Вирок № 92999501, 20.11.2020, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/236/20

Провадження № 1-кп/603/82/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2020 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді: Іванчука В. М.

при секретарі : Швець Н.С.

номер кримінального провадження 12020210140000056, внесеного 30 березня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Комарівка, Монастириського району Тернопільської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , одруженого, з середньою освітою, громадянина України, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

за участю прокурора: Петрівської І.А.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника обвинуваченого: Рекуша О.Р.

потерпілого: ОСОБА_2

представника потерпілого: Сковронського В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

В С Т А Н О В И В:

29.03.2020 року близько 19:00 год., у обвинуваченого ОСОБА_1 , який перебував неподалік земельної ділянки, що розташована в с. Низьколизи, Монастириського району, Тернопільської області, на якій знаходилась пасіка із бджолами породи «Карпатська» (Apis mellifera carpatica), яка належить потерпілому ОСОБА_2 , виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 29.03.2020 року близько 19 год. 10 хв., обвинувачений ОСОБА_1 , який перебував на земельній ділянці, що в с. Низьколизи, Монастириського району, Тернопільської області, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав вулик для бджіл та бджолину сім`ю породи «Карпатська» (Apis mellifera carpatica), яка знаходилась у вказаному вулику та належали потерпілому ОСОБА_2 .

Із викраденим майном обвинувачений ОСОБА_1 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 , матеріальну шкоду на загальну суму 1875,00 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення визнав частково, погодившись з обставинами вчинення крадіжки, зазначеними в обвинувальному акті, додатково суду пояснивши, що пасіка, на якій знаходились вулики, один з яких він викрав, знаходилась на території земельної ділянки, яка знаходиться в с. Низьколизи, Монастириського району, Тернопільської області, а саме на городі вказаної земельної ділянки. Зайшовши на територію вказаної земельної ділянки, він вибрав один з вуликів, в якому знаходилась бджолосім`я, та за допомогою верета переніс його на територію своєї земельної ділянки. Після цього, рамки з бджолосім`єю він переніс у свій вулик. Вулик викрав з метою розведення бджолосім`ї, та після перенесення бджолосім`ї мав намір викрадений вулик повернути. Вказав, що на наступний день викрадений вулик із всією бджолиною сім`єю добровільно видав працівникам поліції. Щодо задоволення цивільного позову заперечив.

Окрім часткового визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, його вина доводиться наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що у березні 2020 року, на наступний день після годівлі бджіл, коли він прийшов на земельну ділянку, на якій знаходиться пасіка з вуликами, за адресою с.Низьколизи, Монастириського району Тернопільської області, він помітив відсутність одного вулика із бджолиною сім`єю, який мав на собі маркування «Пасіка України», після чого звернувся в поліцію. У викраденому вулику знаходилась бджолина сім`я породи «Карпатська». Викрадений вулик та меншу частину бджолосім`ї йому було повернуто на наступний день, однак бджолосім`я, яка знаходилась у викраденому вулику, втратила свою товарну цінність та згодом загинула, у зв`язку з чим йому було завдано матеріальну шкоду на суму 2500 грн. Заявлений цивільний позов підтримав.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що ввечері, точної дати та часу не пригадує, додому прийшов її чоловік ОСОБА_1 , який на вереті приніс вулик із бджолиною сім`єю, на якому було маркування, яке точно не пригадує. Після цього, бджолосім`ю, яка знаходилась у вищевказаному вулику, обвинувачений переніс у свій вулик, а викрадений вулик на наступний день мав намір повернути на місце викрадення, однак не встиг, оскільки зранку приїхали працівники поліції, яким він добровільно видав викрадені вулик та бджолину сім`ю.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, доводиться також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- даними протоколу огляду місця події від 30.03.2020 року, об`єктом огляду якого є земельна ділянка, що знаходиться за адресою с.Низьколизи, Монастириського району Тернопільської області та якою користується ОСОБА_2 . В ході огляду встановлено, що на даній земельній ділянці знаходяться пасіка, вулики із бджолами розташовані хаотично та в частині із вуликів знаходяться сім`ї бджіл. На всіх вуликах наявне маркування «Пасіка України». Зі слів потерпілого, з даної пасіки був викрадений вулик із бджолиною сім`єю, фіолетово-білого кольору із номером 349, який мав на собі візерунки української символіки «Вишиванка» білого кольору, а також маркування «Пасіка України». Неподалік від пасіки було виявлено слід низу взуття;

- даними протоколу огляду місця події від 30.03.2020 року, об`єктом огляду якого є територія домогосподарства обвинуваченого ОСОБА_1 , що знаходиться в с.Низьколизи, Монастириського району Тернопільської області. В ході огляду, справа від вищевказаних господарських будівель, було виявлено викрадений вулик фіолетово-білого кольору, із номером 349, на якому є маркування «Пасіка України» та візерунок української символіки «Вишиванка». Зі слів ОСОБА_1 , даний вулик він викрав 29.03.2020 року близько 19:00 год. Також ОСОБА_1 пояснив, що бджолину сім`ю він переселив у свій вулик, який знаходиться по лівій стороні вищевказаних будівель;

- даними протоколу добровільної видачі від 31.03.2020 року, згідно якого ОСОБА_1 добровільно видав працівникам поліції вулик фіолетового кольору, з маркувальним знаком 349 та написом «Пасіка України», а також кросівки синього кольору;

- даними протоколу огляду предметів від 31.03.2020 року, об`єктом огляду якого є дерев`яний вулик для бджіл, у якому знаходяться рамки для бджіл та бджолина сім`я. Вулик фіолетово-білого кольору та з написом червоного кольору «349». При детальному огляді вказаного вулика було також виявлено напис білого кольору «Пасіка України» та від верхнього краю до нижнього краю на даній частині вулика по правій стороні різного роду візерунки білого кольору;

- даними висновку експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №3/2-235/20 від 15.04.2020 року, згідно якого слід низу взуття розміром 78х285 мм, що був виявлений та зафіксований у гіпсовому зліпку під час огляду місця події, придатний для ідентифікації конкретного взуття, низом підошви якого міг бути залишений досліджуваний слід. Слід низу взуття розміром 78х285 мм, залишений взуттям на ногу, яке було вилучене у ОСОБА_1 ;

- даними висновку експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №6/1-389/20 від 24.04.2020 року, згідно якого ринкова вартість бувшого у користуванні вулика для бджіл та бджолиної сім`ї породи «Карпатська», станом на 29.03.2020 року, могла становити 1875,00 грн;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 28.04.2020 року, з таблицею ілюстрацій до нього, згідно якого обвинувачений ОСОБА_1 відтворив обставини викрадення ним вулика, який знаходився на території домогосподарства, яким користується потерпілий ОСОБА_2 . Зокрема, обвинувачений ОСОБА_1 вказав, що взявши належний потерпілому вулик, він за допомогою верета поніс його через поле до свого домогосподарства.

Таким чином, оцінюючи в сукупності докази, здобуті в судовому засіданні, суд прийшов до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 185 КК України доведена повністю, та його дії органом досудового розслідування кваліфіковано вірно, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків, особу обвинуваченого, який є несудимим, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, також мотиви вчинення кримінального правопорушення, поведінку винного, що передувала події та після вчинення кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують покарання, до яких суд відносить активне сприяння розкриттю злочину, пенсійний вік обвинуваченого, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання відповідно до санкції ч. 1 ст.185 КК України у виді штрафу в мінімальному розмірі, в редакції закону про кримінальну відповідальність, що діяв на момент вчинення кримінального правопорушення, що буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

В ході судових дебатів захисником обвинуваченого – адвокатом Рекушом О.Р. було заявлено клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із зміною обстановки. В обгрунтування поданого клопотання вказав, що обвинувачений вперше вчинив кримінальний проступок, крім того, враховуючи, що після вчинення кримінального правопорушення обвинувачений викрадене ним майно добровільно повернув, вказане свідчить про те, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене обвинуваченим діяння втратило суспільну небезпечність та обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним.

Так, відповідно до статті 48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Зміна обстановки, внаслідок якої вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність, означає передусім істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи і внаслідок чого втрачається суспільна небезпечність не лише конкретного злочину, а й подібних йому діянь .

Під зміною обстановки, внаслідок якої особа перестала бути суспільно небезпечною, слід розуміти об`єктивні зміни умов життєдіяльності такої особи, які позитивно і суттєво впливають на неї і свідчать про те, що вона не вчинятиме кримінально караних діянь у майбутньому (принаймні подібних вже вчиненому).

Враховуючи те, що обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав частково, а також представником потерпілого не доведено, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене обвинуваченим діяння втратило суспільну небезпечність або обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним, та такі обставини судом не встановлено, тому суд дійшов висновку, що підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із зміною обстановки – відсутні.

Також, в ході розгляду даного кримінального провадження представником потерпілого – адвокатом Скавронським В.І. було заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому представник потерпілого просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 2500,00 грн. матеріальної шкоди, та моральну шкоду в сумі 10000,00 грн., а також витрати з надання професійної правничої допомоги.

В обґрунтування зазначених позовних вимог посилається на те, що внаслідок даного кримінального правопорушення, потерпілому завдано матеріальну шкоду, яка полягає в загибелі цілої бджолосім`ї, вартість якої становить 2500 грн. Вказує, що пасіка, яка належить потерпілому ОСОБА_2 (здійснює під брендом «Пасіка України»), пройшла сертифікацію в ТОВ «Органік Стандарт» ЄДРПОУ 34806675, та здійснює свою діяльність виключно на основі стандартів міжнародних акредитованих органів сертифікації з органічного виробництва і переробки, еквівалентний регламенту Європейського Союзу.

Обгрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, представник потерпілого посилається на те, що внаслідок крадіжки належного потерпілому майна, йому завдано моральну шкоду, оскільки у нього були переживання, що майно йому вже не повернеться. Моральну шкоду потерпілий оцінює в розмірі 10000,00 гри. виходячи з характеру скоєного кримінального правопорушення та глибини душевних страждань. Вважає дану суму компенсацією за його моральні страждання, яка на його думку не може вважатися завищеною і повністю відповідатиме принципу розумності та справедливості.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 та його представник Сковронський В.І. цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підтримали.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Рекуш О.Р. щодо задоволення цивільного позову потерпілого заперечили, вказавши, що обвинуваченим не надано доказів спричинення йому матеріальної та моральної шкоди. Зокрема, обвинуваченим не доведено, що внаслідок вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення загинула належна потерпілому бджолина сім`я та йому спричинено матеріальну шкоду на суму 2500 грн.

Вирішуючи заявлений представником потерпілого цивільний позов, заслухавши думку учасників судового засідання, суд виходить з наступного.

Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обгрунтовуючи вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, потерпілий та його представник посилаються на ту обставину, що внаслідок вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, загинула ціла бджолина сім`я, яка знаходилась у викраденому вулику, однак, жодних доказів підтверджуючих зазначені обставини, зокрема загибелі бджолиної сім`ї, потерпілим та його представником суду надано не було.

Також в матеріалах справи відсутні докази, підтверджуючі спричинення потерпілому матеріальної шкоди на суму 2500 грн., а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між вчиненим обвинуваченим кримінального правопорушення, та загибеллю належної потерпілому бджолиної сім`ї, про що зазначає потерпілий.

Враховуючи наведені обставини справи, суд вважає, що заявлений представником потерпілого цивільний позов про відшкодування майнової шкоди до задоволення не підлягає.

Вирішуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості і справедливості, а також враховує те, що потерпілим були перенесені моральні страждання, а тому, з урахуванням обставин справи та глибини перенесених потерпілим страждань, суд вважає що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення на суму 1000 грн.

При цьому, суд зазначає, що заявлений представником потерпілого розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн. є не співмірним з негативними наслідками, які поніс потерпілий, знаходиться за межами того рівня страждань, якого він зазнав у зв`язку з викраденням належного йому вулика з бджолосім`єю, і на думку суду не знайшов свого обґрунтованого документального підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження.

Щодо вимоги представника потерпілого про відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 120 КПК України встановлено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно з частиною першою ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Враховуючи те, що докази підтверджуючі здійснення потерпілим процесуальні витрат на правову допомогу в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги представника потерпілого про відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги слід відмовити.

Процесуальні витрати на залучення експерта та проведення по справі судових експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави у відповідності до вимог ч.2 ст.124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100,368, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого – Рекуша Олега Романовича про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із зміною обстановки – відмовити.

Цивільний позов представника потерпілого Семанюк Петра Миколайовича до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 1000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь державного бюджету судові витрати за проведення:

-судової трасологічної експертизи №3/2-235 від 15.04.2020 року в сумі 817,25 грн.

-судової товарознавчої експертизи №6/1-389/20 від 24.04.2020 року в сумі 980,70 грн.

Речові докази у даному кримінальному провадженні, а саме вулик фіолетово-білого кольору, із номером 349, на якому є маркування «Пасіка України» та візерунок української символіки «Вишиванка» з бджолиною сім`єю породи «Карпатська» – Залишити у розпорядженні потерпілого ОСОБА_2 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя В. М. Іванчук