Рішення № 93004554, 16.11.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.11.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/798/20Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр",

вул.Польова, 97, с.Черляни, Городоцький район, Львівська область, 81500;

поштова адреса: а/с 22, м.Городок, Львівська область, 81500;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Яців Володимира Васильовича,

АДРЕСА_1 ;

про стягнення 34 744,45грн, з яких: 26 663,03грн - основний борг, 2 273,27грн - пеня, 5 332,60грн - штраф, 475,55грн - 3% річних.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Яців Володимира Васильовича про стягнення 34 744,45грн, з яких: 26 663,03грн - основний борг, 2 273,27грн - пеня, 5 332,60грн - штраф, 475,55грн - 3% річних за неналежне виконання грошового зобов"язання за договором поставки №548610 від 12.12.2019.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, однак адресував суду клопотання б/н від 10.11.2020 (вх№15492/20 від 12.11.2020), в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд проводити розгляд справи у відсутності представника позивача. Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві, обґрунтовує їх укладенням між сторонами договору поставки №548610 від 12.12.2019 та невиконанням відповідачем взятого на себе зобов"язання щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем по видаткових накладних №FTM00010151/20 від 20.01.2020, №FTM00011345/20 від 21.01.2020, №FTM00013028/20 від 23.01.2020, №FTM00017109/20 від 28.01.2020 товар на загальну суму 26 663,03грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того за порушення грошового зобов"язання позивачем на підставі пунктів 6.1., 6.3. договору та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 2 273,27грн - пені, 5 332,60грн - штрафу, 475,55грн - 3% річних. Позовні вимоги мотивовані статтями 509, 526, 610, 611, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, статтею 231 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився. Ухвала суду від 19.10.2020 з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлена Фізичній особі-підприємцю Яців Володимиру Васильовичу рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною позивачем у позовній заяві, яка є тотожною адресі зазначеній у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - вул. Богдана Хмельницького, буд. 3, кв. 9, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300, повернулась на адресу суду підприємством зв"язку. Повідомлення про зміну місцезнаходження ФО-П Яців В.В. суду не подано, як і не зазначено інформації про офіційну електронну адресу чи інші засоби зв`язку з відповідачем.

Згідно з частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Слід зазначити, що відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що позивач адресував суду заяву про розгляд спору без його участі, а відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується, у відсутності сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (постачальник/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Яців Володимиром Васильовичем (покупець/відповідач) укладено договір поставки №548610 від 12.12.2019. Відповідно до умов цього договору постачальник передає у власність покупцю товар (запасні частини, аксесуари до транспортних засобів та розхідні матеріали), а покупець приймає та оплачує товар на підставі видаткових накладних протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару (пункт 1.1., 1.2., 5.5. договору).

Виконуючи умови договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 26 663,03грн, підписав без жодних зауважень та скріпив печаткою видаткові накладні №FTM00010151/20 від 20.01.2020, №FTM00011345/20 від 21.01.2020, №FTM00013028/20 від 23.01.2020, №FTM00017109/20 від 28.01.2020 (а.с.14-17). Позивач звертався до відповідача з вимогою №504 від 07.09.2020 про оплату поставленого товару в розмірі 26 663,03грн. (а.с.11-13). Доказів оплати відповідачем вартості отриманого товару - суду не пред`явлено.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку 26 663,03грн - за поставлений товар, 2 273,27грн - пені, 5 332,60грн - штрафу, 475,55грн - 3% річних.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір поставки №548610 від 12.12.2019 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Як вказують приписи статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України обумовлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Нормою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе зобов`язання, встановленого договором та законом, то вимога позивача про стягнення з відповідача 26 663,03грн - за поставлений товар підлягає задоволенню в повному обсязі.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення до моменту закінчення такого прострочення. А у випадку прострочення оплати понад 30 календарних днів - штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (пункт 6.3.договору).

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання правомірно нараховано відповідачу 2 273,27грн - пені, 5 332,60грн - штрафу, 475,55грн - 3% річних за період вказаний у розрахунках (а.с.3-4), які перевірено судом та визнано арифметично вірними.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 2 статті 614 Цивільного кодексу України обумовлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судове засідання не з"явився, своїми правами, наданим йому статтями 42, 46, 165, 251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

З урахуванням вище викладеного стягненню з відповідача в судовому порядку підлягають 26 663,03грн - за поставлений товар, 2 273,27грн - пені, 5 332,60грн - штрафу, 475,55грн - 3% річних.

За змістом частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи до яких належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а згідно з частиною 8 статті 129 цього Кодексу, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вказує частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору

Нормою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обумовлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас Європейський суд з прав людини у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", пунктах 34-36 рішення від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інші проти України", пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" неодноразово наголошує про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування за рахунок відповідача понесених ТОВ "КПП Центр" витрат на оплату послуг адвоката Венглевський Б.Б. (ордер серія ВС №1025548 від 25.04.2020; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ЛВ №000686 від 08.09.2017) в підтвердження чого суду подано договір про надання правової допомоги №19/5 від 27.12.2019, додаткову угоду №33 від 10.09.2020 до договору №19/5 від 27.12.2019, акт приймання-передачі наданих послуг від 06.11.2020 на суму 6 831,50грн.

Зважаючи на вищевикладене правове визначення обставин, які склались в даному випадку, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи характер спору, принципи співрозмірності та розумності судових витрат, відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат, суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача понесених витрати на правову допомогу в розмірі 6 831,50грн.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покласти на відповідача.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625-629, 625, 655, 691, 692 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" до відповідача Фізичної особи-підприємця Яців Володимира Васильовича про стягнення 34 744,45грн - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Яців Володимира Васильовича, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр", вул.Польова, 97, с.Черляни, Городоцький район, Львівська область, 81500 (ідентифікаційний код 38169102) 26 663,03грн (двадцять шість тисяч шістсот шістдесят три грн 03 коп) - заборгованості, 2 273,27грн (дві тисячі двісті сімдесят три грн 27 коп)- пені, 5 332,60грн (п"ять тисяч триста тридцять дві грн 60коп. )- штрафу, 475,55грн (чотириста сімдесят п"ять грн 55коп.) - 3% річних, 2 102, 00грн. (дві тисячі сто дві грн 00коп.) - судового збору, 6 831,50грн (шість тисяч вісімсот тридцять одну грн 50коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 23.11.2020

Суддя С.Кобецька