Ухвала суду № 92996304, 20.11.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.11.2020 Справа№ 914/3012/20

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., розглянувши матеріали заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хмельницький парк» про забезпечення позову

у справі № 914/3012/20

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хмельницький парк», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал», м. Львів,

предмет позову: стягнення 125 000,00 грн. штрафу,

підстава позову: порушення зобов`язань по виконанню умов партнерського договору №1/19 від 04.09.2019 року,

встановив:

18.11.2020 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хмельницький парк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал» про стягнення 125 000,00 грн. штрафу. Одночасно подано також заяву про вжиття заходів забезпечення позову у спосіб накладення арешту на нежитлове приміщення, загальною площею 76,8 кв. м., яке знаходиться у м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 230А, секції Ж, приміщення LLVIII, на нежитлове приміщення, загальною площею 2,3 кв. м., яке знаходиться у м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 230А, секції Г, приміщення XXXV, на нежитлове приміщення, загальною площею 3,8 кв. м., яке знаходиться у м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 230А, секції Б, приміщення XXXXIV, яке перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал».

ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА

Позивач зазначає, що між сторонами внаслідок укладення партнерського договору від 04.09.2019 року виникли правовідносини і відповідач, підписуючи відповідний договір, був обізнаний про свою відповідальність за порушення строків виконання зобов`язань, проте уже починаючи з вересня 2019 року допускав прострочення виконання своїх зобов`язань і прожовував їх прострочувати навіть після закінчення строку дії договору та після пред`явлення позивачем претензій. На думку позивача, оскільки згідно з даними реєстру речових прав на нерухоме майно кількість об`єктів зменшилась станом на листопад 2020 року порівняно із даними за вересень 2020 року, відповідач може відчужувати наявне у нього майно з метою уникнення відповідальності у разі задоволення позовної заяви в даній справі.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Перевіривши зазначені позивачем обставини та обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову, суд не вважає не доведеною та не підтвердженою необхідність забезпечення позову у обраний позивачем спосіб, виходячи з наступного.

Із аналізу змісту заяви вбачається, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовується простроченням відповідачем зобов`язань по договору та відсутністю відповідей на претензії позивача.

Суд звертає увагу, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд звертає увагу, що жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження належного йому майна, на яке позивач просить накласти арешт, до заяви не долучено. Відтак, реальна небезпека того, що відповідач відчужить відповідне майно, позивачем не доведена. Більше того, твердження позивача про відчуження значної частини нерухомого майна відповідачем упродовж одного місяця жодним чином не підтверджують вчинення відповідачем таких дій саме з метою уникнення можливості виконання рішення суду про стягнення 125 000,00 грн. штрафу, якщо таке буде прийнято за результатами вирішення даного спору.

Твердження про те, що відповідач не реагує на претензії позивача та прострочував строки виконання робіт ще з вересня 2019 року, не є визначальним і достатнім для вжиття саме заходів забезпечення позову і саме в обраний позивачем спосіб. Обставини невиконання чи неналежного виконання відповідачем зобов`язань по договору належать до фактичних обставин справи, які становлять підставу позову, і які будуть предметом дослідження в розгляді справи по суті. Більше того, інститут забезпечення позову призначений для запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, а не для автоматичного застосування при порушенні зобов`язання іншою стороною. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Один лише факт порушення договірного зобов`язання, якщо такий мав місце у відносинах сторін даного спору, не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає ст. 136 ГПК України.

Суд також зазначає, що заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19).

Проте, обраний позивач спосіб забезпечення позову – накладення арешту на нежитлові приміщення відповідача не відповідає наведеним критеріям і не є співмірним із предметом спору в даній справі. Позивач не обґрунтовує, яким чином обрані заходи забезпечення сприятимуть ефективному виконанню судового рішення про стягнення заборгованості у разі постановлення рішення на користь позивача. Також позивачем не наведено відомостей стосовно того, що у відповідача відсутні будь-які грошові кошти, в тому числі і на рахунках в банку, або інше майно, за рахунок якого може відбутись погашення заборгованості у випадку задоволення позовних вимог у даній справі. Тобто, позивачем не обґрунтовано обраного ним способу забезпечення позову про стягнення заборгованості в розумінні співмірності та адекватності із предметом спору. Суд зазначає, що саме обранням належного відповідно до предмета спору заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист порушених прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що всупереч положенням статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України заява позивача про забезпечення позову базується лише на припущеннях, не обґрунтованих та не підтверджених. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування необхідності забезпечення позову та існування реальної загрози неможливості виконання рішення суду, не навів достатніх обґрунтувань та не довів обставин того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нежитлові приміщення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, якщо таке буде постановлено в даній справі. Відтак, заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив:

у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хмельницький парк» від 16.11.2020 року (вх. № 3001/20 від 18.11.2020 року) про забезпечення позову у справі № 914/3012/20 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено в апеляційному порядку з протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.11.2020 року.

Суддя Р.І. Матвіїв