Ухвала суду № 92971396, 09.09.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №6/760/21/20

В справі № 760/10649/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2020 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Шпори М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд

В С Т А Н О В И В:

Зявник звернулася до суду з заявою і просить визнати виконавчий лист,виданий Солом`янським районним судом м. Києва 05 січня 2019 року про стягнення з неї на користь ПрАТ`Українська охоронно-страхова компанія» страхового відшкодування таким, що не підлягає виконанню.

Посилається на те, що заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30 липня 2014 року було задоволено позов ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» до неї про стягнення страхового відшкодування в розмірі 1 528,59 гр. та судового збору у розмірі 243,60 гр.

06 квітня 2017 року старшим державним виконавцем Солом`янського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53716570.

Вважає, що виконавчий лист не відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про виконавче провадження» та ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався із заявою про видачу виконавчого листа у 2014 році і було видано виконавчий лист від 30 липня 2014 року, отже не може бути видано ще один виконавчий лист за одним і тим же рішенням.

У виконавчому листі, на підставі якого відкрито виконавче провадження, перед написом «суддя Лозинська М.І», міститься коса лінія, що є неприпустимим у виконавчих документах. Порівнюючи підпис судді Лозинської М.І на інших документах, що містяться у матеріалах справи та виконавчому листі, видно, що вони абсолютно різні.

Отже, пред`явлений до конання виконавчий лист від 05.01.2017 року, підписаний не суддею Лозинською М.І., а том у вважає, що він підписаний не уповноваженою особою.

Зазначає, що ухвалу про відмову у перегляді заочного рішення суд їй не направляв, вона отримала її після особистого звернення до суду - 22 травня 2017 року.

Таким чином, вважає, що станом на 05 січня 2017 року заочне рішення у справі 760/10679/14-ц не набрало законної сили і не було підстав для видачі виконавчого листа.

Виходячи з цього, вважає, що вказаний виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню, а тому просить задовольнити заяву.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Виходячи з цього та положень ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч.1,2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Судом встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30 липня 2014 року задоволено позов ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.

Стягнуто з ОСОБА_1 1 528, 59 гр. страхового відшкодування та 243, 60 гр. судового збору.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року відповідачу відмовлено в перегляді заочного рішення суду.

05 січня 2017 року на виконання рішення суду було видано виконавчий лист.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року відповідачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

/ а.с. 48 - 49; 75 - 76; 83; 109; 175 - 176 /

Згідно з ч.2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», є закінчення виконавчого провадження.

Наведені в ст. 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Звертаючись до суду, заявник зазначає, що виконавчий лист було видано двічі до набрання рішенням законної сили.

Заочне рішення двічі направлялось на адресу боржника, яке вона отримала 02 жовтня 2014 року, 10 жовтня 2014 року ознайомилась з матеріалами справи.

01 жовтня 2014 року представник позивача подав до суду заяву про видачу виконавчого листа, на яку отримав відповідь від 23 жовтня 2014 року про те, що виконати заяву неможливо, в зв`язку з перебуванням в провадженні суду заяви відповідача про перегляд заочного рішення.

Виконавчий лист від 05 січня 2017 року було направлено позивачу вже після постановленням ухвали від 16 грудня 2014 року про відмову в перегляді заочного рішення, на підставі заяви представника позивача від 03 січня 2017 року.

Крім того, постановою Апеляційного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року апеляційну скаргу було повернуто відповідачу.

/ а.с. 50 - 53; 54; 56; 80 - 83 /

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист у справі був виданий лише один раз та з додержанням строків, передбачених діючим на той час законодавством.

Що стосується посилань заявника на те, що підпис не збігається з підписом судді, яка ухвалювала рішення, слід зазначити наступне.

Виконавчий лист був виданий відповідальною особою, з дотриманням правил інструкції з діловодства, яка діяла на той час.

Крім того, посилаючись на те, що виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню, будь-яких передбачених законом підстав для цього не приводить.

Заявник у своїй заяві не заперечує, що рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист про стягнення з заявника заборгованості, на даний час є чинним, набрало законної сили та знаходиться на виконанні.

Таким чином, обов`язок заявника сплатити заборгованість є чинним.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виходячи з цього, визначені законом підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Керуючись ст.432 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л. А. Шереметьєва