Рішення № 92999500, 11.11.2020, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/758/19

Провадження №2/603/190/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2020 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Галіяна І. М.

за участі секретаря судового засідання Захарчишин М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за позовом Монастириської міської ради

до ОСОБА_1

про стягнення безпідставно збережених коштів

за участі:

представника позивача - Кравець М.В.

відповідача - не з`явився

в с т а н о в и в:

У грудні 2019 року Монастириська міська рада звернулася (далі - позивач) до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень просила:

стягнути з ОСОБА_1 на користь Монастириської міської ради Тернопільської області безпідставно збережені кошти в сумі 10132,5 грн у розмірі орендної плати за землю, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги (з урахуванням уточнень) обґрунтовані тим, що у період з листопада 2013 року по січень 2014 року Монастириською міжрайонною фінансовою інспекцією проводилась планова ревізія Монастириського міського бюджету за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 рік. В ході проведення ревізії було складено акт, згідно якого встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку прощею 4000 кв. м. без укладення договору оренди, внаслідок чого місцевий бюджет недоотримує коштів на суму 10 132, 5 грн.. Унаслідок цього, Монастириською міжрайонною фінансовою інспекцією скеровано до Монастириської міської ради вимогу про стягнення до місцевого бюджету із відповідача суми цих коштів, що добровільно виконано не було. Після чого Монастириська міжрайонна фінансова інспекція звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду й постановою від 13.05.2013 року Монастириську міську раду зобов`язано стягнути у порядку встановленому законом з відповідача спірну суму коштів. Після чого, Монастириською міською радою було направлено лист ОСОБА_1 про зобов`язання виконати Виконавий лист, який було видано Тернопільський окружним адміністративним судом, щодо стягнення з нього 10 132, 5 грн. Проте, вказану вимогу залишено ОСОБА_1 поза увагою та станом на час звернення з позовом до суду сума безпідставно збережених коштів за орендну плату відповідачем добровільно так і не сплачена.

З огляду на відмову ОСОБА_1 повернути добровільно кошти, Монастириська міська рада змушена звернутися до суду з позовом про стягнення спірних сум в судовому поряду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2020 року для розгляду справи № 603/758/19 визначено головуючого суддю Галіяна І.М.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 23 червня 2020 року цивільну справу № 603/758/20 прийнято до провадження, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

20 серпня 2020 року (через канцелярію суду) представником позивача в підготовчому судовому засіданні подано заяву про уточнення позовних вимог, зокрема позивач уточнив редакцію прохальної частини, оскільки вважав що між сторонами мають місце кондикційні зобов`язання.

21 серпня 2020 року в судовому засіданні суд ухвалив продовжити по даній справі підготовче провадження на 30 днів.

Ухвалою від 01 жовтня 2020 року прийнято заяву про уточнення позовних вимог до розгляду, та закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача Кравець Марія Володимирівна в судовому засіданні заявлений позов підтримала в повному обсязі та пояснила, що ОСОБА_1 з 13.12.2010 року володіє нежитловими будівлями на праві власності за адресою: АДРЕСА_1 . Обслуговуючи ці будівлі ОСОБА_1 безоплатно користується уже близько 13 років земельною ділянкою, що належить до комунальної власності площею 0,4000 га. Додала, що відповідач своєю протиправною поведінкою, яка виразилась у використанні земельної ділянки без правовстановлюючих документів, позбавив власника земельної ділянки права отримати дохід в розмірі орендної плати, внаслідок чого до місцевого бюджету не надійшли кошти за користуванням земельною ділянкою, сума яких відповідно до акту ревізії Монастириського міського бюджету за період з 01.09.2010 по 30.09.2012 становить 10 132, 5 грн. Повідомила, що використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження останнім коштів у розмірі орендної плати за їх використання є підставою застосування до спірних правовідносин ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Оскільки відповідачем добровільно кошти не сплачені просила стягнути їх у примусовому порядку.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте у відзиві виклав заперечення проти позову. Вважає, що підстав для стягнення безпідставно збережених коштів немає оскільки земельна ділянка не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, тобто земельна ділянка не введена в цивільний обіг. Зазначає, що площа земельної ділянки є невизначеною, оскільки у матеріалах долучених позивачем розмір ділянки становить то 4000 м. кв., а в інших 0,6 га.

Відповідач також вважає, що позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності. З огляду на наведене відповідач у відзиві просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю, у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позову - застосувавши позовну давність, як самостійну підставі для відмови у задоволенні позову.

Заслухавши вступне слово позивача, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - 2-х будівель (а.с. 24 на звороті).

Право власності відповідача на вказаний об`єкт нерухомого майна виникло на підставі договору купівлі - продажу нерухомості від 10.10.2007 року № 611154.

Вказані об`єкти нерухомості розташовані на землі, що належить до комунальної власності Монастириської міської ради.

За заявою ОСОБА_1 рішенням сесії Монастириської міської ради від 25.04.2013 р. останньому було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,60 га для обслуговування нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 .

07.11.2018 р. ОСОБА_1 на підставі його заяви було продовжено термін надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4000 га для обслуговування нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 .

Разом з тим, відповідач так і не виконав рішення Монастириської міської ради і не розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування об`єктів нерухомості.

Отже судом встановлено, що з 10.10.2007 року відповідач користується земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування будівель площею 0,4000 га, (контраргументів щодо використання земельної ділянки меншої площі відповідач не представив).

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 не сплачує орендної плати за користування землею на якій знаходяться об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно акту ревізії Монастириського міського бюджету від 04.01.2013 р. складеного Монастириською міжрайонною Державною фінансовою інспекцією встановлено, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 4000 кв.м. без укладення договору оренди, внаслідок чого місцевий бюджет недоотримав коштів на суму 10 132,5 грн, про що ОСОБА_1 був повідомлений листами від 29.01.2013 р, 04.03.2013 р, 01.07.2016 р.

13.05.2013 року Тернопільським окружним адміністративним судом розглянуто справу за позовом Державної фінансової інспекції в Тернопільській області до Монастириської міської ради про зобов`язання виконати вимоги. За наслідками розгляду вказаної справи ухвалено постанову якою зобов`язано Монастириську міську раду стягнути в установленому законом порядку з ОСОБА_1 кошти за використання земельної ділянки у сумі 10 132,5 грн..

З метою виконання вищевказаного рішення суду 21.02.2018 року Монастириською міською радою було направлено лист відповідачу про добровільне погашення ним суми боргу.

Станом на день ухвалення рішення відповідачем спірних коштів Монастириській міській раді не сплачено.

Розглядаючи вказаний спір, суд повинен дати відповідь на ряд важливих питань, а саме: чи застосовуються до спірних відносин кондикційні зобов`язання, якщо так, то чи повинен відповідач сплатити спірну суму безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, і чи вірно проведений розрахунок.

Отже надаючи відповіді на ці запитання суд виходить із такого.

Правопорядку нашої держави властиве існування та нормативне регулювання позадоговірних зобов`язань, що виникають з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

У юридичній літературі такі зобов`язання називаються кондикційними, їх регулюванню на практиці присвячено гл. 83 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі статтею 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом положень глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України)використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).

Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Таким чином, суд відзначає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

При цьому, суд зазначає, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно власник повинен оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. Однак, відповідач, набувши право власності на нежитлові будівлі, а саме: комплексу із 2-х будівель за адресою: АДРЕСА_1 , належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, на якій розташовані зазначені будівлі, та не уклав з Монастириською міською радою відповідного договору оренди.

Отже, відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18.

Водночас, щодо порядку визначення сум, які підлягають стягненню за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення права на неї, суд зазначає наступне.

При вирішенні даного спору, слід перевірити, з урахуванням наданих позивачем доказів, чи є спірна земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (у розмірі орендної плати), сформованим об`єктом цивільних прав. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18).

За змістом частини 3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, відповідно до частини 2 якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (пункт "ґ" частини 2 статті 25 Закону України "Про землеустрій").

За змістом частини 1 статті 26 цього Закону замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі.

При цьому згідно зі статтею 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 статті 9 зазначеного Закону).

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

При цьому у статті 15 зазначеного Закону наведено перелік відомостей про земельні ділянки, за змістом якого до Державного земельного кадастру включаються такі відомості: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині 2 статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

З приписів наведених норм права вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Враховуючи викладені законодавчі норми, судом встановлено, що матеріали справи не містять відомостей про внесення земельної ділянки, зазначеної в Акті ревізії Монастириського міського бюджету від 04.01.2013 року складеного Монастириською міжрайонною Державною фінансовою інспекцією, а саме: загальною площею 0,4000 га. за адресою: АДРЕСА_1 , до Державного земельного кадастру в період з 01.01.2010 по теперішній час.

З метою встановлення вказаної обставини, судом ухвалою суду від 20 жовтня 2020 року використовуючи право передбачене приписами частина 7 статті 81 ЦПК України, витребувано у Монастириської міської ради належним чином завірені відомості у формі витягу з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,4000 га.

На адресу суду 28.10.2020 року від Монастириської міської ради на виконання вимог вищевказаної ухвали надіслано відповідь у якій вказано, що у Монастириській міській раді відсутній витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 184).

Таким чином, судом встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,4000 га. за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташовані об`єкти нерухомого майна відповідача та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, не сформована як об`єкт цивільного права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що земельна ділянка площею 0,4000 га. за адресою: АДРЕСА_1 , про яку зазначає позивач, в період з 01.01.2010 року по день ухвалення судом рішення не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, а отже ця земельна ділянка не може вважатися сформованим об`єктом цивільних прав у розумінні положень Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислення суми безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №915/1806/19.

Щодо розміру не отриманої орендної плати, суд з цього приводу зазначає наступне.

За змістом п. 289.1 ст. 289 ПК України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року по справі № 920/739/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (ст.18 Закону України "Про оцінку земель").

Частинами 1, 2 ст. 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом ч. 4 ст. 23 цього Закону рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 ст. 271 ПК України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п. 288.4, пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017 року) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Отже, оскільки нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності, наявність витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у виді орендної плати за землю є обов`язковою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №915/1806/19.

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/462 8/16-ц, зазначено, що: «...обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок», про що також зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (п. 71 постанови).

Разом з тим, матеріали справи не містять технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відомості з якої є необхідними при визначенні суми грошових коштів, які на думку Монастириської міської ради, відповідач мав сплатити за користування земельною ділянкою.

Поряд з цим листом від 27.10.2020 року № 1353/02-20 заступник міського голови Монастириської міської ради повідомив суд про те, що експертна грошова оцінка на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,4000 га, відповідно до рішень міської ради не затверджувалась і рішення про оцінку цієї земельної ділянки Монастириською міською радою не приймалося. Окрім цього із відповіді слідує, що у Монастириській міській раді взагалі відсутня будь-яка інформація щодо виготовлення технічної документації за результатами нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 184).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованим розрахунок розміру збитків в сумі 10132,5 грн. здійснений в акті ревізії Монастириського міського бюджету від 04.01.2013 р. складеного Монастириською міжрайонною Державною фінансовою інспекцією, оскільки розміри нормативної грошової оцінки земельної ділянки для обрахунку не взяті з витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка у тому числі не сформована, як об`єкт цивільного права.

Водночас, суд звертає увагу учасників справи на те, що з наведених вищезгаданих норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу.

Вказаний правовий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

Отже, оскільки в даному випадку предметом розгляду фактично є стягнення безпідставно збереженого майна у вигляді орендної плати, нарахування мають здійснюватися саме на підставі технічної документації та витягу з нормативної грошової оцінки землі, а із наданого позивачем акту ревізії неможливо встановити, чи вірними є застосовані коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, що є вихідними даними для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення, тому суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами по справі не було доведено розрахунок розміру заявлених до стягнення коштів, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість позовних вимог та як наслідок відмову у їх задоволенні.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Касаційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 922/893/19, від 05.03.2020 у справі №922/926/19, від 29.01.2020 у справі №922/2811/18, від 29.05.2019 у справі № 922/955/18, від 06.08.2019 у справі № 922/3560/18, від 10.09.2019 у справі № 922/96/19, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18, від 27.01.2020 у справі №924/653/18.

Відповідно до частини другої ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1921, 00 грн не розподіляється, а покладається на нього.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.10,11,12,13, 259, 263, 264, 265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

У позові Монастириської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Монастириська міська рада (Код ЄДРПОУ 04058433), юридична адреса місцезнаходження: вул.Шевченка, 19 м.Монастириська Тернопільської області

Відповідач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), проживаючий за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_5 .

Повний текст судового рішення складено 19.11.2020 року.

Суддя І. М. Галіян