Вирок № 92974894, 18.11.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/1440/20

Справа № 643/17187/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2020 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,

прокурора: Тишенко П.А.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові кримінальне провадження № 12020225470001099 від 01.10.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ігнатівка Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

30.09.2020 року приблизно о 11:00 год. ОСОБА_1 , знаходячись у приміщенні торгівельного залу супермаркету «Сільпо», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 108, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи при цьому корисливий мотив, усвідомлюючи протиправність своїх дій, пройшов у відділ із вино-горільчанною продукцією, де взяв з розташованого у даному відділу стелажу товар, що перебуває на балансі ТОВ «Сільпо-Фуд», а саме: пляшку із спиртним напоєм - віскі, ТМ «Ballantine's Finest», 40%, пляшка віскі об`ємом - 0,5 л, вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 37 від 19.10.2020 - 289 грн. 00 коп. Потім, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, утримуючи у руках вказаний вище товар, з метою покинути приміщення супермаркету та у подальшому розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, внаслідок чого спричинити ТОВ «Сільпо-Фуд» матеріальну шкоду на вказану вище суму, ОСОБА_1 пройшов через касову зону супермаркету «Сільпо», та направився у бік виходу з супермаркету, однак приміщення якого останньому покинути не вдалося, оскільки ОСОБА_1 був зупинений робітниками охорони супермаркету «Сільпо», перед виходом з нього на вулицю. ОСОБА_1 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.

Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального проступку визнав в повному обсязі, щиро розкаявся. Підтвердив вчинення ним зазначеного вище кримінального проступку. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище, а також розмір та вартість викраденого майна.

Надаючи оцінку показанням ОСОБА_1 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченим кримінального проступку, пояснюють мотив скоєного, підстав сумніватися в правдивості його свідчень у суду немає.

Представник потерпілого Дербак С.А. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву з проханням проводити розгляд кримінального провадження у його відсутність, зазначив, що претензій матеріального та морального характеру не має, у зв`язку з чим судом було вирішено здійснювати розгляд справи за відсутності останнього.

Враховуючи, що учасники судового розгляду, визнали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, встановлено, що обвинувачений та інші учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, розглядає справу за правилами, встановленими вказаною нормою закону.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він не судимій, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не працює.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинений кримінальний проступок, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог статей 50, 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

В даному випадку, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 65 Кримінального кодексу України, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих вину обставин, майновий стан обвинуваченого.

За таких обставин, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді громадських робіт у мінімальній межі встановленої санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений кримінальний проступок.

Не призначаючи обвинуваченому покарання, пов`язаного з ізоляцією його від суспільства у вигляді арешту або обмеження волі, суд виходить з того, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, раніше не судимий, усвідомлює свою провину і засуджує свою протиправну поведінку, що свідчить про дійсне прагнення ним стати на шлях виправлення і перевиховання.

Крім того, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання у вигляді штрафу, оскільки останній не працює, що в подальшому може ускладнити виконання рішення суду.

Призначене покарання у вигляді громадських робіт, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати по справі відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України, не обиралися.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин.

Заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 Кримінального процесуального України, не обиралися.

Речові докази -- скляну пляшку у середині із спиртним напоєм, віскі ТМ «Ballantine's Finest», 40%, пляшку віскі об`ємом - 0.5 л, 1 шт., передану його власнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», в особі представника Дербак С.А., на відповідальне зберігання під розписку, після набрання вироком законної сили вважати повернутим Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд».

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, процесуальні витрати відсутні.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти діб з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Новіченко