Ухвала суду № 92986709, 19.11.2020, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 526/2314/19

Провадження №1-кп/548/54/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.11.2020 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі двох професійних суддів:

головуючого судді - Миркушіної Н.С.,

судді - Старокожка В.П.,

та присяжних – Демиденка С.В., Переятенця В.Д., Кучера О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Калініченко А.В.,

за участі прокурора – Ходатенка Д.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Сідько С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Хорол Полтавської області клопотання прокурора про продовження у кримінальному провадженні №12019170130000443 строку тримання під вартою ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.3 ст.187 КК України та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Сідько С.І. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Хорольського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження №12019170130000443 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.3 ст.187 КК України.

В ході судового засідання прокурор Ходатенко Д.М. подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу - тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені раніше, не зменшились і на даний час існують, так як обвинувачений є особою, схильною до вчинення злочинів. Крім того прокурор вказав, що тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, може вплинути на те, що він буде уникати суду. Тому прокурор просив продовжити обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В ході судового засідання захисник обвинуваченого - адвокат Сідько С.І. подала клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, яке мотивувала тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України та вказані прокурором є необґрунтованими, обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, проживає разом з матір`ю допомагає їй по господарству і отримує від цього дохід та заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив змінити обраний запобіжний захід на домашній арешт та заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження йому строку тримання під вартою.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, суд присяжних приходить до таких висновків.

Враховуючи відсутність даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винним в інкримінованим йому злочинам, у суду присяжних відсутні обґрунтовані підстави вважати, що на даний час зникли ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ризики того, що обвинувачений, в разі звільнення з-під варти, може продовжити злочинну діяльність, та переховуватися від суду.

Одночасно, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд присяжних на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд присяжних враховує, зокрема, тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність судимостей.

Також при цьому суд присяжних враховує, що запобіжний захід має на меті, зокрема, попередження спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.

Суд зважає на те, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Стверджувані ризики в даній справі переважають над принципом поваги до особистої свободи, на що звернув увагу Європейський суд з прав людини у справі «Борзих та інші проти України» від 25.06.2020 року.

Одночасно судом присяжних враховується практика Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Вирішуючи це питання, суд своїм рішенням зобов`язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Кримінальні правопорушення, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_1 є особливо тяжкими злочинами. На думку суду присяжних конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні. Таким чином, суд присяжних вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше застосованому обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою на даний час відпала і тому немає підстав застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного суд присяжних вважає, що тримання під вартою в даному випадку не виходить за межі розумного строку та зважаючи на необхідності призначення справи до судового розгляду, відсутності можливості до вищезазначеної дати завершити судовий розгляд та відсутності доказів, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, суд присяжних вважає за необхідне ОСОБА_1 продовжити дію існуючого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує 60 днів, тобто до 17.01.2021 року, включно.

Приймаючи таке рішення суд присяжних враховує також те, що обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово судимий за вчинення умисних насильницьких корисливих злочинів, при цьому лише нещодавно звільнився з місць позбавлення волі, є працездатним проте не займається суспільно корисною працею, хоч і проживає з матір`ю, проте власної родини не має, що свідчить про відсутність сталих соціальних зв`язків.

Керуючись ст. ст. 331, 376 КПК України, суд присяжних -

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора про продовження у кримінальному провадженні №12019170130000443 строку тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.3 ст.187 КК України, задовольнити.

У клопотанні захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Сідько С.І. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою продовжити, на строк, що не перевищує 60 днів, а саме до 17.01.2021 року, включно.

Повний текст ухвали виготовлено 20.11.2020 року.

Ухвала суду в частині запобіжного заходу може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення.

Головуючий

суддя

присяжні