Рішення № 93006341, 15.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року Справа № 215/3546/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до виконавчого комітету Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до виконавчого комітету Криворізької міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Криворізької міської ради, яка виявилась у порушенні правової форми розгляду заяви позивача від 09.09.19р. вх-840 згідно ст. 18, 19, 29 ЗУ «Про звернення громадян», ч. 1, 2, 8 ст. 11 Закону України «Про державну службу» і правового порядку ст. 1, 3, 19, 22, ч. 2 ст. 28 Конституції України;

- зобов`язати виконавчий комітет Криворізької міської ради протягом 15-ти днів надати зазначені документи згідно заяви від 09.09.19р. вх-840;

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Криворізької міської ради, яка виявилась у не винесенні за результатами розгляду звернення від 09.09.19р. вх-840 рішення, постанови, тобто правового акту;

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Криворізької міської ради, яка виявилась у порушенні права бути присутнім при розгляді заяви (запиту) 09.09.19р. вх-840;

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Криворізької міської ради, який не вжив заходи усунення причин, які породжують подання заяви від 09.09.19р. вх-840.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідач допустив бездіяльність, яка виявилась у не вжитті системи заходів відповідно до гарантій ст. ст. 3, 21,22,49 Конституції України та не надав рішення, постанову, тобто правового акту, не вжив заходів щодо усунення причин, які породжують подання заяви (запиту) від 09.09.2019 року вх. № С-840, незабезпеченні права позивача бути присутнім при розгляді заяви (запиту) від 09.09.2019 року вх. № С-840. Позивач вважає, що допустивши бездіяльність щодо нерозгляду його заяви (запиту) від 09.09.2019 року, відповідач не переслідував законної мети дотримання правового режиму розгляду його звернення. Таким чином, позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення правового режиму розгляду його заяви, звернувся до адміністративного суду з позовом.

22.06.2020 ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Камбул М.О. адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

13.08.2020 згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2020, адміністративну справу №215/3546/20 було передано для розгляду судді Захарчук-Борисенко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Окрім того, ухвалою суду від 14.08.2020 було задоволено заяву ОСОБА_1 та звільнено його від сплати судового збору за подання адміністративного позову в адміністративній справі №215/3546/20.

14.09.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні, у зв`язку з наступним.

Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльність виконавчого комітету Криворізької міської ради, яка виявилась у порушенні правової форми розгляду заяви від 09.09.2019 вих. С-840 згідно порядку ст.. 18, 19, 29 Закону України «Про звернення громадян», частини 1, 2, 8, ст. 11 Закону України «Про державну службу» і принципів ст. 3, ч. 2 ст. 28, ст. 34, 49 Конституції України відповідачем зазначено, що звернення ОСОБА_1 від 09.09.2019 першочергово було подано заявником до виконкому Тернівської районної у місті ради, де була зареєстрована вх. С-840. В подальшому, 11.09.2019 звернення було перенаправлено до управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради, а також до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради для вирішення питань по суті. За результатами розгляду звернення зазначеним вище комунальним медичним закладом була надана письмова відповідь від 20.09.2019 №2023, а в подальшому, з урахуванням отриманої відповіді, управлінням здоров`я виконкому Криворізької міської ради 15.10.2019 було підготовлено письмові відповідь на звернення позивача щодо усіх порушених у зверненні питань. Заяви позивача була повно, всебічно та об`єктивно розглянута управлінням охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради у визначені законом строки. Також відповідачем було вказано, що протягом останніх 2018 - 2020 позивач неодноразово звертався до Управління з різноманітних питань. На кожне звернення ОСОБА_1 своєчасно надавались письмові відповіді. З ряду питань позивача запрошували особисто надавались ґрунтовні роз`яснення керівниками лікувально-профілактичних закладів, КНП «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради, КНП «Центри первинної медико-санітарної допомоги №1 Криворізької міської ради, КНП «Криворізька міська поліклініка №5» Криворізької міської ради.

25.09.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач не застосував правовий режим розгляду заяв, відповідно до якого рішення, постанови, тобто правовий акт виноситься тільки за результатами розгляду звернення. Крім того, лист від 15.10.19 №17/18/2271 є доказом не гарантування конституційного права, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 29, ч. 2, 3 ст. 32, ст. 34, 49 Конституції України, права на ліквідацію перешкод при здійсненні прав та законних інтересів позивача після звернення до відповідача ст. 55 Конституції України. Рішення, постанову, тобто правового акту в розумінні п. 18, 19 ч. 1 ст. 4 КАСУ відповідача на заяву позивач не отримував, як і листа від 15.10.19р. №17/18/2271, це і є доказом застосованої не належної правової процедури відповідачем та його свідомої бездіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до голови Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Солода В.М. із заявою (запитом) від 09.09.2019 року за вх. № С-840, в якій просив:

- подати клопотання Криворізькому міському голові, а саме: просити індивідуальним актом зобов`язати КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 КМР видати безоплатні рецепти на ті самі ліки за наданими вже рецептами від 29.08.2019 року №444. №445, №446, №447, №448, №449, №450, №451, №452, №453 (10 рецептів) та за поданими від 06.09.2019 року №227, №228, №229, №230 №231, №232, №233, №234, №235, №236 (10 рецептів), якщо відсутні повноваження для належного реагування;

- подати клопотання Криворізькому міському голові, а саме: просити нормативно-правовим актом вжити заходи для якості надання медичних послуг, забезпечення права інваліда на попередження за можливістю страждань і болю (ст. 3, ч. 2 ст. 28 Конституції України) для безоплатного відпуску ОСОБА_2 лікарських засобів, зазначених в рецептах від 06.09.2019 року;

- подати клопотання Криворізькому міському голові, а саме: просити вжити заходи до начальника Управління охорони здоров`я м. Кривого Рогу Мурашко К,В., який не видав наказ щодо забезпечення ОСОБА_2 , як онкохворої людини, безкоштовними медикаментами для лікувально-профілактичних заходів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 року № 1303;

- подати клопотання Криворізькому міському голові, а саме: просити зобов`язати начальника Управління охорони здоров`я м. Кривого Рогу Мурашко К.В. індивідуальним актом визнати, що ліки за наданими в додатках рецептами від 06.09.2019 року №227, № 228, №229, №230, №231, №232, №233, №234, №235, №236 (10 рецептів), призначені ОСОБА_2 не для лікування її організму від онкохвороби і зобов`язати його надати попунктно перелік ліків для амбулаторного лікування її онкохвороби;

- надати і вирахувати суму коштів на ліки відповідно до наданих рецептів від 06.09.2019 року №227, №228, №229, №230, №231, №232, №233, №234, №235, №236 (10 рецептів), а також окремо зазначити 50% вартості цих ліків;

- подати клопотання Криворізькому міському голові, де просити негайно профінансувати роботи, які пов`язані з відновленням після руйнування кожного року пішохідної доріжки по вул. Маршака біля КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 КМР, яке надати ОСОБА_1 ;

- надати запрошення ОСОБА_1 з повідомленням про повноваження осіб з приводу розгляду заяви від 09.09.2019 року, а після її розгляду, висновки викласти в індивідуальному акті, який надати ОСОБА_1 .

Листом від 11.09.2019 року за вих. № С-840 голова Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради на підставі ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» направив заяву (запит) позивача від 09.09.2019 року для розгляду та вирішення питання по суті за належністю до начальника Управління охорони здоров`я виконавчого комітету Криворізької міської ради Костянтину Мурашку.

20.09.2019 за №2023 Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради надало відповідь начальнику управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради Мурашку К.В. щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 09.09.19 №С-840

15.10.2019 за вих. №17/18/2271 Управлінням було надано відповідь позивачу стосовно його заяви від 09.09.2019 С-840 з урахуванням пояснень та інформації, викладених Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради.

Проте, позивач, вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність під час розгляду його заяви (запиту) від 09.09.2019 року та не здійснив заходів, щодо усунення причин, які породжують подання заяви (запиту), звернувся до адміністративного суду, оскаржуючи таку бездіяльність.

Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви (запиту) позивача від 09.09.2019 року за вх. № С-840.

Суд, вирішуючи спір по суті позовних вимог, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно дост. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Суд зазначає, що Закон України «Про звернення громадян» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Порядок розгляду звернень у формі заяв та скарг, встановлений статтями 15, 16 вищевказаного Закону.

За приписами ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

- знайомитися з матеріалами перевірки;

- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян`передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Аналіз зазначених вище норм права, дає підстави зробити висновок, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків, при цьому, таке право кореспондується із обов`язками органів влади здійснити розгляд таких звернень, з урахуванням їх функціональних обов`язків.

Згідно з ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», голова районної у місті ради (у разі її створення) обирається відповідною радою шляхом таємного голосування з числа її депутатів на строк повноважень ради.

Голова районної у місті ради, зокрема, здійснює керівництво виконавчим апаратом ради; представляє раду у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, трудовими колективами, адміністрацією підприємств, установ, організацій і громадянами, а також у зовнішніх відносинах відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад.

Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, управління закладами охорони здоров`я, які належать територіальним громадам або передані їм, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організація медичного обслуговування у оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм. До делегованих повноважень віднесено, зокрема, забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення.

Так, реалізувавши своє право, позивач звернувся до відповідача з заявою (запитом) від 09.09.2019 року за вх. № С-840, яка у встановлений законом строк була направлена на адресу Управління охорони здоров`я виконавчого комітету Криворізької міської ради для вирішення та розгляду за належністю, а також надана письмова відповідь з роз`ясненнями щодо певних питань.

На підтвердження своїх тверджень відповідач надав суду такі письмові докази, що містяться в матеріалах справи, а саме: копію заяви (запиту) ОСОБА_1 від 09.09.2019 року до голови Тернівської районної у місті ради, копію відповіді виконкому Тернівської районної у місті ради від 15.10.2019 №17/18/2271 щодо розгляду звернення позивача від 11.09.2019 року за № С-840, копію листа виконкому Тернівської районної у місті ради до управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради від 11.09.2019 року за № С-840, копію реєстру вихідної кореспонденції.

Суд бере до уваги посилання відповідача на те, що питання медичного спрямування, які порушуються у зверненні ОСОБА_1 , повинен розглядати саме той орган державної влади або орган місцевого самоврядування тощо, до повноважень якого в установленому законом порядку віднесений розгляд таких питань.

Тому, враховуючи, що порушені позивачем у заяві (запиті) від 09.09.2019 року питання не делеговані відповідачу, то ним у порядку ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», вказана заява (запит) була направлена до Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради для розгляду за належністю.

Також, суд зазначає, що надання відповідачем відповіді по суті порушених у зверненнях до державного органу питань є дискрецією органу державної влади.

За змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Тому, суд, перевіривши правомірність дій (бездіяльності) відповідача при розгляді заяви позивача щодо їх відповідності вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, доходить висновку, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності при наданні позивачу відповіді на його заяву. Адже, відповідач надав суду належні, допустимі, достатні та достовірні докази правомірності своїх дій щодо надання ним письмової відповіді на заяву (запит) позивача від 09.09.2019 року за вх. № С-840 у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Тим більше, така відповідь була надана позивачу в порядку, визначеному ст. 7, ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» і принципів ст. 34 Конституції України, бо позивачу була надана письмова відповідь за результатами розгляду його заяви (запиту) від 09.09.2019 року з викладом обставин та підстав, що унеможливлюють розгляд порушених позивачем питань органом місцевого самоврядування.

З приводу посилань позивача на положення ч. 1, ч.2, ч. 8 ст. 11 Закону України «Про державну службу», яких мав би, на його переконання, дотримуватись відповідач при розгляду його заяви (запиту), зазначає, що не бере їх до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну службу» (в редакції станом на момент звернення позивача із заявою (запитом) від 13.12.2019 року), у разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації.

У скарзі державний службовець може вимагати від керівника державної служби утворення комісії для перевірки викладених у скарзі фактів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну службу», цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Дія цього Закону поширюється на державних службовців:

1) Секретаріату Кабінету Міністрів України;

2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

3) місцевих державних адміністрацій;

4) органів прокуратури;

5) органів військового управління;

6) органів дипломатичної служби;

7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91цього Закону;

8) інших державних органів.

Дія цього Закону не поширюється на:

1) Президента України;

2) керівника постійно діючого допоміжного органу, утвореного Президентом України, та його заступників, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступників;

3) членів Кабінету Міністрів України, перших заступників та заступників міністрів;

4) Голову та членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голову та членів Антимонопольного комітету України, Голову та членів Рахункової палати, Голову та членів Центральної виборчої комісії, голів та членів інших державних колегіальних органів;

5) Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та його заступників;

6) Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України та його заступників, Голову Фонду державного майна України та його заступників, Голову Національного агентства з питань запобігання корупції та його заступників;

7) народних депутатів України;

8) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представників;

9) службовців Національного банку України;

9-1) голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників;

10) депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голову Ради міністрів Автономної Республіки Крим та його заступників, міністрів Автономної Республіки Крим;

11) депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування;

11-1) суддів Конституційного Суду України;

11-2) постійного представника Кабінету Міністрів України у Конституційному Суді України;

12) суддів;

13) прокурорів;

14) працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування;

15) працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами;

16) військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до закону;

17) осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом;

18) працівників патронатних служб.

Критерії визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

При цьому, ч. 2 та ч. 8 ст. 11 Закону України «Про державну службу» станом на момент звернення позивача із заявою (запитом) від 13.12.2019 року, є виключеними.

Так, відповідач є органом місцевого самоврядування, діяльність якого регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування», а Закон України «Про державну службу» на нього не поширюється, що визначається і п. 11 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну службу», яким передбачено, що закон не поширюється на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування.

Тому, посилання позивача на положення ст. 11 Закону України «Про державну службу» є хибними та безпідставними, не беруться судом до уваги.

З приводу посилань відповідача на положення ч. 2 ст. 28 Конституції України, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 28 Конституції України, жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Суд зазначає, що зі змісту заяви (запиту) від 09.09.2019 року вбачається, що така не містить посилань позивача на проведення відповідачем будь-яких медичних, наукових чи інших дослідів. Тому, суд не бере до уваги вимогу позивача про необхідність дотримання відповідачем ч. 2 ст. 28 Конституції України при розгляді його заяви.

З приводу позовної вимоги про захист права ОСОБА_1 бути присутнім при розгляді заяви (запиту) від 09.09.2019 року вх. № С-840 шляхом їх визнання окремим пунктом рішення, суд зазначає наступне.

На підставі вимог ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», заява (запит) позивача була направлена відповідачем на адресу Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради щодо вирішення питань, які відносяться до компетенції Управління. Як вже зазначалося вище, звернення позивача було розглянуто та надано відповідь. При цьому, з урахуванням того, що по суті порушені позивачем у заяві питання не вирішувались відповідачем, закон не визначає обов`язку повідомлення суб`єкта звернення про дату, час та місце вирішення питання про направлення заяви за належністю для розгляду та вирішення іншим суб`єктом владних повноважень.

Суд, перевіривши правомірність дій (бездіяльності) відповідача, яка виявилась, на думку позивача, у порушенні правового режиму розгляду заяви позивача від 09.09.2019 вх. С-840 згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку, що бездіяльність відповідача не допущена, а навпаки, відповідачем до суду надана письмова відповідь від 15.10.2019 вих. №17/18/2271, якою була розглянута заява (запит) позивача від 09.09.2019 С-840 та яка була направлена на адресу позивача, розглянута у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, що свідчить про активні дії з боку відповідача для недопущення порушення прав позивача.

Таким чином із аналізу вказаних документів, слід дійти висновку, що відповідачем в порядку у строки, встановлені ст. ст. 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» була надана відповідь на заяву (запит) позивача від 09.09.2019.

Отже, у даному випадку, при розгляді заяви (запиту) позивача від 09.09.2019 за №С-840 із наданих документів, судом не було встановлено бездіяльності відповідача, а, навпаки, при розгляді вказаної заяви (запиту) позивача відповідачем були вжиті активні дії, направлені на розгляд заяви (запиту) позивача у строки, визначені чинним законодавством, за результатами такого розгляду заяви позивачеві була надана (направлена на адресу позивача) вмотивована відповідь від 15.10.2019 вих. №17/18/2271.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, на позивача покладено обов`язок довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Однак, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які свідчили б про бездіяльність відповідача при розгляді заяви (запиту) позивача від 09.09.2019 з урахуванням того, що відповідачем була надана вмотивована відповідь від 15.10.2019 №17/18/2271 на заяву (запит) позивача від 09.09.2019 у терміни, встановлені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» та надані докази направлення позивачу за адресою зазначеною в позовній заяві, а тому вищенаведені докази спростовують бездіяльність відповідача при розгляді заяви (запиту) позивача від 09.09.2019, на які позивач посилається у позові.

З аналізу матеріалів справи, виходячи із змісту позовних вимог та їх обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.

З приводу вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до статті 139 КАС України, з урахуванням того, що ухвалою суду від 14.08.2020 року було задоволено заяву позивача та звільнено його від сплати судового збору на підставі статті 133 КАС України, статті 8 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем позивача, тому питання щодо розподілу судових витрат у вигляді судового збору судом, не вирішується та судові втрати у справі не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до виконавчого комітету Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Судові витрати у справі не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко