Рішення № 92968884, 02.11.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2020 справа № 914/1391/20

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Марінченко Р. І., розглянув по суті у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Першого заступника керівника Кіровоградської місцевої прокуратури, м. Кропивницький, в інтересах держави в особіпозивача:Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ,до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Сервіс-1», с. Ставчани, Пустомитівського району Львівської області,про: стягнення 92'271,06 грн.За участю представників учасників процесу:прокурор:Панькевич Р. В.,позивача:Кріль А. Ю. – представник,відповідача:Сабан М. Р. – адвокат.1. Судові процедури.

1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Першого заступника керівника Кіровоградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Сервіс-1» про стягнення 92'271,06 грн.

1.2. Ухвалою суду від 16.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче провадження на 13.07.2020.

13 липня 2020 року ТзОВ «Транс - Сервіс-1» подало суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та заяву про зупинення провадження у справі.

1.3. Ухвалою суду від 13.07.2020 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18, розгляд клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відкладено до наступного судового засідання.

1.4. Прокурор 30.07.2020 подав до суду клопотання про поновлення провадження у справі.

07 серпня 2020 року Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому заявлено про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Ухвалою суду від 10.08.2020 провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 28.09.2020.

Також, 12.08.2020 Прокурором подано відповідь на відзив, Відповідачем 18.08.2020 - заперечення на відповідь на відзив, Прокурором 03.09.2020 – пояснення.

Підготовче засідання 28.09.2020 відкладено на 05.10.2020. 29 вересня 2020 року Прокурором подано додаткові пояснення.

1.5. У підготовчому засіданні 05.10.2020 судом відмовлено у заявлених Відповідачем клопотаннях про залишення позову без розгляду, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.10.2020.

1.6. Щодо розгляду клопотання Відповідача про залишення позовної заяви без розгляду (вх. № 21680/20 від 13.07.2020), суд відмовляючи у задоволенні такого, погодився із доводами прокурора, які спростовують позицію Відповідача.

Зокрема, Заявник обґрунтовує подане клопотання відсутністю доказів у матеріалах справи на підтвердження повноважень Є. Козира як Першого заступника керівника Кіровоградської місцевої прокуратури для підписання даної позовної заяви.

Прокурор заперечуючи про поданого клопотання вказав, про те, що насамперед слід розмежовувати діяльність прокуратури як юридичної особи в організаційних відносинах з державними органами, так і в ході виконання її конституційних функцій, як органу держави, зокрема щодо здійснення представництва інтересів держави в суді.

В першому випадку - як юридичну особу - прокуратуру представляє її керівник, в разі його відсутності перший заступник, в разі його відсутності відповідний заступник (ст. 9, ст. 11, ст. 13 Закону України «Про прокуратуру»). Більше того, юридичними особами є лише Офіс Генерального прокурора та обласні прокуратури.

А в другому випадку - як орган держави - функції прокуратури здійснюються виключно прокурорами, якими є: 1) Генеральний прокурор, 2) перший заступник Генерального прокурора, 3) заступник Генерального прокурора; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора; 6) заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 7) прокурор Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 8) керівник обласної прокуратури; 9) перший заступник керівника обласної прокуратури; 10) заступник керівника обласної прокуратури; 11) керівник підрозділу обласної прокуратури; 12) заступник керівника підрозділу обласної прокуратури; 13) прокурор обласної прокуратури 14) керівник окружної прокуратури; 15) перший заступник керівника окружної прокуратури; 16) заступник керівника окружної прокуратури; 17) керівник підрозділу окружної прокуратури; 18) заступник керівника підрозділу окружної прокуратури 19) прокурор окружної прокуратури (ст. 5 та ст. 15 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» визначено особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді Так, у ч. 1 даної статті зазначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Тому, керуючись ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» було заявлено позов першого заступника керівника Кіровоградської місцевої прокуратури.

З огляду на викладене, подане клопотання відповідача є безпідставним, посилання на постанови Верховного Суду помилковим, оскільки стосуються не аналогічних правовідносин.

1.7. Щодо заявленого у відзиві клопотання про залишення позову без розгляду Відповідач заявляючи таке, вказує про наступне.

Прокурор має право звертатися до суду після здійснення повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень та за умови невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку, при цьому з даним повідомленням прокурор звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті 03.06.2020, про що свідчить наданий разом з позовною заявою опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек, а позовну заяву складено 04.06.2020, при цьому судовий збір сплачено 01.06.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 904. Так, прокуратура звертаючись з даним позовом порушила положення ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо виникнення права представництва інтересів держави, оскільки не доведено факту невжиття заходів щодо стягнення збитків у розумний строк після надсилання повідомлення про звернення до суду.

Прокуратура звернулася з даним позовом 04.06.2020, при цьому закінчення у Державної служби України з безпеки на транспорті позовної давності, а саме строку, в межах якого орган державної влади міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права спливає 22.03.2021 (три роки з моменту оформлення розрахунку № 126 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, тобто з моменту заподіяння матеріальних збитків).

При цьому, вказані прокурором обставини пасивної поведінки позивача, без відповідних підтверджуючих доказів, не дають підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання Держслужбою України з безпеки на транспорті, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій відносно захисту прав держави. Про наявність відповідних функцій у позивача зазначав сам прокурор у позовній заяві.

Таким чином, ТзОВ «Транс-Сервіс-1» вказує, що прокурор перейняв на себе функції альтернативного суб`єкта звернення до суду, що є неприпустимим.

У Відповіді на відзив Прокурор зазначає, що останньому достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 (п. 76-81).

Таким чином, з 22.03.2018 (момент складення акту №0002844 від 22.03.2018 + 30 календарних днів) до 09.06.2019 (дата першого листа Кіровоградської місцевої прокуратури, в якому порушено питання про необхідність вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд з відповідача, останній долучено до матеріалів позовної заяви) та до 04.06.2020 (момент подачі позовної заяви до суду) сплинув майже рік, що свідчить про бездіяльність контролюючого органу та достатність підстав для представництва інтересів держави прокурором.

У запереченнях на відповідь на відзив поданих суду 18.08.2020 Відповідач звертає увагу на тому факті, що лист Позивача від 20.06.2019 № 4004/05/15-19, в якому остатній зазначає про відсутність повноважень щодо звернення до суду із позовом про стягнення плати за проїзд, не є необхідною передумовою для самосійного звернення прокурора до суду, адже необхідним є дотримання порядку встановленого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, щодо повідомлення компетентного органу та відсутності реагування на дане повідомлення у розумний строк.

Прокурор у письмових поясненнях (вх. № 25853/20 від 03.09.2020) додатково щодо листа Державної служби України з безпеки на транспорті від 20.06.2019 № 4004/05/15-19, вказує, що на підставі такого встановлено відсутність будь-яких заходів цивільно-правового характеру, що свідчить про нездійснення останніми захисту порушених інтересів держави у передбаченому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Частиною третьою ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Відповідно до частини четвертої вказаної вище статті, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та необхідність їх захисту обґрунтована прокурором в позовній заяві посиланням на ст. 29 Бюджетного кодексу України, за якою плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, включена до складу загального фонду Державного бюджету України. Зазначив, що несплата відповідачем коштів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг на 2018-2022 роки, з метою забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг.

Відповідно до п.п. 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015, до повноважень Укртрансбезпеки входить не виключно здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, але й також вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Разом з цим, з відповіді Державної служби України з безпеки на транспорті за вих. №4004/05/15-19 від 20.06.2019 вбачається, що будь-які заходи цивільно-правового характеру не вживались, що свідчить про нездійснення ними захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку.

Таким чином, Позивач, будучи обізнаним про наявність у Відповідача заборгованості, маючи повноваження щодо самостійного звернення до суду із вказаною позовною заявою, незважаючи на лист Кіровоградської місцевої прокуратури № 78-4008вих-19 від 04.06.2019, з 19.09.2018 до цього часу, не вжито заходів щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави з позовною заявою про стягнення з ТзОВ «Транс-Сервіс-1» плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 92'271,06 грн.

Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави суб`єктом владних повноважень та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.

За таких обставин, відсутні підстави для залишення позову без розгляду, а подане відповідачем клопотання відхиляється судом як необґрунтоване.

1.8. У судовому засіданні 22.10.2020 з розгляду справи по суті оголошено перерву до 02.11.2020.

У судовому засіданні 02.11.2020, продовжено розгляд справи, заслухавши позиції сторін щодо предмету спору, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору по суті у даному судовому засіданні

У судовому засіданні 02.11.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. Аргументи сторін.

2.1. У позовній заяві Прокурор вказує, що Позивачем 22.03.2018 складено акт про перевищення транспортним засобом ТзОВ «Транс-Сервіс-1» (Відповідач у справі) нормативних вагових параметрів та здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 126 від 22.03.2018. Листом від 27.03.2018 Відповідача повідомлено про необхідність здійснення оплати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, однак відповідної оплати станом на час звернення з позовом так і не проведено. Так, Прокурор просить стягнути з Відповідача 92'271,06 грн відповідної оплати за проїзд.

2.2. Відповідач – ТзОВ «Транс - Сервіс-1» у поданих суду заявах по суті спору (відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив) по суті заявлених вимог не заперечив, окрім заявлених клопотань про залишення позову без розгляду.

3. Обставини справи.

3.1. 22 березня 2018 року Державною службою України з безпеки на транспорті складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та Акт № 0002844 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, саме: автомобіль DAF FT CF 85.410, реєстраційний номер ТЗ НОМЕР_1 , причеп BODEX KIS 3W-S, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власник ТзОВ «Транс-Сервіс-1».

Згідно з п. 8 вказаного вище Акту, повна маса, тонн: нормативно допустима 40,0, фактична 58,78. У пункті 10 вказаного Акті вказано: осьові навантаження, тонн: нормативно допустиме 11/11/22, фактичне 7,83/14,97/35,97. Вказаний акт підписано старшим державним інспектором та водієм.

3.2. Згідно з Розрахунком № 126 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до Акту № 0002844 від 22.03.2019, Відповідачу нараховано 7'881,30 євро.

3.3. Позивач листом від 27.03.2018 № 27-1-03/1005 надіслав Відповідачу Акт № 0002844 від 22.03.2019, Розрахунок № 126 та Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.03.2018. Докази надіслання та отримання вказаних документів, долучено до матеріалів справи (опис вкладення, квитанція та повідомлення про вручення).

3.4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі № 813/2449/18 позов ТзОВ «Транс-Сервіс-1» задоволено частково, визнано протиправним та скасувано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 126 до акту №0002844 від 22.03.2018 в частині нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в розмірі 5'023,62 Євро. Визнано протиправним та скасувано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 1 від 11.04.2018 в частині нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в розмірі 1 205,36 Євро. Визнано протиправним та скасовано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 121 до акту №0002839 від 12.03.2018 року в частині нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в розмірі 2'242,36 Євро. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3.5. Враховуючи, що Відповідач після набрання рішенням у справі № 813/2449/18 законної сили не здійснив оплати перевищення нормативних вагових параметрів за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, Прокурор в інтересах Позивача звернувся до суду із даним позовом про стягнення відповідних коштів.

4. Позиція суду.

4.1. Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини 1, 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року, пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (Офіційний вісник України, 2001, № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001, Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктом 22.5 Правил Дорожнього руху № 1306 від 10.10.2001 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 (розділ: плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів) якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

4.2. Як встановлено судом, перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням транспортним засобом нормативно вагових параметрів транспортним засобом, що належить на праві власності відповідачу, про що 22.03.2018 під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу працівниками Управління Укртрансбезпеки складено усі передбачені Порядком № 879 документи.

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 ГК України).

За частиною першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин другої та третьої статті 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Разом з тим відповідачем не було надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні.

4.3. Щодо Розрахунку № 126 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до Акту № 0002844 від 22.03.2019, згідно з яким Позивачем нараховано Відповідачу 7'881,30 євро відповідної плати, судом з`ясовано, що правомірність та порядок нарахування були предметом судового розгляду.

Так, вказаний Розрахунок № 126 згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі № 813/2449/18 за позовом ТзОВ «Транс-Сервіс-1» визнано протиправним та скасовано такий розрахунок в частині нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в розмірі 5'023,62 Євро, що встановлено у п. 3.4. даного рішення.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

4.4. Таким чином, суд розглянувши заявлені вимоги про стягнення 92'271,06 грн, дійшов висновку, що такі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

4.5. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

5. Судові витрати.

5.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з Відповідача підлягає до стягнення 2'102,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 20, 45, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129,231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс – Сервіс - 1» (81118, Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Ставчани; ідентифікаційний код 32602104) в дохід Державного бюджету України (отримувач УК у м. Кропивницькому, р/р № UA 238999980313181216000011002, код ЄДРПОУ 38037409, банк отримувача –України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22160100, МФО 899998) 92'271,06 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс – Сервіс - 1» (81118, Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Ставчани; ідентифікаційний код 32602104) на користь Прокуратури Кіровоградської області (25006, м. Кропивницький, вул. Є. Чикаленка, буд. 11; ідентифікаційний код 02910025) 2'102,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 16.11.2020, у зв`язку з перебуванням судді Трускавецького В. П. у період з 09.11.2020 по 13.11.2020 на навчанні для підвищення кваліфікації у Національній школі суддів України.

Суддя В.П. Трускавецький