Рішення № 93006340, 29.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року Справа № 160/10658/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. за участі секретаря судового засіданняСітайло О.В. за участі: представника позивача представника відповідача Жорніченко Д.В. Петренко Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), Дисциплінарної комісії приватних виконавців (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1), Дисциплінарної комісії приватних виконавців(далі - відповідач-2) в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №37 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17.08.2020 року, щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 4 (чотири) місяці;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17.08.2020 року, оформлене протоколом №37, про задоволення подання Міністретсва юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 4 (чотири) місяці.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що в оскаржуваному рішенні Дисциплінарної комісії приватних виконавців не вказано, які саме обов`язки не було дотримано позивачем, та в чому конкретно, виходячи зі змісту ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», позивачем не виконано чи неналежно виконано обов`язки виконавця.

Позивач зазначає, що виходячи з аналізу змісту спірного рішення, члени Дисциплінарної комісії приватних виконавців під час розгляду подання Міністерства юстиції України щодо виявлених порушень вийшли за його межі, оскільки дисциплінарною комісією надано оцінку не виявленим порушенням, а надано аналіз правомірності стягнення основної винагороди приватного виконавця з боржника.

Також, позивач вказує, що під час застосування до нього дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією приватних виконавців не дотримано необхідного балансу між суворим стягненням - зупинення діяльності позивача строком на 4 місяці та змістом встановленого правопорушення, вчиненого позивачем, а тому позивач вказує на безпідставність застосованого до нього дисциплінарного стягнення, саме у вигляді зупинення діяльності строком на 4 місяці.

Ухвалою суду від 08.09.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за загального позовного провадження.

29.09.2020 року представником відповідача-1 (Міністерство юстиції України) надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача при здійсненні виконавчого провадження №60892369, яка проводилась на підставі скарги ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» виявлені порушення вимог Закону №1403-VIII.

Так, дії позивача при здійсненні виконавчого провадження № 60892369 свідчать про неналежне виконання ним своїх обов`язків та містять ознаки дисциплінарного проступку. У зв`язку із вказаним, Міністерством юстиції України було направлено подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача.

За результатом розгляду такого подання Дисциплінарна комісія приватних виконавців вирішила задовольнити подання та застосувати до позивача зупинення його діяльності строком на 4 місяці. Зазначає, що під час прийняття такого рішення Дисциплінарною комісією взято до уваги обставини вчинення проступку, ступінь вини позивача, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, а також наявність наслідків.

Ухвалою суду від 20.10.2020 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив, що міститься в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Представник відповідача-2 до судового засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки до судового засідання не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

В судовому засіданні було вивчено твердження представника відповідача-1, що Дисциплінарна комісія приватних виконавців не може бути відповідачем у справі, адже не наділена процесуальною дієздатністю, та судом звернуто увагу, що адміністративною дієздатністю наділені суб`єкти владних повноважень в незалежності від того, мають вони статус юридичної особи чи ні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 здійснює діяльність приватного виконавця у виконавчому окрузі Дніпропетровської області згідно з посвідченням № 0084 від 26.06.2017 року.

16.12.2019 року приватним виконавцем ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № 60892369 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області № 905/2864/15, виданого 04.03.2019 року, про звернення стягнення, в рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства «АВК» за кредитним договором перед Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» у розмірі 1 372 467 511,28 грн., на майно ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» (Боржник), яке є предметом іпотеки та застави, шляхом продажу па прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження із визначенням їх початкової ціни відповідно до висновків судових експертиз.

16.12.2019 року приватним виконавцем ОСОБА_1 було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

У постанові про стягнення з боржника основної винагороди від 16.12.2019 року розмір основної винагороди приватного виконавця визначено у сумі 137 246 751,12 грн., яка розрахована як 10% від суми заборгованості за кредитним договором перед ПАТ «Промінвестбанк».

Як видно з матеріалів справи, складення постанови приватного виконавця ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 60892369 про стягнення з боржника основної винагороди від 16.12.2019 року у сумі 137 246 751,12 грн. стала підставою для звернення 05.05.2020 року представника ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» (боржника у ВП №60892369) до Міністерства юстиції України про проведення позапланової перевірки законності рішень та дій приватних виконавців.

В означеному звернені представник ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» вказує на протиправність винесення позивачем постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 16.12.2019 року у розмірі 137 246 751,12 грн., оскільки основна сума винагороди приватного виконавця повинна була бути встановлена у відсотках від вартості проданого майна.

При цьому, скаржник зазначив, що майно за ВП №60892369 реалізовано не було, оскільки виконавчий документ (наказ Господарського суду Донецької області № 905/2864/15 від 04.03.2019 року про звернення стягнення на майно ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро») було повернуто стягувачу постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.01.2020 року на підставі письмової заяви стягувача про повернення виконавчого документа без виконання.

А тому, на підставі викладеного, представник ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» вказав про протиправність постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 16.12.2019 року у сумі 137 246 751,12 грн., оскільки наказ Господарського суду Донецької області № 905/2864/15 від 04.03.2019 року про звернення стягнення на майно ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» залишається невиконаним і будь-яке майно не було проданим в межах виконавчого провадження, а тому у приватного виконавця ОСОБА_1 були відсутні підстави для стягнення суми основної винагороди.

На підставі скарги представника ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» від 05.05.2020 року проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 щодо здійснення виконавчого провадження № 60892369, за результатом якої складено довідку за результатами проведення позапланової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 від 28.05.2020 року.

Вказаною довідкою від 28.05.2020 року встановлено, що за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , яка проводилась на підставі скарги представника ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» Більдій А.Г. від 05.05.2020 та в межах предмету цієї скарги виявлено порушення вимог частини сьомої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», абзацу 8 пункту 7 розділу І Інструкції.

На підставі довідки за результатами проведення позапланової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 від 28.05.2020 року Міністерством юстиції України було складено подання № 1991/20.5.1/32-20 від 02.07.2020 року до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 .

У поданні Міністерства юстиції України № 1991/20.5.1/32-20 від 02.07.2020 року викладено висновок, відповідно до змісту якого встановлено, що при здійсненні виконавчого провадження № 60892369 приватним виконавцем порушено вимоги: пункту 2 частини першої статті 4 Закону щодо здійснення діяльності з дотриманням принципу законності; пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» щодо здійснення виконавчого провадження з дотриманням засад законності; частини сьомої статті 31 Закону щодо наведення у постанові про стягнення основної винагороди розрахунку суми винагороди та зазначення порядку її стягнення; абзацу восьмого пункту 7 розділу І Інструкції щодо зазначення в постанові про стягнення з боржника основної винагороди від 16.12.2019 норми закону, на підставі якого її винесено.

17.08.2020 року на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців розглянуто подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 .

За результатами розгляду означеного подання Міністерства юстиції України, Дисциплінарною комісією приватних виконавців вирішено задовольнити подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 та застосувати до приватного виконавця дисціплінарне стягнення у вигляді зупинення її діяльності строком на 4 місяці.

Такого висновку Дисциплінарна комісія приватних виконавців дійшла виходячи з того, що при винесені постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 16.12.2019 року приватним виконавцем було допущено порушення частини сьомої статті 31 Закону та абзацу восьмого пункту 7 розділу І Інструкції, що в свою чергу, призвело до завдання шкоди боржнику, оскільки за результатом виконання такої постанови іншим приватним виконавцем безпідставно стягнуто з боржника більше 2 млн. грн.

Отже, правомірність прийняття оскаржуваного рішення Дисциплінарною комісією приватних виконавців щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо проведення позапланової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі скарги представника ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» від 05.05.2020 року, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України

Згідно з частиною першою статті 39 цього ж Закону дисциплінарна комісія приватних виконавців утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.

Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року №3284/5, визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, зокрема стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, ухвалених відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства.

Положеннями статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пункту 19 Розділу III. «Порядок організації та проведення перевірок діяльності приватних виконавців» Порядку №3284/5 передбачено, що позапланові невиїзні перевірки діяльності приватного виконавця проводяться на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.

Під час проведення позапланових перевірок діяльності приватного виконавця з`ясовуються лише ті питання, необхідність (потреба) перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок.

Отже, суд звертає увагу, що наведена норма встановлює обмеження щодо об`єкта перевірки, який окреслюється питаннями, необхідність (потреба) перевірки яких стала підставою для здійснення такої перевірки.

Як видно зі змісту подання №1991/20.5.1/32-20 від 02.07.2020 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1, а саме з розділу «результати перевірки», встановлено, що:

- сума основної винагороди приватного виконавця, зазначена у постанові про стягнення основної винагороди від 16.12.2019 року, визначена відповідно до вимог статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;

- дії приватного виконавця ОСОБА_1 щодо направлення постанови про стягнення основної винагороди для примусового виконання не суперечать положенням законодавства.

Вказано, що доводи, викладені у скарзі представника ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» Більдій А.Г. щодо невірного визначення у постанові про стягнення основної винагороди від 16.12.2019 року розміру винагороди та направлення цієї постанови для примусового виконання не підтвердились.

Водночас, такою перевіркою встановлено, що приватним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження № 60892369 порушено вимоги частини сьомої статті 31 Закону щодо наведення у постанові про стягнення основної винагороди розрахунку та зазначення порядку стягнення основної винагороди та абзацу восьмого пункту 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 щодо зазначення в постанові про стягнення основної винагороди норми закону, на підставі якого її винесено.

Отже, суд дослідивши зміст звернення представника ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» Більдій А.Г. від 05.05.2020 року та зміст подання Міністерства юстиції України, встановив, що ті порушення законодавства, які були вказані у змісті звернення представника ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» у відношенні приватного виконавця ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час позапланової перевірки.

Тому, суд вказує, що Міністерство юстиції України, у порушення статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пункту 19 Розділу III. «Порядок організації та проведення перевірок діяльності приватних виконавців» Порядку №3284/5, вийшло за межі тих питань, необхідність (потреба) перевірки яких стала підставою для здійснення такої перевірки.

Таким чином, суд доходить висновку, що позапланову невиїзну перевірку у відношенні приватного виконавця ОСОБА_1 проведено поза межами предмета звернення.

Щодо порушень приватним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження № 60892369 вимоги частини сьомої статті 31 Закону в частині не наведення у постанові про стягнення основної винагороди розрахунку та не зазначення порядку стягнення основної винагороди та абзацу восьмого пункту 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, в частині не зазначення в постанові про стягнення основної винагороди норми закону, на підставі якого її винесено, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частина п`ята статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачає, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до частини сьомої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до п. 19 зазначеного Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

З аналізу зазначених норм слідує, що приватний виконавець у межах своїх повноважень, виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 16.12.2019 року, в якій визначено розмір основної винагороди у сумі 137 246 751,12 грн.

Зі змісту довідки за результатами проведення позапланової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 від 28.05.2020 року, подання №1991/20.5.1/32-20 від 02.07.2020 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 встановлено, що:

- сума основної винагороди приватного виконавця, зазначена у постанові про стягнення основної винагороди від 16.12.2019 року, визначена відповідно до вимог статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Отже, суд звертає увагу, що перевіряючий орган фактично погодився та підтвердив вірність розміру основної винагороди, вирахуваної приватним виконавцем.

Суд також зазначає, що на виконання статті 31 Закону № 1403-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок № 643).

Відповідно до вимог пункту 19 Порядку № 643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Втім, суд вказує, що а ні Законом № 1403-VIII, а ні Порядком № 643 не визначено форму та зміст розрахунку основної винагороди приватного виконавця, а порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця ідентичний порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору, і визначений в окремих статтях Закону України «Про виконавче провадження».

А тому, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено вірність розрахунку основної винагороди приватного виконавця та ту обставину, що нормами чинного законодавства не визначено, у якому вигляді повинні зазначатись у постанові про стягнення основної винагороди розрахунок та порядок її стягнення, суд критично ставиться до доводів відповідачів щодо застосування їх в якості підстави застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

Крім того, суд також вказує, що відповідно до пункту 4 розділу IV Положення «Про автоматизовану систему виконавчого провадження», затвердженого наказом Міністерства юстиції від 05.08.2016 № 2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 12.08.2016 за № 1126/29256 встановлено, що постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження.

Постанови приватного виконавця виготовляються засобами автоматизованої системи виконавчого провадження за встановленим у цій системі шаблоном.

Тобто, системою автоматично формується постанова, в якій зазначаються підстави її прийняття.

Тому, суд вказує, що встановлені довідкою порушення є також і проблематикою роботи автоматизованої системи виконавчого провадження.

Суд погоджується з доводами представника відповідача, що посилання на проблематику роботи автоматизованої системи виконавчого провадження при винесенні постанови є суперечливими, оскільки програмою дійсно передбачена можливість редагування будь-яких проектів постанов, втім, суд акцентує увагу, що враховуючи сукупність факторів, які призвели до виявлених комісією обставин, не можна покладати весь тягар відповідальності лише на особу приватного виконавця.

Щодо правомірності та обґрунтованості висновків рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке оформлене протоколом №37 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17.08.2020 року, суд вказує на наступне.

Згідно із статтею 34 Закону № 1403-VIII контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на два роки з обов`язковим повідомленням приватного виконавця про час і місце проведення перевірки не пізніш як за 10 днів до її початку. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями учасників виконавчого провадження. За місцем проведення перевірки поділяються на виїзні та невиїзні. У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 37 Закону № 1403-VIII визначено, що приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено статтею 38 Закону № 1403-VIII підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком приватного виконавця є:

- факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця;

- порушення правил професійної етики приватного виконавця;

- розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;

- невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків;

- невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України.

Відповідно до статті 39 Закону № 1403-VIII Дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.

Дисциплінарна комісія: розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.

Відповідно до статті 40 Закону № 1403-VIII Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності: зобов`язана запросити на засідання приватного виконавця та заслухати його пояснення з питань, що стали підставою для внесення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; має право запросити на засідання учасника виконавчого провадження, скарга якого стала підставою для перевірки діяльності приватного виконавця та внесення подання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, для надання додаткових пояснень по суті скарги; має право запросити на засідання та заслухати думку представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб за їхньою згодою.

Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

У разі, якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Порядок діяльності Дисциплінарної комісії та процедура розгляду подань про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності визначено відповідним Положенням, затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 27.11.2017 № 3791/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2017 за № 1442/31310 «Про затвердження Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців» (далі -Положення № 3791/5).

Пунктами 3-4 Положення № 3791/5 визначено, що основними завданнями Дисциплінарної комісії є: розгляд питань про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків; прийняття рішень про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає подання Мін`юсту, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Мін`юсту чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Мін`юсту чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Відповідно до пункту 16 Положення № 3791/5 рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії протягом двох робочих днів після засідання Дисциплінарної комісії.

Як вбачається із пункту 26 Положення № 3791/5 за результатами розгляду подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності Дисциплінарна комісія приймає рішення про: задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, передбаченого частиною першою статті 41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»; відхилення подання та направлення матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; відхилення подання та відмову в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Відповідно до пункту 27 Положення № 3791/5 у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Таким чином, розглядаючи питання притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, Дисциплінарна комісія має у відповідності до частини другої статті 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Положення № 3791/5 встановити наявність обов`язкових елементів для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а саме - порушення приватним виконавцем закону, його вину, наявність негативних наслідків, які наступили в результаті дій приватного виконавця та причинний зв`язок між цими діями, вчиненими в процесі виконання рішення суду і негативними наслідками.

Судом встановлено, що в поданні про притягнення до дисциплінарної відповідальності, яке було підготовлене на основі довідки, складеної за результатами позапланової перевірки, встановлені такі порушення: 1)вимоги частини сьомої статті 31 Закону щодо не наведення у постанові про стягнення основної винагороди розрахунку та зазначення порядку стягнення основної винагороди; 2) вимоги абзацу восьмого пункту 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 щодо не зазначення в постанові про стягнення основної винагороди норми закону, на підставі якого її винесено.

Суд звертає увагу, що із змісту норм законодавства, які регламентують діяльність Дисциплінарної комісії, остання в кожному конкретному випадку повинна надати належну правову оцінку виявленому порушенню, які наслідки воно за собою потягнуло, чи вплинуло, чи є допущене порушення підставою для дисциплінарної відповідальності.

Суд зазначає, що розглядаючи подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця ОСОБА_1 та встановлюючи факт протиправності вчинених приватним виконавцем дій дисциплінарна комісія послалася на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі № 160/1415/20, залишеного в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020, яким визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця ОСОБА_1 від 16.12.2019 про стягнення в ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» основної винагороди в сумі 137 246 751,13 грн. у виконавчому провадженні № 60892369.

Проте, суд вказує, що вказане рішення суду обґрунтовано тим, що основана винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі. А отже, оскільки приватним виконавцем не було стягнуто з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, тому і підстав для стягнення основної винагороди немає.

При цьому, обґрунтування рішень суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції у справі №160/1415/20 не містило у собі таких підстав для скасування спірної постанови приватного виконавця, як порушення вимоги частини сьомої статті 31 Закону щодо не наведення у постанові про стягнення основної винагороди розрахунку та зазначення порядку стягнення основної винагороди вимоги абзацу восьмого пункту 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 щодо не зазначення в постанові про стягнення основної винагороди норми закону, на підставі якого її винесено.

А тому, суд вказує, що зазначення відповідачем таких обставин для обґрунтування наявності дисциплінарного проступку є безпідставними та необґрунтованими.

Окремо суд зупиняється на підставі притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Як зазначалось вище, ст. 38 Закону № 1404 встановлює підстави для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та визначає поняття дисциплінарного проступку, до якого відноситься: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; 2) порушення правил професійної етики приватного виконавця; 3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків;5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України.

Водночас, в протоколі № 37 Дисциплінарної комісії від 17.08.2020 року не можливо встановити, які підстави для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, визначені статтею 38 Закону № 1403-VIII, були встановлені Дисциплінарною комісією під час прийняття рішення.

При цьому, посилання в поданні Міністерства юстиції України від 02.07.2020 року на порушення позивачем принципу законності не дає змоги встановити суду, яка саме підстава притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності використана відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення.

Щодо висновку відповідача, викладеному у оскаржуваному рішенні від 17.08.2020 року, про наявність вини у формі умислу в діях позивача, а також наявності негативних наслідків, суд вважає зазначити наступне.

Так, в протоколі з цього приводу наведені наступні аргументи:

« ОСОБА_2 - заступник голови Комісії: Вищезазначене свідчить про наявність вини у формі умислу в даному випадку, яка полягає в усвідомленні приватним виконавцем винесення постанови про стягнення основної винагороди з порушенням вимог частини сьомої статті 31 Закону та вимог абзацу восьмого пункту 7 розділу І Інструкції.»

«Гайченко А.В. - голова Комісії: Зазначив, що приватним виконавцем встановлені у поданні Міністерства юстиції України порушення не визнано, що свідчить про наявність вини у формі умислу приватного виконавця.

Звернув увагу, що у зв`язку із пред`явленням до виконання постанови, винесеної з порушенням вимог Закону, боржнику завдано шкоду, оскільки за результатами її виконання іншим приватним виконавцем безпідставно було стягнуто з боржника більше 2 млн. грн.»

Отже, фактично комісія дійшла висновку про наявність вини у формі умислу в діях позивача, оскільки позивач усвідомлював, що не наведення у постанові про стягнення основної винагороди розрахунку суми винагороди та не зазначення порядку її стягнення, а також не зазначення в цій постанові норми закону, на підставі якої її винесено, є протиправним, не визнав в подальшому вказані порушення, і вказані порушення призвели до негативних наслідків у вигляді стягнення з боржника понад 2 млн. грн.

Суд наголошує, що склад дисциплінарного проступку приватного виконавця, як і бідь-якого іншого працівника, повинен мати певні обов`язкові елементи, серед яких, зокрема, і суб`єктивна сторона дисциплінарного проступку.

Так, суб`єктивна сторона дисциплінарного проступку виражається у психічному ставленні порушника до трудової дисципліни, до своєї протиправної поведінки. Для визнання протиправної поведінки правопорушенням необхідно встановити наявність вини, яка класично поділяється на умисел та необережність. При цьому, вина характеризується двома моментами: інтелектуальним - усвідомленням особою шкідливого для іншої сторони характеру своїх діянь (дії чи бездіяльності) і вольовим, тобто бажанням настання шкідливих наслідків або байдужим до них ставленням. Отже, вина розкриває не лише ставлення особи до вчиненого ним дисциплінарного проступку, а й вказує на її форми - умисел або необережність. Якщо працівник розуміє характер своїх дій і допускає їх настання, то йдеться про прямий умисел. Тобто працівник бажав або свідомо допускав настання несприятливих наслідків для роботодавця. Непрямий умисел характерний для дій працівника, коли особа усвідомлює настання несприятливих наслідків і допускає таку можливість через байдуже ставлення до наслідків своїх дій чи бездіяльності.

Відповідач в своєму рішення встановив умисел позивача на вчинене ним правопорушення. Тобто, відповідач дійшов висновку, що не зазначивши в постанові про стягнення винагороди її розрахунку та порядку стягнення, а також норми, на підставі якої її винесено, приватний виконавець ОСОБА_1 усвідомлювала протиправність таких дій, а також бажала або свідомо допускала безпідставне стягнення з боржника у виконавчому провадженні грошових коштів.

Суд вважає вказаний висновок хибним, оскільки винагорода приватного виконавця є його заробітком, і допущення в постанові про стягнення цієї винагороди формальних порушень, які не спотворюють розмір винагороди та не ставлять під сумнів правомірність її винесення, не можуть свідчить про наявність умислу в діях приватного виконавця. Суд зауважує, що визначаючи форми вини приватного виконавця у вигляді умислу, Дисциплінарна комісія жодним чином не обґрунтувала визначення для позивача саме такої форми вини, як умисел та не встановила причинно-наслідковий зв`язок між вчиненим діям позивача та наслідками, до яких призвели такі дії. Суд зазначає, і вказана обставина залишалась поза увагою комісії, що стягнення з боржника частини суми основної винагороди приватного виконавця в розмірі понад 2 млн. грн. відбулось не внаслідок допущення в постанові порушень частини сьомої статті 31 Закону та вимог абзацу восьмого пункту 7 розділу І Інструкції, а внаслідок вчинення окремих виконавчих дій іншим приватним виконавцем в рамках іншого виконавчого провадження при примусовому виконанні постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Також, зі змісту протоколу Дисциплінарної комісії від 17.08.2020 року вбачається, що Дисциплінарна комісія замість встановлення ступеню вини приватного виконавця зазначила форму вини приватного виконавця, що в свою чергу не відноситься до повноважень Дисциплінарної комісії та, як наслідок, не є визначальним для прийняття рішення за результатами розгляду подання.

Крім того, із наявного в матеріалах справи витягу з Протоколу Дисциплінарної комісії від 17.08.2020 року видно, що у оскаржуваному рішенні Міністерства юстиції України відсутні мотиви для прийняття рішення та будь-які аргументи на користь прийняття чи відхилення доводів та доказів приватного виконавця та прийняття саме такого рішення за результатами розгляду подання.

Зі змісту протоколу не зрозуміло, за яке саме порушення на позивача накладено дисциплінарне стягнення, не надана оцінка ступені вини приватного виконавця, ступені тяжкості та наслідкам таким порушенням, розміру заподіяної шкоди, як це визначено частиною п`ятою статті 40 Закону № 1403-VIII.

Отже, Дисциплінарна комісія, застосувавши до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на чотири місяці, не зазначила будь-які аргументи на користь прийняття чи відхилення доводів та доказів позивача та прийняття саме такого виду стягнення за результатами розгляду подання, не зазначила визначених законом підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, доводів щодо неможливості застосування до позивача двох інших видів стягнень, що є менш суворими, з урахуванням тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, наявності тієї обставини, що позивач раніше до дисциплінарної відповідальності не притягався, що свідчить про порушення принципу пропорційності, всупереч принципу обґрунтованості рішення комісія не навела мотиви, з яких виходить, обираючи саме такий строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.01.2020 року у справі № 2040/6763/18.

З огляду на встановлене, суд наголошує, що хоча вказаний Закон не визначає мінімальних та максимальних строків застосування такого виду стягнення, проте його застосування повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності. Тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачу строк зупинення діяльності, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному рішенні про застосування заходу стягнення. Не зазначення цього свідчить про те, що рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Таким чином, суд, враховуючи викладені обставини у свої сукупності, доходить висновку про протиправність та необґрунтованість рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №37 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17.08.2020 року, щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 4 (чотири) місяці, а тому таке рішення слід скасувати.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17.08.2020 року, оформлене протоколом №37, про задоволення подання Міністретсва юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 4 (чотири) місяці, суд вказує про їх необґрунтованість та передчасність, оскільки вказаний позивачем наказ Міністерством юстиції України не було прийнято, а тому відсутні підстави для визнання його скасування та визнанню протиправним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати, підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позивних вимог.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), Дисциплінарної комісії приватних виконавців (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №37 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17.08.2020 року щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 4 (чотири) місяці.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 09 листопада 2020 року.

Суддя В.В. Горбалінський