Рішення № 92976929, 19.11.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3324/18

Провадження № 2/185/3050/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання Кучеренко Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів борг за спожиту теплову енергію в сумі 30741 грн. 58 коп. та судові витрати.

Позов мотивовано тим, що до квартири АДРЕСА_1 було надані послуги з теплопостачання відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, однак відповідачі оплату за спожиту теплову енергію не проводили щомісячно за фактично отриману теплову енергію, внаслідок чого за період з 01.02.2008 по 01.02.2018 утворилась заборгованість в сумі 30741 грн. 58 коп.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.12.2018 позовну заяву комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію– задоволено в повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.07.2020 заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.12.2018 у цивільній справі № 185/3324/18 - задоволено. Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.12.2018 у цивільній справі № ЄУ № 185/3324/18 скасовано та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

04.11.2020 відповідачі надали заяву про застосування строків позовної давності, де зазначили, що не були споживачами послуг позивача в квартирі АДРЕСА_1 в період з 01.02.2008 по 01.02.2018, квартира належала ОСОБА_3 з 2007 по 2011 роки, перебувала в іпотеці, та 28.11.2011 право власності на цю квартиру перейшло ТОВ «Ключове рішення». Справу просять розглядати без їх участі, в позові відмовити.

Представник позивач подала заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» надавало послуги теплопостачання за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Плата за послуги теплопостачання не проводилась своєчасно на розрахунковий рахунок підприємства щомісячно. В результаті чого за період з 01.02.2008 по 01.02.2018 утворилась заборгованість перед КП «Павлоградтеплоенерго» в сумі 30741 грн. 58 коп.

Відповідно до ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

У відповідності до ст.162 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до довідки БТІ № 142 від 21.10.2020 право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано: станом на 25.07.2006 – Ѕ частина за ОСОБА_2 , Ѕ частина за ОСОБА_1 , на підстав свідоцтва про право власності, виданого 18.07.2006, станом на 01.10.2007 за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу, посвідченого 06.02.2007 приватним нотаріусом Гущиною О.І. № 85, станом на 28.10.2011 за ТОВ «Ключове рішення» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27.04.2011 приватним нотаріусом Гущиною О.І. № 332.

Відповідно до відповіді ГУДМС України в Дніпропетровській області від 31.05.2018 ОСОБА_1 за адресою: квартира АДРЕСА_1 , зареєстрованим не значиться.

Згідно з копією паспорту серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 з 24.04.2008.

На підставі зазначених доказів, судом встановлено, що відповідачі не є власниками квартири АДРЕСА_1 з 01.10.2007, не були зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01.02.2008 по 01.02.2018, тобто не були споживачами комунальних послуг, наданих позивачем за зазначеної адресою в період з 01.02.2008 по 01.02.2018.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом позивачем не надано суду належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів обґрунтування позовних вимог, а саме що відповідачі споживали надані комунальні послуги в період з 01.02.2008 по 01.02.2018 за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

При розгляді заяви відповідачів про застосування строку позовної давності, сплив якої, згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови в позові, судом приймаються до уваги положення п. 11 постанови Пленуму Верхового Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», згідно з яким, - встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки він не знайшов свого обґрунтування та підтвердження в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 5,12,13, 81, 89, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко