Вирок № 9296674, 13.04.2010, Великописарівський районний суд Сумської області

копія Справа № 1-28/10

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2010 року Великописарівський районний суд Сумської області

в складі : головуючого судді Вюник Н.Г.

при секретарі Білій В.І.

з участю прокурора Таміліної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. В-Писарівка кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Мирний Архангельської області Російської Федерації,

мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта професійно- технічна, неодруженого, непрацюючого, в порядку ст. 89 КК України

не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України,

в с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_1 6 лютого 2010 року, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, слідуючи в приміському потязі сполучення ст. Смородино- ст. Кириківка Великописарівського району Сумської області, близько 5 години 10 хвилин з метою викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, шляхом вільного доступу, проник до першого службового купе плацкартного вагону, де зі столу бокової полиці таємно викрав мобільний касовий апарат «СПЕККА» № 1672, що належить ПКТО ст. Смородино Південної залізниці, вартістю за висновком товарознавчої експертизи 2013 гривень 53 копійки. Викраденим розпорядився на власний розсуд.

Підсудний ОСОБА_1 свою вину в скоєному визнав і суду пояснив, що 6 лютого 2010 року він потягом Смородино Кириківка їхав до ст. Кириківка Великописарівського району. Близько 5 години 10 хвилин під час прибуття потягу на станцію Кириківка зайшов до першого купе, побачив касовий апарат, яким користувався провідник потягу, та поклав його під свій одяг і вийшов з потягу. Даний касовий апарат пізніше передав провідникові та написав явку зізнання.

З вартістю викраденого згодний, збитки відшкодовано. Щиро кається в скоєному.

Справа слухалась в порядку ст. 299 ч. 3 КПК України. Підсудній не оспорює фактичні обставини справи, правильно розуміє зміст ч. 3 ст. 299 КПК України.

Дослідивши докази по справі в своїй сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного доказана достатньо повно.

Дії підсудного ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст. 185 ч. 1 КК України як таємне викрадення чужого майна.

При призначенні виду та міри покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що помякшують та обтяжують покарання, особу підсудного, який за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, щиро кається в скоєному, сприяв розкриттю злочину, в добровільному порядку відшкодував матеріальну шкоду, в той же час злочин скоїв в стані алкогольного спяніння.

За таких обставин суд приходить до висновку, що міру покарання підсудному необхідно призначити в межах санкції ст. 185 ч. 1 КК України у виді штрафу.

Відповідно до ст. 92 КПК України з підсудного необхідно стягнути вартість за проведення товарознавчої експертизи 169 гривень 02 копійки.

Речові докази по справі: касовий апарат «СПЕККА», переданий на зберігання провідникові ОСОБА_2, залишити в розпорядженні Південної залізниці.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України і за цим законом призначити покарання у виді штрафу в сумі 850 гривень.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати за проведення товарознавчої експертизи у сумі 169 гривень 02 копійок, які перерахувати на рахунок НДЕКЦ при УМВС України на Південній залізниці, код ЄДРПОУ 35973367, р/р 3129272210492, банк одержувача ГУДКУ в Харківській області МФО 851011.

Речові докази по справі: касовий апарат «СПЕККА», переданий на збереження провідникові ОСОБА_2, після вступу вироку в законну силу залишити в розпорядженні Південної залізниці.

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Сумської області через В. Писарівський районний суд протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя підпис Н.Г. Вюник

Оригінал знаходиться в матеріалах справи.

З оригіналом згідно: суддя Н.Г. Вюник