Ухвала суду № 92981259, 19.11.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

19 листопада 2020 р. Справа № 120/5757/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці у письмовому провадженні клопотання відповідача в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2020 до суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Вінницькій області про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 податкової заборгованості на загальну суму 8371,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за відповідачкою рахується податковий борг зі сплати податків та зборів на загальну суму 8371,39 грн. Вказана заборгованість складається з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, як є власниками житлової нерухомості (коди класифікації доходів бюджету 18010200 та 18010300), та виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 21.05.2020 за № 0027693-5605-0209 та № 0027692-5605-0209, від 07.06.2019 за № 0035444-5606-0219 та № 0035445-5606-0219, від 11.04.2018 за № 0063006-5402-0219 та № 0063005-5402-0219. Незважаючи на те, що відповідачці надсилалась податкова вимога за № 139950-54 від 14.08.2018, спірна заборгованість залишається непогашеною. Відтак контролюючий орган звертається до суду з адміністративним позовом про примусове стягнення суми податкового боргу.

19.10.2020 на виконання вимог ч. 3 ст. 171 КАС України судом надіслано запит до Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки.

27.10.2020 до суду надійшла відповідь на вказаний запит, згідно з якою відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 . Отже, ця справа підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою суду від 02.11.2020 відкрито провадження у справі за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Копію ухвали надіслано сторонам.

17.11.2020 поштою до суду надійшли письмові заперечення відповідачки, в яких зазначається, що, на думку відповідачки, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом в частині стягнення податку на нерухоме майно в сумі 3397,20 грн, в сумі 136,64 грн та в сумі 286,18 грн, нарахованого на підставі податкових повідомлень-рішень від 11.04.2018 за №№ 0063006-5402-0219, 0063005-5402-0219 та від 07.06.2019 за №№ 0035444-5606-0219, 0035445-5606-0219. При цьому відповідачка звертає увагу на те, що згідно з вимогами ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлений тримісячний строк, який обчислюється з дня винкнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення вимог до суду. Таким чином, оскільки статтею 266 Податкового кодексу України передбачений строк для сплати податку на нерухоме майно протягом 60 днів з часу вручення податкового повідомлення-рішення, беручи до уваги дату отримання вищевказаних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Вінницькій області, відповідачка вважає, що позов про примусове стягнення нарахованих їй сум податку міг бути пред`явлений до суду ще до 14.11.2018 та до 22.12.2019. Відтак відповідачка вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до адміністративного суду, а тому позовну заяву в цій частині позовних вимог суд повинен залишити без розгляду.

Крім того, відповідачка вважає, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, а саме:

- позивач не виклав обставин, якими обґрунтовує свої вимоги та не зазначив доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України);

- позивач не додав до позовної заяви доказів надіслання відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів (ч. 2 ст. 161 КАС України);

- позивач не додав до позовної заяви всіх доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (ч. 4 ст. 161 КАС України);

- позивач не додав до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску, оскільки, як вважає відповідачка, він пропустив строк звернення до суду (ч. 6 ст. 161 КАС України).

Враховуючи наведене, відповідачка просить суд:

1) в частині позовних вимог, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень від 11.04.2018 за №№ 0063006-5402-0219, 0063005-5402-0219 та від 07.06.2019 за №№ 0035444-5606-0219, 0035445-5606-0219 – позовну заяву повернути позивачу відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України у зв`язку з пропуском строку звернення до суду;

2) в частині позовних вимог, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень від 21.05.2020 за №№ 0027693-5605-0209, 0027692-5605-0209 – позовну заяву залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, на яку посилається відповідачка, позовна заява повертаєься позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Втім, суд зауважує, що положення ч. 2 ст. 123 КАС України є застосовними на стадії вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі. А оскільки провадження у справі за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області відкрито ухвалою суду від 02.11.2020, то у даному випадку можуть застосовуватись наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду, визначені ч. 3, 4 ст. 123, п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав визначених ч. 3, 4 ст. 123 КАС України.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Крім того, частиною четвертою статті 123 КАС України визначено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, в цій частині заперечення відповідачки суд розцінює як клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, у зв`язку з пропуском позивачем передбаченого законом строку звернення до адміністративного суду.

Водночас в іншій частині заперечення відповідачки суд розцінює як клопотання про залишення позовної заяви без руху стадії судового розгляду у зв`язку з невідповідністю, на думку відповідачки, позовної заяви вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, з метою подальшого застосування судом наслідків, передбачених у п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, згідно з яким суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Відтак, вирішуючи вищезазначені клопотання відповідачки, суд керується такими мотивами.

Щодо строку звернення позивача до адміністративного суду.

Особливості строків звернення до адміністративного суду врегульовано статтею 122 КАС України. Зокрема, частиною першою цієї статті визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Отже, за загальним правилом строк звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень становить три місяці з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред`явлення до суду визначених законом позовних вимог. Інші строки звернення допускаються, але вони мають бути чітко встановлені Кодексом адміністративного судочинства України або іншими законами.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з платника податків податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 11.04.2018 за №№ 0063006-5402-0219, 0063005-5402-0219, від 07.06.2019 за №№ 0035444-5606-0219, 0035445-5606-0219 та від 21.05.2020 за №№ 0027693-5605-0209, 0027692-5605-0209.

Для звернення до суду з зазначеними вимогами законом встановлено спеціальний строк.

Так, за приписами підпунктів 14.1.156 та 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання – це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); а податковий борг – сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Крім того, в силу вимог пп. 266.10.1 п. 266.10. ст. 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

При цьому підпунктом 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Статтею 102 Податкового кодексу України регламентовано строки давності у податкових правовідносинах та питання щодо їх застосування.

Так, відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Водночас пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, законом України, а саме Податковим кодексом, визначено спеціальний строк для звернення контролюючого органу до суду з позовною заявою про стягнення податкової заборгованості, а саме протягом 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 826/8231/15, від 06.10.2020 у справі № 1.380.2019.006990 та від 17.11.2020 у справі № 809/1086/16.

Як видно з матеріалів позовної заяви, спірна заборгованість відповідачки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникла в тому числі на підставі податкових повідомлень-рішень від 11.04.2018 за №№ 0063006-5402-0219, 0063005-5402-0219 та від 07.06.2019 за №№ 0035444-5606-0219, 0035445-5606-0219. Факт їх отримання визнається відповідачкою у письмових запереченнях та підтверджується документально.

З метою погашення заборгованості позивач надіслав відповідачці податкову вимогу за № 139950-54 від 14.08.2018, яку відповідачка отримала 05.09.2018.

Отже, судом не встановлено факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом про примусове стягнення з відповідачки спірного податкового боргу, що визначається статтею 102 Податкового кодексу України, тоді як відповідачка помилково вважає, що у даному випадку необхідно застосовувати строк, передбачений абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України.

Тому в цій частині заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

Щодо невідповідності позовної заяви вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області, суд перевірив відповідність позовної заяви вищезазначеним вимогам закону та не встановив недотримання позивачем таких вимог, що підтверджується ухвалою суду від 02.11.2020 про відкриття провадження в адміністративній справі.

Так, позовна заява містить зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Крім того, позивач зазначив докази, що підтверджують наведені ним обставини та якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги. Відповідні доказі додані позивачем до позовної заяви. Отже, позовна заява відповідає вимогам п. 4, 5 ч. 5 ст. 160, ч. 4 ст. 161 КАС України. Водночас оцінку доказам та аргументам сторін суд надає у рішенні при вирішенні спору по суті.

Відповідачка також зауважує, що вона не отримувала копії позовної заяви від позивача, а тому, на її думку, позивач не виконав вимог ч. 2 ст. 161 КАС України.

Проте суд зазначає, що вказаною нормою на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок при поданні адміністративного позову додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Як видно з матеріалів позовної заяви, позивач виконав вимоги ч. 2 ст. 161 КАС України та надав суду докази (квитанцію АТ "Укрпошта" від 16.10.2020) надіслання поштового відправлення на адресу відповідачки ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Поряд з цим, законом не визначено обов`язку позивача-суб`єкта владних повноважень надавати суду докази вручення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами. Тому суд немає повноважень залишати з цих мотивів позовну заяву без руху та вимогати від позивача документи, не передбачені законом.

Відтак суд вважає необґрунтованими посилання відповідачки на невідповідність позовної заяви вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України та наявність підстав для залишення позовної заяви без руху на стадії судового розгляду.

Отже, в цій частині заявлене клопотання також не може бути задоволене.

Керуючись ст.ст. 5, 9, 44, 122, 123, 160, 161, 166, 167, 169, 171, 248, 256, 257, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду та про залишення позовної заяви без руху на стадії судового розгляду в адміністративній справі № 120/5757/20-а за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Ухвала складена та підписана суддею 19.11.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович