Вирок № 92980252, 20.11.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8954/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді - Шумило Н.Б.

секретарів судового засідання – Тимко М.В., Просяник В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород кримінальне провадження №12020070030001267 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.04.2020 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця,

уродженця м.Ужгород, одруженого, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого,

який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Красноголовець С.В.

потерпілої - ОСОБА_2

представників цивільного позивача ТОВ «АВЕ Ужгород» – адвокатів Олійника Р.Б., Митровки Я.В.

обвинуваченого – ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20 квітня 2020 року, близько 15 години 22 хвилини, керуючи технічно справним автомобілем марки «Фольксваген каді», номерний знак НОМЕР_1 , їдучи по другорядній дорозі, вулиці 8 Березня, в напрямку головної дороги вул. Минайська, діючи в супереч вимог п. 8.7.3 ґ) та е) Правил дорожнього руху України, яким передбачено: 8.7.3 Сигнали світлофора мають такі значення: ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух, наближаючись до перехрестя, з головною дорогою, не надав дорогу транспортним засобам, які наближаються до перехрестя по головній дорозі, а продовжив рух, здійснюючи маневр виїзду з другорядної на головну дорогу, не впевнившись, що це буде безпечним та не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, зокрема водію «Опель Астра» р.н. Республіки Польщі НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який наближався по головній дорозі, вулиці Минайська, і мав перевагу в русі, в результаті чого ОСОБА_1 допустив зіткнення з автомобілем «Опель Астра» р.н. Республіки Польщі НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .

Внаслідок вищевказаної ДТП, пасажир автомобіля «Опель Астра» р.н. Республіки Польщі НОМЕР_2 ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 311 від 23.07.2020 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді: «Закритого перелому променевої кістки справа та перелому діафізу лівої ключиці зі зміщенням кісткових уламків», які згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як тілесні ушкодження-середньої тяжкості.

Згідно висновку інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди № 10/386 від 28.08.2020 року: В даній дорожній обстановці, в діях водія автомобіля "Фольксваген кадді" р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам пунктів 8.7.3 ґ) та е) Правил дорожнього руху України, який виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофору в момент, коли водій автомобіля «Опель Астра» р.н. Республіки Польщі НОМЕР_2 , ОСОБА_3 не мав технічної можливості зупинити транспортний засіб до місця зіткнення шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування. Вищевказані невідповідності в діях ОСОБА_1 , з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.1 ст.286 КК України, визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті та пояснив, що дійсно 20 квітня 2020 року близько 15 год. 22 хв. керуючи автомобілем марки «Фольксваген каді», номерний знак НОМЕР_1 та їдучи по другорядній дорозі вул.8-го Березня в напрямку головної дороги вул. Минайська, не вслідкував за знаком, виїхав з другорядної на головну дорогу та допустив зіткнення з автомобілем «Опель Астра», р.н. Республіки Польщі НОМЕР_2 . Цивільний позов «АВЕ Ужгород» про стягнення майнової шкоди визнав повністю. Щиро розкаявся у вчиненому, вибачався перед потерпілими, обіцяв відшкодувати шкоду завдану потерпілим та цивільному позивачу. При цьому, просив призначити покарання у виді штрафу, оскільки покарання у виді позбавленням волі позбавить його можливості працювати і відшкодувати шкоду потерпілим.

Потерпілі та представник цивільного позивача не заперечили проти не дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Потерпіла ОСОБА_2 у данному кримінальному провадженні подала цивільний позов до ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕ Ужгород», у якому просила стягнути з відповідачів солідарно на її користь 51 657,00 гривень реальних збитків, понесених на ремонтно-відновлювальні роботи транспортного засобу та 20 000,00 гривень відшкодування моральної шкоди. Разом з тим, в судовому засіданні 13.11.2020 року потерпілою ОСОБА_2 заявлено клопотання та подано письмову заяву про залишення вказаного цивільного позову без розгляду, оскільки має намір звертатися з таким в порядку цивільного судочинства, а щодо призначення покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.

Представник потерпілої ОСОБА_2 – адвокат Майстренко Н.М. в судове засідання 19.11.2020 року не з`явилася, при цьому, потерпіла ОСОБА_2 не заперечила щодо розгляду справи за відсутності її представника, що на думку суду є можливим.

Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання 19.11.2020 року не з`явилася, подала заяву, у якій просила розглядати справу про обвинувачення ОСОБА_1 без її участі, що суд вважає за можливе.

Представник цивільного позивача ТОВ «АВЕ Ужгород» - адвокат Олійник Р.Б. в судовому засіданні цивільний позов за зменшеними позовними вимогами підтримав. Обгрунтування навів аналогічні викладеним у позові, зазначив, що 24.03.2020 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ «АВЕ Ужгород» на посаду менеджера із збуту. Відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 24.03.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕ Ужгород», працівник бере на себе повну відповідальність за збереження схоронності довірених йому підприємством матеріальних цінностей. Так, 23.04.2020 року під час виконання своїх трудових обов`язків ОСОБА_1 став учасником дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої автомобілю Volkswagen Caddy, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «АВЕ Ужгород» на праві власності, спричинені технічні пошкодження, які підтверджуються долученими до позову доказами. Просив позов в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «АВЕ Ужгород» 2519,33 грн. задовольнити. Крім того, в судовому засіданні 19.11.2020 року представник ТОВ «АВЕ Ужгород» - адвокат Митровка Я.В. просив про задоволення цивільного позову за зменшеними позовними вимогами та зазначив, що докази про витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення у даній справі.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.286 КК України.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості (в редакції закону до 01.07.2020), особу винного, який не судимий, одружений, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Згідно ч. 2 статті 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 4 КК України суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч.1 ст. 286 КК України в редакції закону N 586-VI від 24.09.2008р., яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, оскільки редакція частини 1 статті 286 КК України, чинна з 01.07.2020, передбачає більш суворе покарання за попередню.

Виходячи з наведеного, заслухавши позицію прокурора, який просив призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України, призначити додаткове покарання позбавлення права керувати транспортними засобами та покласти на нього обов`язки передбачені п.п. 1, 2 ст. 76 КК України, думку обвинуваченого, який просив про призначення покарання у виді штрафу, думку потерпілої, яка щодо міри покарання покладається на розсуд суду, а також наявність обставин, що пом`якшують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів.

При цьому, суд враховує, що важливою умовою безпечності роботи всіх видів механічного транспорту є дотримання всіма учасниками правил безпеки руху та експлуатації транспорту; серед усіх транспортних злочинів це посягання є найбільш поширеним, у зв`язку з чим кримінально - правові заходи боротьби з цим злочином набули в наш час особливої актуальності.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 р. (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19 грудня 2008 р.) у п.п. 20, 21 зазначає, що при призначенні покарання ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Так, ОСОБА_1 під час скоєння кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння не перебував, даних що притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України не встановлено, щиро розкаявся у скоєній дорожньо-транспортній пригоді, в повному обсязі визнав свою вину. Враховуючи наведене, суд вважає за доцільне не застосовувати до ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Щодо поданого цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕ Ужгород» про стягнення майнової та моральної шкоди слід зазначити наступне.

Враховуючи, що потерпілою ОСОБА_2 заявлено клопотання та подано письмову заяву про залишення вказаного цивільного позову без розгляду, а також у відповідності до ч.5 ст. 128 КПК України та п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд приходить до висновку про залишення цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕ Ужгород» про стягнення матеріальної та моральної шкоди без розгляду.

При цьому, роз?яснює цивільному позивачу ОСОБА_2 , що відповідно до ч.7 ст.128 КПК України особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Щодо цивільного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ Ужгород» до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в розмірі 2 519,33 гривень майнової, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову.

Стаття 128 КПК України передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до положень ч.3 ст.62 КПК України цивільний відповідач має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього.

Беручи до уваги долучені до цивільного позову докази, а саме: акти про надання послуг №197 від 11 серпня 2020 року, №208 від 25 серпня 2020 року ФОП ОСОБА_5 згідно яких були надані послуги з відновлення автомобіля VW Caddy, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «АВЕ Ужгород» на праві власності на суму 50 002,00грн. та 46 085,00 грн; платіжні доручення №13057 від 11 серпня 2020 року на суму 50 000,00 грн., №13110 від 26 серпня 2020 року на суму 46 087,00грн., які підтверджують сплату вказаних ТОВ «АВЕ Ужгород» послуг. Враховуючи, що вартість ремонтних робіт пошкодженого у результаті ДТП 23.04.2020 року транспортного засобу ТОВ «АВЕ Ужгород» частково відшкодовано ПрАТ «СК «Колоннейд Україна» 08.10.2020 року згідно Договору добровільного страхування автотранспорту №CAS0046164 від 01 березня 2020 року в розмірі 93 567,67 грн., а також зважаючи на повне визнання цивільного позову обвинуваченим, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «АВЕ Ужгород» в повному обсязі.

Питання про долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Крім того, з обвинуваченого слід стягнути на користь держави витрати за проведення експертиз.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.12, 50, 65, 66, 67, 286 КК України, ст. ст.100, 124, 127-129, ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень 00 копійок без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕ Ужгород» про стягнення майнової та моральної шкоди - залишити без розгляду.

Роз?яснити ОСОБА_2 її право на звернення до суду з позовом про стягнення майнової та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ Ужгород» до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ Ужгород» (код ЄДРПОУ 38330105, яке знаходиться за адресою: м.Ужгород, вул. Л.Толстого, буд.33) майнову шкоду в розмірі 2519 (дві тисячі п`ятсот дев`ятнадцять) гривень 33 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави процесуальні витрати: за проведення інженерно-транспортної експертизи №10/216 від 25.05.2020 року в розмірі 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 25 коп.; за проведення інженерно-транспортної експертизи №10/217 від 26.05.2020 року в розмірі 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 25 коп.; за проведення інженерно-транспортної експертизи №10/218 від 27.05.2020 року в розмірі 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 25 коп.; за проведення інженерно-транспортної експертизи №10/215 від 03.06.2020 року в розмірі 2 615 (дві тисячі шістсот п`ятнадцять) грн. 20 коп.; за проведення фототехнічної експертизи №10/214 від 15.06.2020 року в розмірі 1307 (одна тисяча триста сім) грн. 60 коп.; за проведення інженерно-транспортної експертизи №10/386 від 28.08.2020 року в розмірі 1307 (одна тисяча триста сім) грн. 60 коп., а всього 7 682 (сім тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 15 коп.

Речові докази: уламок пластикової деталі який було опечатано паперовою біркою та уламки скла та пластикових деталей, які упаковано в спец пакет INZ3007629, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області - знищити.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило