Рішення № 92981319, 17.11.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 листопада 2020 р. Справа № 120/2857/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Ковальова В.О.,

представника позивача: Богданової С.Д.,

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 - Грабар С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (далі - відповідач), у якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення 33 сесії 7 скликання Яришівської сільської ради № 439 від 28.05.2020 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3 , орієнтовною площею 0,2142 га»;

визнати протиправним та скасувати рішення 33 сесії 7 скликання Яришівської сільської ради № 440 від 28.05.2020 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4 , орієнтовною площею 0,2142 га»;

визнати протиправним та скасувати рішення 33 сесії 7 скликання Яришівської сільської ради № 441 від 28.05.2020 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_5 , орієнтовною площею 0,2500 га»;

визнати протиправним та скасувати рішення 33 сесії 7 скликання Яришівської сільської ради № 442 від 28.05.2020 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_6 , орієнтовною площею 0,2500 га»;

визнати протиправним та скасувати рішення 33 сесії 7 скликання Яришівської сільської ради № 444 від 28.05.2020 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 , орієнтовною площею 0,2142 га»;

зобов`язати Яришівську сільську раду Могилів-Подільського району Вінницької області надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1068 га, що розташована по АДРЕСА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства;

стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та заявою про забезпечення судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що рішеннями 33 сесії 7 скликання Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області № № 439, 440, 441, 442, 444 від 28.05.2020 року вирішено надати дозвіл ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

30.06.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.07.2020 року, а також повідомлено відповідача про те, що він має право подати відзив на позовну заяву у порядку передбаченому ст. 162 КАС України. Цією ж ухвалою зобов`язано

Яришівську сільську раду Могилів-Подільського району Вінницької подати до суду належним чином засвідчені копії документів, які бралися до уваги при прийнятті оскаржуваних рішень, а також для вирішення питання про залучення третіх осіб до участі у справі надати адреси проживання громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 30.06.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі №120/2857/20 відмовлено.

Ухвалою суду від 29.07.2020 року повторно витребувано в Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області належним чином засвідчені копії документів, які бралися до уваги при прийнятті оскаржуваних рішень № 439, № 440, № 441, № 442, № 444 № 445 від 28.05.2020 року. А також для вирішення питання про залучення третіх осіб до участі у справі надати адреси проживання громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 .

Продовжено підготовче провадження у справі до 01.10.2020 року та відкладено підготовче засідання на 07.09.2020 року.

Ухвалою суду від 07.09.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження до 30.09.2020 року. Відкладено підготовче засідання в справі на 28.09.2020 року. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ); ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ).

28.09.2020 року відкладено розгляд справи на 13.10.2020 року.

Ухвалою суду від 13.10.2020 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 120/2857/20-а та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.10.2020 року.

28.10.2020 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що при винесенні оскаржуваних рішень відповідачем враховано інтереси всіх громадян, зокрема третіх осіб, які залучені до справи. Оскаржувані рішення є рішеннями колегіального органу та прийняті на відповідній сесії Яришівської сільської ради за результатами розгляду звернень даних громадян.

На думку відповідача неможливо виділити земельну ділянку позивачу в тому розмірі, який вона бажає, оскільки така дія призведе до порушення прав та інтересів інших мешканців.

Також відповідач вказує, що висновок експертизи на який посилається позивач не є належним доказом та переконливою обставиною, що саме земельна ділянка площею 1,1068 га по АДРЕСА_4 має бути виділена позивачу у власність.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Разом з тим, відзив подано до суду з порушенням строку, встановленого ухвалою суду без подання клопотання про визнання причин пропуску строку поважними. А тому до уваги судом не береться.

30.10.2020 відкладено розгляд справи на 17.11.2020 року у зв`язку з клопотанням представника позивача.

17.11.2020 року в судове засідання з`явилася представник позивача та представник третьої особи ОСОБА_1 - Грабар С.А.

Відповідач та інші треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, в судове засідання не з`явилися. Про день, час та місце розгляду були повідомлені вчасно та належним чином.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

З огляду на викладене, суд вирішив за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

З 09.02.2010 року ОСОБА_8 є власником нежитлових будівель, розташованих за адресою АДРЕСА_5 .

16.11.2015 року ОСОБА_2 звернулася до Яришівської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення - не сільськогосподарські угіддя (господарські двори) орієнтовною площею 1,4 га, за адресою АДРЕСА_5 у власність для ведення особистого селянського господарства.

За результатами розгляду вказаної заяви Яришівською сільською радою 25.12.2016 року винесено рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність орієнтовною площею 1,4 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності.

Не погодившись із рішенням Яришівської сільської ради позивачка звернулася до суду із позовом.

Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.04.2017 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 № 138/1313/16 -а скасовано постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.04.2017. Адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 25.12.2016 № 22 Яришівської сільської ради. Зобов`язано Яришівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, що розташована по АДРЕСА_5 .

13 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до Яришівської сільської про надання дозволу на виготовлення проекту відведення вільної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність.

Рішенням Яришівської сільської ради від 14.12.2017 № 199 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з відсутністю вільної земельної ділянки.

Не погодившись із рішенням Яришівської сільської ради позивачка звернулася до суду із позовом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року позов (по справі № 802/95/18-а) ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_8 , задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення 14 сесії 7 скликання Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району №№ 184, 185, 186, 199 від 14.12.2017 року.

Зобов`язано Яришівську сільську раду Могилів-Подільського району повторно та першочергово розглянути заяву ОСОБА_2 про надання їй дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, що розташована по АДРЕСА_4 враховуючи висновки постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 року у справі №138/1313/16-а.

21 травня 2018 року ОСОБА_2 на виконання постанови суду від 21.06.2017 № 138/1313/16 та рішення суду від 13.03.2018 № 802/95/18 звернулася із заявою до Яришівської сільської ради, з проханням надати їй дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,1068 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Яришівської сільської ради від 11.06.2018 № 230 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,2767 га у зв`язку з тим, що на вказану земельну ділянку зареєстровано ще 3 (три) заяви громадян про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Не погодившись із рішенням Яришівської сільської ради позивачка звернулася до суду із позовом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.08.2018 року позов (по справі № 802/1795/18-а) ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_8 до Яришівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення 16 сесії 7 скликання Яришівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області №230 від 11.06.2018. Зобов`язано Яришівську сільську раду Могилів - Подільського району Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 21.05.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, що розташована по АДРЕСА_5 .

ОСОБА_2 на виконання постанови суду від 21.06.2017 № 138/1313/16 - а, рішення суду від 13.03.2018 № 802/95/18-а та рішення суду від 18.09.2018 № 802/1795/18-а подала до сільської ради заяву від 10.12.2018 з проханням надати їй дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,1068 га для ведення особистого селянського господарства.

Яришівською сільською радою Могилів - Подільського району на 21 сесії 7 скликання прийнято рішення № 298 від 18.12.2018 року "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 ", яким надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною загальною площею 0,2767 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішення № 298 від 18.12.2018 року прийнято з урахуванням того, що на вказану земельну ділянку зареєстровано ще три заяви громадян про надання їм дозволу на виготовлення проекту відведення у власність.

Не погоджуючись із таким рішенням Яришівської сільської ради, ОСОБА_2 звернулася до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.08.2019 року позов (по справі № 120/1646/19-а) ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_8 до Яришівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Яришівської сільської ради 21 сесії 7 скликання від 18.12.2018 № 298 "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 ". Зобов`язано Яришівську сільську раду Могилів-Подільського району Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_5 , із урахуванням правової оцінки наданої судом у цій справі.

17.10.2019 року позивачка звернулася з заявою відповідача, у якій просила на підставі вказаного рішення суду від 01.08.2019 року та виконавчого листа від 06.09.2019 року винести рішення сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,1068 га, в АДРЕСА_5 .

До заяви додала копію рішення суду від 01.08.2019 року та копію виконавчого листа від 06.09.2019 року.

За наслідками розгляду заяви позивачки, 28.05.2020 року Яришівською сільською радою Могилів-Подільського району Вінницької області прийнято рішення 33 сесії 7 скликання № 444 про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною загальною площею 0,2142 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) у АДРЕСА_1 , згідно викопіювання з чергового кадастрової карти (плану) розміщення земельної ділянки. Запропоновано ОСОБА_2 звернутися до землевпорядної організації, що має відповідний дозвіл (ліцензію) на проведення землевпорядних робіт на виготовлення проекту відведення даної земельної ділянки в оренду. Виготовлений проект відведення на земельну ділянку подати на затвердження сесії сільської ради.

Вказане рішення № 444 від 28.05.2020 року прийнято з урахуванням того, що на вказану земельну ділянку надано 4 (чотири) дозволи громадянам на виготовлення проекту відведення для передачі у власність № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

На виконання ухвали суду від 29.07.2020 року про витребування документів, які бралися до уваги при прийнятті оскаржуваних рішень, відповідач надав заяви від 26.05.2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , адресовані Яришівській сільській раді, про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , вказаним громадянам.

Рішеннями 33 сесії 7 скликання Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області № № 439, 440, 441, 442, 444 від 28.05.2020 року вирішено надати дозводи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що розташовані по АДРЕСА_5 .

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон від 21.05.1997 № 280/97-ВР) визначено, що сільська рада є окремим самостійним суб`єктом в системі місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 25 Закону від 21.05.1997 № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п. 34 ст. 26 Закону від 21.05.1997 № 280/97-ВР).

Повноваження сільських рад у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

Частиною 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що вирішення питань регулювання земельних відносин, в тому числі про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із земель комунальної власності в межах населеного пункту, віднесено до виключної компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Як передбачено ч.1 ст. 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III підставою для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, за результатом розгляду клопотання може прийняти одне із таких рішень: про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; мотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Судом встановлено, що позивачка звернулася з заявою відповідача, у якій просила винести рішення сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,1068 га, в АДРЕСА_5 .

Однак рішенням 33 сесії 7 скликання Яришівської сільської ради № 444 від 28.05.2020 року надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 , орієнтовною площею 0,2142 га.

Відповідач, прийнявши оскаржуване рішення 33 сесії 7 скликання від 28.05.2020 року № 444, відмовив позивачці у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства у бажаному нею розмірі 1,1068 га із підстави надання дозволу ще 4 (чотирьом) громадянам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність згідно рішень 33 сесії 7 скликання № № 439, 440, 441, 442 від 28.05.2020 року.

Таким чином, відповідачем вирішено частково позитивно на користь позивача її заяву, а саме щодо земельної ділянки площею 0,2767 га, проте відмовлено у задоволенні в іншій частині клопотання.

При цьому, відповідач не зазначивши про наявність однієї із підстав для відмови, що передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, як на підставу для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зіслався на те, що іншим особам на земельну ділянку надано 4 (чотири) дозволи на виготовлення проекту відведення для передачі у власність.

На переконання суду, така підстава для прийняття оскаржуваного рішення не грунтується на нормах Земельного кодексу України, оскільки отримання іншими особами дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є безальтернативною умовою для прийняття позитивного рішення про надання земельної ділянки у власність таким особам у подальшому та не змінює правового режиму земельної ділянки як вільної. Такий висновок узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду України вираженою у рішеннях від 10.12.2013 року у справі № 21-358а13, від 07.06.2016 року у справі № 820/3507/15, від 11.10.2016 року у справі № 806/3787/13-а.

Відтак, суд доходить висновку про відсутність у відповідача на момент розгляду клопотання позивача, передбачених нормами Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,1068 га для ведення особистого селянського господарства. Тому, оскаржуване рішення прийняте відповідачем не на підставі та не у межах наданих законом повноважень.

Тому, оскаржуване рішення № 444 33 сесії 7 скликання від 28.05.2020 року прийняте відповідачем не на підставі та не у межах наданих законом повноважень.

Суд зазначає, що таке свавільне ставлення відповідача до права позивача на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є неприпустимим, та порушує гарантоване позивачу право на отримання земельної ділянки у власність. Крім того, систематична відмова у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із непередбачених законом підстав порушує принципи безсторонності (неупереджено), добросовісності та рівності при прийнятті рішення.

На підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суд при розгляді цієї справи застосовує практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Натомість у спорі який виник між сторонами, суд встановив, що принципу «належного урядування» у розумінні практики Європейського суду з прав людини, відповідачем не дотримано. Відповідач не виправив власну помилку за повторним зверненням позивача та прийняв рішення, аналогічне за змістом тому, яке визнано судом протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).

Отже, з урахуванням вище встановленого, суд доходить висновку про відсутність у відповідача законних підстав для будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою особі при дотриманні позивачем вимог ст. ст. 118, 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III. Відтак, рішення сільської ради № 444 33 сесії 7 скликання від 28.05.2020 року є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень 33 сесії 7 скликання Яришівської сільської ради №№ 439, 440, 441,442 від 28.05.2020 року про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, то суд, враховуючи, що отримання іншими особами дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є безальтернативною умовою для прийняття позитивного рішення про надання земельної ділянки у власність таким особам у подальшому та не змінює правового режиму земельної ділянки як вільної, приходить до висновку, що оспорюваними рішеннями відповідача №№ 439, 440, 441,442 не порушено прав та інтересів позивача, оскільки вони не є можуть бути підставою для відмови у задоволенні її заяви та за своєю правовою природою не породжують виникнення у осіб, яким надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки права власності на таку ділянку.

А тому вимоги щодо скасування рішень 33 сесії 7 скликання Яришівської сільської ради №№ 439, 440, 441,442 від 28.05.2020 року не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, то суд зазначає таке.

Згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У багатьох рішеннях Європейський суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини").

В пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

Загалом суд погоджується з обраним позивачем способом захисту своїх порушених прав та інтересів враховуючи те, що питання про розгляд клопотання позивача вирішується відповідачем тривалий час, матеріалами справи підтверджено, що протиправність дій відповідача із зазначеного питання вже була предметом судового розгляду, при чому відповідач повторно відмовляє в задоволенні клопотання позивача з тих же підстав, які визнані судом протиправними, що свідчить про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обгрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду, а тому вирішити спірне питання в інший спосіб, ніж як зобов`язати Яришівську сільську надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, немає можливості.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 591/5935/17, провадження № 11-951апп19) та Верховний Суд у складі коллегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №812/1313/18.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що позивач обрав належний спосіб захисту своїх порушених прав, а саме зобов`язання відповідача надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 33 сесії 7 скликання Яришівської сільської ради № 444 від 28.05.2020 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 , орієнтовною площею 0,2142 га».

Зобов`язати Яришівську сільську раду Могилів-Подільського району Вінницької області надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1068 га, що розташована по АДРЕСА_5 у власність для ведення особистого селянського господарства.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 грн.80 коп. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 20.11.2020

позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_6 )

відповідач: Яришівська сільська рада Могилів-Подільського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04326879, вул. Головна, 19, с. Яришів, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24024),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ); ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 )

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна