Ухвала суду № 92994346, 19.11.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

№ провадження 2/646/1432/2020

Справа № 646/2580/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.11.2020 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді – Теслікової І.І.,

за участю секретаря судового засідання – Бєлівцової О.А.,

представника позивача- ОСОБА_1

представника відповідача – Тур Р.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів,-

встановив:

Представник Харківської міської ради Мовчан М.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 9 565,00 грн. Позов обґрунтований тим, що право власності на нежитлові будівліліт. «Ж-1» загальною площею 141,1 кв.м., літ. «Е-1» загальною площею 131,9 кв.м. по АДРЕСА_1 , зареєстровані з 28.11.2017 за ОСОБА_2 Земельна ділянка площею 2,1001 га з кадастровим номером 6310138800:12:057:0088 по АДРЕСА_1 на якій знаходяться вказані нежитлові приміщення знаходиться у комунальній власності. Відповідно до здійсненого розрахунку ОСОБА_2 зберіг кошти за використання спірної земельної ділянки з 01.12.2017 по 31.12.2019 у сумі у сумі 9 565, 00 грн., які представник позивача просить стягнути у судому порядку.

Відповідач надав клопотання від 18.06.2020 року про закриття провадження по справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідач набув право власності на об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 та літ. «Е-1», як фізична –особа підприємець для здійснення своєї господарської діяльності. В судовому засіданні представник відповідача клопотання підтримав з підстав наведених в ньому.

Представник позивача в письмових поясненнях, наданих суду 18.08.2020 року, заперечував проти задоволення клопотання відповідача з посиланням на те, що правовідносини між Харківською міською радою та ОСОБА_2 склалися не з приводу укладання договору купівлі продажу об`єктів нерухомого майна літ. «Ж-1» по АДРЕСА_1 ,а з приводу використання земельної ділянки комунальної форми власності площею 2,1001 га з кадастровим номером 6310138800:12:057:0088 по АДРЕСА_1 . В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення клопотання.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд вважає що клопотання відповідача обґрунтоване та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

З урахуванням наведеного надзвичайно важливого значення набуває необхідність належного з`ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального Кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці; 15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» в п.3 роз`яснив, що суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є фізична особа).

Пунктами 3.1., 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" визначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно з п.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" у вирішенні питань, пов`язаних з підвідомчістю справ у спорах, що виникають із земельних відносин, господарським судам слід враховувати викладене в п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Відповідно до п.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов`язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Згідно із роз`ясненнями, що надані в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" з подальшими змінами передбачено, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов`язаних із земельними відносинами спорів відбувається залежно від суб`єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов`язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами, в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб`єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником приміщення літ. «Ж-1» загальною площею 141,1 кв.м., літ. «Е-1» загальною площею 131,9 кв.м. по АДРЕСА_1 , яке зареєстровано з 28.11.2017 за ним на підставі довідки ТОВ «Міжрегіональне бюро з технічної інвентаризації» від 21.11.2017 № 2111/3-17.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа підприємець та здійснює такі види діяльності: лісопильне та стругальне виробництво. Виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону. Виробництво інших виробів із пластмас. Виробництво інструментів. Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування. Інші будівельно-монтажні роботи. Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Вантажний автомобільний транспорт. Фінансовий лізинг. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів. Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення. Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування. Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування. Установлення та монтаж машин і устаткування. Демонтаж (розбирання) машин і устатковання.

Згідно договору купівлі- продажу рухомого майна від 29.02.2016 року, Приватне підприємство «альта-л» здійснило продаж рухомого майна, а саме лінію порошкового фарбування Euroimplanti, серії Euro90, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 саме фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 .

Отже, спір з приводу користування земельною ділянкою виник між фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2 і Харківською міською радою з приводу здійснення фізичною особою- підприємцем підприємницької діяльності в нежитловому приміщенні по АДРЕСА_1 ,яке знаходиться на земельній ділянці, яка належить Харківській міській раді.

За таких обставин суд вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки правовідносини в цій справі виникли щодо земельної ділянки, яка використовується відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, тобто є господарськими правовідносинами, а тому спір слід розглядати в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 15.05.2019 року по справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження по справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати підлягає закриттю.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 255, 260, 261 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Провадження у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати - закрити.

Повернути сплачений судовий збір Харківській міській раді, код ЄДРПОУ 04059243, сплачений судовий збір в сумі 2102 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 743 від 23.04.2020 року).

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної категорії справ віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів в порядку ч. 2 ст.261, ст.354 ЦПК України.

Суддя І.І. Теслікова