вручення), яка не змінює суті спірних рішень та не повинна сприйматись як безумовна підстава для висновку щодо протиправності спірних податкових повідомлень - рішень і, як наслідок, їх скасування.

Якщо податкове повідомлення - рішення податкового органу прийнято ним у межах компетенції та з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов`язання платника податків, суму такого зобов`язання, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли порушено строки його надсилання (вручення), передбачені ПК України.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 13.02.2018 року у справі № 820/1975/17 та у постанові від 06.11.2018 року у справі № 808/144/18, у будь-якому випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, само по собі не впливає на його законність.

Оскільки відповідач направив, а позивач отримав оскаржуване податкове повідомлення - рішення, то позивач був поінформований належним чином про своє зобов`язання зі сплати податку.

За вказаних обставин судом відхиляються вказані вище доводи позивача.

Стосовно доводів позивача - позивач відчужив об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 05.09.2018 року, то суд зазначає наступне.

Пунктом 266.1.1 ПК України визначено, що платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.266.2.1 ПК України).

У разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (п.266.8.1 ПК України).

Право власності позивача на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , припинено на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 05.09.2018 року, копія якого міститься у матеріалах справи. Вказана обставина визнається сторонами.

Отже, право власності позивача на вказаний вище об`єкт нерухомого майна припинено у вересні 2018 року.

Тобто, з 01.09.2018 року позивач не повинен сплачувати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки стосовно квартири АДРЕСА_1 .

До 31.08.2018 року позивач повинен сплатити податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки стосовно квартири АДРЕСА_1 .

Як видно з розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідач дотримався норми п.266.8.1 ПК України, а саме: нарахував податок позивачу на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки стосовно квартири АДРЕСА_1 , починаючи з 01.01.2018 року по 31.08.2018 року.

Також судом встановлено, що позивач був власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , у 2017 році, а тому відповідач нарахував податок за 2017 рік правомірно.

У 2019 році відповідач не нараховував позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки стосовно квартири АДРЕСА_1 , що видно з розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За вказаних обставин судом відхиляється даний довод позивача.

Щодо доводу позивача - технічним висновком встановлено, що домоволодіння позивача не придатне для проживання, а тому не може бути об`єктом оподаткування, то суд зазначає наступне.

У матеріалах справи міститься копія технічного висновку щодо житлового будинку (літера В-2) за адресою: АДРЕСА_2 , який складено ФОП ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), кваліфікаційний сертифікат серія АЕ № 002814 від 10.10.2013 року, виданий Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Атестаційна архітектурно-будівельна комісія.

Згідно вказаного вище висновку житловий будинок (літера В-2) не обладнано системою водопостачання, водовідведення, газопостачання та опалення, на момент обстеження не експлуатується.

Висновок технічного висновку щодо житлового будинку (літера В-2) за адресою: АДРЕСА_2 , проживання у будинку не можливе.

Підпунктом «ґ» пункту 266.2.2 ПК України встановлено, що не є об`єктом оподаткування: житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Статтею 7 Житлового Кодексу Української РСР передбачено, що порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

На час виникнення спірних правовідносин діяло Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 26.04.1984 №189 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 3 Положення обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби.

Пунктом 6 Положення передбачено, що для обстеження стану жилих будинків щодо яких надійшла пропозиція про визнання жилого будинку непридатним для проживання, виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів призначає комісію в такому складі: заступник голови виконавчого комітету місцевої Ради (голова комісії), начальник управління (відділу) житлового (комунального) господарства виконавчого комітету місцевої Ради (заступник голови комісії), представник органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби, представник відділу (управління) у справах будівництва і архітектури виконавчого комітету місцевої Ради або районний архітектор, представник органу державного пожежного нагляду, депутат місцевої Ради, інженер житлово-експлуатаційної організації (секретар комісії), представник громадського будинкового комітету.

Вказана комісія, згідно з пунктом 7 Положення, розглядає подані документи; обстежує стан жилого будинку (жилого приміщення) та складає відповідний акт; перевіряє обґрунтованість висновків про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту жилого будинку (жилого приміщення); при визнанні жилого будинку (жилого приміщення) непридатним для проживання вносить виконавчому комітетові місцевої Ради пропозицію.

Виконавчий комітет обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів розглядає подані матеріали і приймає рішення про використання непридатного для проживання жилого будинку (жилого приміщення) в інших цілях або про знесення цього будинку (п. 12 Положення).

Таким чином, власник об`єкта житлової нерухомості для звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, повинен повідомити податкову інспекцію, що житлова нерухомість непридатна для проживання на підставі рішення органу місцевого самоврядування, про використання непридатного для проживання жилого будинку (жилого приміщення) в інших цілях або про знесення цього будинку.

Позивачем не надано суду органу місцевого самоврядування стосовно непридатності житлового будинку (житлового приміщення) для проживання (в тому числі у зв`язку з аварійним станом конструктивних елементів).

Наявність лише технічного висновку щодо житлового будинку (літера В-2) за адресою: АДРЕСА_2 , який складено ФОП ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), кваліфікаційний сертифікат серія АЕ № 002814 від 10.10.2013 року, виданий Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Атестаційна архітектурно-будівельна комісія, не є підставою для застосування підпункту «ґ» пункту 266.2.2 ПК України.

За вказаних обставин суд відхиляє вказаний довод позивача.

Стосовно доводу позивача - позивач відчужив житловий будинок 11.02.2019 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, то суд зазначає наступне.

Пунктом 266.1.1 ПК України визначено, що платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.266.2.1 ПК України).

У разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (п.266.8.1 ПК України).

Право власності позивача на домоволодіння припинилось 11.02.2019 року, що видно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інформація з якого міститься у матеріалах справи.

Отже, право власності позивача на вказаний вище об`єкт нерухомого майна припинено 11.02.2019 року.

Тобто, з 01.02.2019 року позивач не повинен сплачувати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки стосовно домоволодіння, яке складається з : А-1 - житловий будинок загальною площею 83,6 кв.м. та житловою площею 51 кв.м.; В-2 - житловий будинок загальною площею 330,2 кв.м. та житловою площею 157,10 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

До 31.01.2019 року позивач повинен сплатити податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки стосовно домоволодіння, яке складається з : А-1 - житловий будинок загальною площею 83,6 кв.м. та житловою площею 51 кв.м.; В-2 - житловий будинок загальною площею 330,2 кв.м. та житловою площею 157,10 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Як видно з розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідач не дотримався норми п.266.8.1 ПК України, а саме: нарахував податок позивачу на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки стосовно домоволодіння, яке складається з : А-1 - житловий будинок загальною площею 83,6 кв.м. та житловою площею 51 кв.м.; В-2 - житловий будинок загальною площею 330,2 кв.м. та житловою площею 157,10 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року.

Таким чином, позивач повинен сплатити у 2019 році податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки лише за один календарний місяць, тобто за січень 2019 року, у розмірі 1532,66 грн., згідно розрахунку відповідача, який міститься у матеріалах справи. (тип майна: домоволодіння, загальна площа 413,8 кв.м., база оподаткування 413,8 кв.м., пільга 180 кв.м., площа, яка підлягає оподаткуванню 413,80 кв.м., пільга 120 кв.м., площа, яка підлягає оподаткуванню 293,80 грн., ставка податку 62,60 грн., сума податку за один місяць 1532,66 грн.).

Суд також зазначає, що згідно п.266.4.2 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Рішенням Дніпровської міської ради від 13.07.2016 року № 7/11 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» та рішенням Дніпровської міської ради від 15.02.2017 року № 12/18 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» встановлено наступні пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: для квартири/квартир незалежно від їх кількості - 60 кв.м., для житлового будинку/житлових будинків незалежно від їх кількості -120 кв.м., для різних об`єктів житлової нерухомості (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток) -180 кв.м.

За вказаних обставин відповідачем застосовано пільгу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2017,2018 та 2019 роках у вірних розмірах.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.05.2019 року по справі № 825/1496/17, «згідно із загальноприйнятою у правозастосуванні юридичною кваліфікацією змін до податкового законодавства Закон, який вносить зміни всупереч принципу стабільності, вважається чинним, оскільки не суперечить Конституції України, як і іншим нормативно-правовим актам, аналогічно щодо місцевих податків і зборів, право на встановлення яких законодавчо передано органам місцевого самоврядування. Норма підпункту 4.1.9 ПК України встановлює обмеження, не передбачаючи жодних наслідків (зокрема санкцій) у разі його порушення.

Суд вважає, що за вказаних обставин у зазначеній справі вірогідне порушення принципу стабільності само по собі не може бути підставою для визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень (контролюючого органу) та для скасування податкових повідомлень-рішень, при винесенні яких відповідач дотримав приписів Кодексу адміністративного судочинства України (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Отже, навіть за наявності порушення принципу стабільності шляхом прийняття радою рішення на виконання норм Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (оскарження якого на предмет правомірності, законності не здійснене), враховуючи чинність такого рішення ради на час прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України».

Відповідач під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення керувався рішенням Дніпровської міської ради від 13.07.2016 року № 7/11 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» та рішенням Дніпровської міської ради від 15.02.2017 року № 12/18 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста».

Предметом оскарження у цій справі є виключно податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті ним на виконання своїх функцій шляхом реалізації повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України щодо визначення податкового зобов`язання. Правомірність рішення органу місцевого самоврядування, не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі Податковим кодексом України, проте є виключною "правовстановлюючою" компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах цієї справи.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а податкове повідомлення - рішення є частково протиправним та підлягає скасуванню в частині суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у розмірі 16 859,22 грн. В іншій частині оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума заявлених позовних вимог - 46 088,40 грн.; сума задоволених позовних вимог - 16 859,22 грн.; сплачена сума судового збору - 840,80 грн.

Сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача становить 307,56 грн. (16 859,22 грн. х 840,80 грн. : 46 088,40 грн.)

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до вимог п.2 ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_4 був укладений договір про надання професійної правничої допомоги від 01.10.2019 року, за умовами якого адвокат зобов`язався надати послуги щодо здійснення представництва інтересів позивача у цивільному, адміністративному, господарському процесах.

У матеріалах справи міститься копія довіреності позивача на представлення інтересів позивача у суді, яка видана ОСОБА_4 , копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_4 від 25.01.2018 року серія ДП № 3091.

У матеріалах справи міститься акт № 1 надання послуг від 25.10.2020 року, у якому сторони погодили отримання позивачем наступних послуг, які надано адвокатом: складання позовної заяви, розроблення правової позиції, представлення інтересів позивача у суді, інші вчиню вальні дії для захисту прав позивача; загальна вартість послуг 15 000 грн.

У матеріалах справи міститься також прибутковий касовий ордер № 1 від 25.10.2020 року, який підтверджує факт отримання адвокатом від позивача суми 15 000 грн.

Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, приймаючи до уваги що дана справа є складною (за обсягом доказів), часткове задоволення заявлених позовних вимог, а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, з огляду на те, що позивачем не надано суду інформацію про вартість однієї години роботи адвоката, то суд вважає за необхідне присудити позивачу витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката лише у розмірі 4000 гривень.

Керуючись ст. ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 1409/04-36-52-40-0468 від 04.05.2020 року зі сплати зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в частині суми податкового зобов`язання за 2019 рік у розмірі 16 859,22 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору 307,56 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 4000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 23 листопада 2020 року.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 23.11.2020 року

Помічник судді Лісна А.М.