Рішення № 93006180, 20.11.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/13246/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач-2), в якому просить: 1) визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1790249/2245218472 та №1790250/2245218472 від 31 липня 2020 року про відмову у реєстрації податкових накладних № 1 та № 2 від 16 червня 2020 року, поданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ; 2) визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №42309/2245218472/2 та №42383/2245218472/2 від 14 серпня 2020 року за результатами розгляду скарги щодо рішень про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1 та № 2 від 16 червня 2020 року, поданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ; 3) зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 та № 2 від 16 червня 2020 року, подані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , датою їх подання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 липня 2020 року позивач подав на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні № 1 та № 2 від 16 червня 2020 року. Однак позивач отримав квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних з тих підстав, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 7318, 7326, 8483 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. З метою реєстрації зупинених податкових накладних позивач надав контролюючому органу письмові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних. Однак рішеннями Комісії регіонального рівня про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН від 31 липня 2020 року №1790249/2245218472 та №1790250/2245218472 позивачу відмовлено у реєстрації податкових накладних №1 та №2 від 16 червня 2020 року з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

06 серпня 2020 року вказані рішення були оскаржені до ДПС України, однак 14 серпня 2020 року за результатами розгляду скарг було прийнято рішення про відмову в задоволенні скарг на рішення.

Вважає, що рішення Комісії регіонального рівня є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивач надав усі документи на підтвердження реальності господарської операції.

Крім того, звертає увагу на те, що в оскаржуваних рішеннях не вказано яких саме документів не вистачає для підтвердження достовірності відомостей вказаних у податкових накладних.

На підставі наведеного просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення, а також зобов`язати ДПС України зареєструвати податкові накладні № 1 та № 2 від 02 червня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вказаної ухвали 18 вересня 2020 року позивачем було усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 23 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та ухвалено судовий розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача ГУ ДПС у Волинській області у відзиві на позовну заяву від 09 жовтня 2020 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на те, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 8483, 7318, 7326 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. У квитанції запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. Для підтвердження реєстрації податкових накладних підприємцем надано пояснення та ряд документів. Однак, в порушення вимог пункту 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, не надано розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Щодо рішення комісії ДПС України від 14 серпня 2020 року №42309/2245218472/2 та №42383/2245218472/2 відповідач зазначив, що подавши скаргу до ДПС України на рішення комісії ГУ ДПС у Волинській області про відмову в реєстрації податкової накладної від 31 липня 2020 року №1790249/2245218472 та №1790250/2245218472, позивач не надав первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків/фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. А тому відповідач-2 правомірно прийняв рішення про залишення скарги без задоволення.

На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Крім того, представник відповідача-1 у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за участі представника.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду відзив на адміністративний позов з достатніми доказами, суд не вбачає підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач-2 ДПС України у встановлений судом строк відзив не позов не подав.

23 жовтня 2020 року позивач подав відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві, яку обґрунтовано тими ж доводами, що і позов.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 25 листопада 1992 року зареєстрований як фізична особа-підприємець. Видами економічної діяльності якого є: оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (код КВЕД 46.61); допоміжна діяльність у рослинництві (код КВЕД 01.61); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21); оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами (код КВЕД 46.36); надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у. (код КВЕД 82.99); діяльність страхових агентів і брокерів (код КВЕД 66.22); технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код КВЕД 45.20); ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (код КВЕД 33.12); надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування (код КВЕД 77.31); транспортне оброблення вантажів (код КВЕД 52.24). 45.

08 липня 2015 року між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ПП «Волиньтехресурс» (покупець) укладено договір поставки №0000001, за яким продавець зобов`язується передати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується передати окремими партіями у власність покупця запасні частини, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених даним договором. Умови оплати: 50% передоплата згідно виставлених рахунків, 50% згідно умов специфікацій. Факт поставки товару підтверджується підписаною з обох сторін товарною накладною (а. с. 25-26).

16 липня 2020 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої викладено пункт 1.3 Договору в новій редакції, зокрема те, що конкретний асортимент, найменування, кількість, одиниця виміру та вартість товару визначається у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього договору. Після підписання сторонами видаткової накладної, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 6 (шести) календарних місяців.

На виконання вказаного договору 16 червня 2020 року на адресу ПП «Волиньтехресурс» виписано наступні видаткові накладні: №РН0000002 на суму 278 362,38 грн (в тому числі ПДВ в розмірі 46 393,73 грн) та №РН-0000003 на суму 269 601,60 грн (в тому числі ПДВ в розмірі 44 933,60 грн) про поставку запасних частин (а. с. 28, 41).

За фактом цієї господарської операції позивачем сформовано податкові накладні №1 та №2 від 16 червня 2020 року, які надіслав для реєстрації в ЄРПН 14 липня 2020 року (а. с. 29, 42).

Як вбачається із квитанцій від 14 липня 2020 року №9165750265 та №9165746579, податкові накладні доставлено до ДПС України, однак відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України їх реєстрація зупинена: коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 8483, 7318, 7326 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначених в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а. с. 30, 43).

28 липня 2020 року позивач подав в електронному вигляді пояснення та копії документів щодо податкових накладних, реєстрація яких зупинена (а. с. 31).

Однак Комісією ГУ ДПС у Волинській області за результатами розгляду цих документів прийнято рішення від 31 липня 2020 року №1790249/2245218472 та №1790250/2245218472 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 та №2 від 16 червня 2020 року з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків (а. с. 36, 47).

Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 31 липня 2020 року №1790249/2245218472 та №1790250/2245218472 було оскаржено ФОП ОСОБА_1 в адміністративному порядку з наданням додаткових пояснень, однак рішеннями №42309/2245218472/2 та №42383/2245218472/2 від 14 серпня 2020 року скарги залишено без задоволення (а. с. 40, 51). Підставою для відмови стало ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Не погоджуючись із цими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14 статті 14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

01 лютого 2020 року набув чинності Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (далі - Порядок №1165).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а» або «б» пункту 185.1 ст. 185, підпункту «а» або «б» пункту 187.1 статті 187, абзацу 1 пункту 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1165 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації):

1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

3) одночасно виконуються такі умови:

- загальна сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 1 млн. гривень;

- значення показника D, розрахованого згідно з цим підпунктом, становить більше 0,05. Показник D розраховується за відповідною формулою.

4) у податковій накладній/розрахунку коригування відображена операція з товаром за кодом згідно з УКТЗЕД та/або послугою за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, які зазначені у таблиці даних платника податку, врахованій контролюючим органом.

За приписами пункту 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до пункту 7 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно із пунктом 11 Порядку №1165, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Зі змісту квитанцій про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в ЄРПН по вищевказаних податкових накладних позивача вбачається, що реєстрація податкових накладних зупинена контролюючим органом відповідно до пункту 201.16 статті 201 КАС України та контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних пункту1 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій».

Разом з тим квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не містять перелік документів, необхідних для розгляду питання щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Наказом Міністерства фінансів України №520 від 12 грудня 2019 року затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №520), яким визначено механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2. Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Пунктом 3 Порядку №520 визначено, що комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Згідно пункту 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

За приписами пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно пункту 6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Пунктом 11 Порядку № 520 встановлено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

В оскаржуваних рішеннях підставою відмови в реєстрації податкових накладних зазначено: ненадання платником копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункові документи та або/банківських виписок з особових рахунків. Разом з тим, необхідні документи із зазначеного переліку не були підкреслені податковим органом.

Тобто, викладена загальна правова норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкових накладних, а також без повідомлення причин та мотивів, за яких надані позивачем пояснення та документи не були враховані.

Оскаржувані рішення податкового органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Водночас, на підтвердження здійснення господарських операцій позивачем були надані пояснення та документи, які містяться в матеріалах справи, а саме:

1) 08 липня 2015 року між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ПП «Волиньтехресурс» (покупець) укладено договір поставки №0000001. На виконання умов вказаного договору видано накладну №РН-0000002 та №РН-0000003 від 16 червня 2020 року, покупець оплатив товар, що підтверджується платіжними дорученнями від 30 липня 2020 року №474 на суму 270 000,00 грн; №475 на суму 8 632,38 грн; №476 на суму 369 601,60 грн;

2) 21 травня 2019 року між ПП « ОСОБА_2 » та ПП « ОСОБА_1 » укладено договір поставки №001. На виконання умов вказаного договору видано накладні №616 від 04 жовтня 2019 року на суму 4 800,00 грн, №707 від 06 травня 2020 року на суму 7 800,00 грн, №710 від 15 травня 2020 року на суму 6 300,00 грн, №714 від 01 червня 2020 року на суму 22 200,00 грн, №714/1 від 01 червня 2020 року на суму 24 750,00 грн, №721 від 19 червня 2020 року на суму 21 500,00 грн.

Зазначений товар від ПП «Волиньтехресурс» поставлявся на ТзОВ «Украгроком» згідно договору поставки №006 від 20 травня 2020 року, що підтверджують зареєстровані в ЄРПН податкові накладні №5 від 16 червня 2020 року та №1 від 01 липня 2020 року.

Доставка товару здійснювалась автомобілем Ford Trancit Connect державний номер НОМЕР_1 , що належить ПП «Волиньтехресурс» на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 .

Крім того, для зберігання товарів ФОП ОСОБА_1 використовує власні приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 159,2 м.кв., що належить йому на праві приватної власності згідно витягу з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності №107619612 від 14 грудня 2017 року.

Враховуючи, що позивачем були надані для дослідження відповідачу передбачені законодавством документи та пояснення по суті здійснення господарської діяльності, які підтверджують проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення Головного управління ДПС України у Волинській області від 31 липня 2020 року №1790249/2245218472 та №1790250/2245218472.

Таким чином, оскаржувані рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації є необґрунтованими та протиправними, а тому підлягають скасуванню судом.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових податкові накладні № 1 та № 2 від 16 червня 2020 року сформовані та подані ФОП ОСОБА_1 датою їх подання суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій щодо остаточного вирішення спору між сторонами, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні № 1 та № 2 від 16 червня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів, а тому вважає, що покладання на відповідача-2, як на єдину уповноважену на такі дії особу, обов`язку зареєструвати вказану податкову накладну в ЄРПН, не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.

Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із повною юрисдикцією, тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі Обермейєр проти Австрії; пунктом155 рішення Європейського суду з прав людини від 04 березня 2014 року у справі Гранд Стівенс проти Італії).

При цьому, приписами пункту 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

В даному випадку, зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані позивачем податкові накладні датою їх подання є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Суд також враховує, що чинним законодавством покладено на Державну податкову службу України обов`язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано право вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, «свобода розсуду» фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 05.05.2020, складену позивачем датою її фактичного подання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 480/4038/18 та від 28 листопада 2019 року у справі №1640/2650/18.

Водночас, вимога ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішення комісії Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №42309/2245218472/2 та №42383/2245218472/2 від 14 серпня 2020 року за результатами розгляду скарги щодо рішень про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1 та № 2 від 16 червня 2020 року, є безпідставною, та відповідно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до приписів підпункту 56.1, 56.2 та 56.10 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку. Таке ж право передбачено Порядком №1165 (пункт 17 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що законодавцем чітко закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги, до суду.

Водночас, суд акцентує, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог котрих встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його у повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.

Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Однак, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення комісії Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №42309/2245218472/2 та №42383/2245218472/2 від 14 серпня 2020 року за результатами розгляду скарги щодо рішень про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, саме по собі не має обов`язкового характеру для платника податків, оскільки не впливає безпосередньо на його суб`єктивні права та обов`язки, отже, в даному конкретному випадку, не може бути предметом судового розгляду. Окрім того, на думку суду, визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, а також зобов`язання відповідача-2 здійснити реєстрацію податкової накладної є достатнім та дієвим способом захисту порушеного в досліджених правовідносинах права позивача.

На підставі вищенаведеного вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення ДПС України від 14 серпня 2020 року №42309/2245218472/2 та №42383/2245218472/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН задоволенню не підлягають.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 9 000,00 грн, то суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи слідує, що 25 серпня 2020 року між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Книшем Сергієм Володимировичем був укладений договір про надання правничої допомоги №25/08/20-1. Також надано розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу до договору №25/08/20-1 про надання правничої допомоги від 25 серпня 2020 року.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази надання правничої допомоги адвокатом позивачу, зокрема відсутній акт виконаних робіт та детальний опис надання послуг адвокатом.

Разом з тим, у відповідності до підпункту 3.2.3 пункту 3 Договору про надання правничої допомоги №25/08/20-1, клієнт зобов`язується оплатити адвокатові послуги в розмірах та в строки передбачені додатковою угодою до даного договору. Однак, суду не подано доказів укладання відповідної угоди, що свідчить про недоведеність обставин погодження заявленої до стягнення суми вартості послуг адвоката у порядку, встановленому умовами означеного правочину.

Таким чином у суду відсутні правові підстави відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами третьою, четвертою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Так, судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 8 408,00 грн згідно платіжних доручень №610 від 09 вересня 2020 року та №532 від 18 вересня 2020 року.

З огляду на те, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку про стягнення судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки задоволено дві з чотирьох заявлених позовних вимог, то судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, понесені позивачем, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань в розмірі 4 204,00 грн (8 408,00 грн./2*2=4 204,00 грн).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1790249/2245218472 та №1790250/2245218472 від 31 липня 2020 року про відмову у реєстрації податкових накладних № 1 та № 2 від 16 червня 2020 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 № 2 та № 3 від 02 червня 2020 року, датою їх подання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) судові витрати у сумі 4 204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер