Рішення № 92959199, 11.11.2020, Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/3882/20

Провадження №2/552/1271/20

Р І ШЕ Н Н Я

і м е н е м у к р а ї н и

11.11.2020 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

секретар судового засідання - Горошко О.О.,

учасники справи та їх представники:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

представник позивача – Гребенюк Олександр Сергійович,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві посилався на те, що між КБ «ПриватБанк» та відповідачем 13 серпня 2008 року було укладено договір б/н. Відповідно до договору позивач надав відповідачу кредит, а відповідач ОСОБА_1 взяла зобов`язання щодо повернення кредиту. Відповідач свої зобов`язання не виконала. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 135689,05 грн., з яких 2362,80 грн. - заборгованість за простроченим кредитом, 133326,25 грн. заборгованість за відсотками. Також просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 02 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні суду не подавалися.

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подала.

Інші заяви та клопотання від сторін не надходили.

В судове засідання представник позивача не з`явився. В матеріалах справи наявне його клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки не повідомила.

Враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача, що в засідання не з`явились.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13 серпня 2008 року між сторонами по справі укладено кредитний договір б/н шляхом підписання анкети – заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку та довідки про умови кредитування з використання картки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» (а.с.20, 21).

За умовами зазначеного договору сторонами визначена процентна ставка за користування кредитом – 2,5% на місяць.

За договором позивачем відповідачу видано картку № НОМЕР_1 , строк дії якої - до грудня 2011 року, що підтверджується довідкою КБ «ПриватБанк» (а.с.19).

В подальшому картка відповідачу неодноразово перевипускалась, востаннє – 01 вересня 2012 року видана карта № НОМЕР_2 , термін дії якої - до липня 2016 року.

Кредитні кошти позивачем відповідачу надані у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Таким чином судом встановлено, що термін дії зазначеного кредитного договору до 31 липня 2016 року.

Після укладення договору банком кредитний ліміт позивачу визначений у розмірі 1000 грн. В подальшому кредитний ліміт банком змінювався. 01 листопада 2019 року - визначений у розмірі 0,00 грн., що підтверджується даними довідки КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с.18).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. На цю обставину звернула увагу Велика палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті – заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку та довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» сторонами погоджена процентна ставка за користування кредитними коштами у розмірі 2,5% на місяць на залишок заборгованості, що дорівнює 30% річних (а.с.20, 21).

Проте можливість зміни процентної ставки банком в односторонньому порядку умовами підписаного сторонами кредитного договору не передбачена. Тому при розгляді справи суд виходить з розміру процентної ставки за договором – 30% річних.

При цьому суд не бере до уваги посилання банку на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, що розміщений на сайті: https://privatbank.ua/terms/, та який передбачає можливість самостійної зміни процентної ставки банком, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, що дозволяли банку змінювати процентну ставку.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві та довідці про умови кредитування домовленості сторін про зміну банком розміру відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначає про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, з яких би вбачалось, що даним кредитним договором передбачено можливість зміни банком в односторонньому порядку процентної ставки з 30% річних, що передбачено умовами договору, на іншу.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №б/н від 13.08.2008, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_1 , станом на 30.06.2020 (а.с.6-10), відповідач активно користувалась кредитною картою, отримувала кредитні кошти та здійснювала їх повернення.

Станом на 31 липня 2016 року - останній день дії картки, виданої банком відповідачу за кредитним договором №б/н від 13 серпня 2008 року, заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 2362,80 грн.

Відсотки на зазначену дату банк обраховує у розмірі 28326,20 грн., що не відповідає умовам кредитного договору.

Так, станом на 31 серпня 2014 року розмір нарахованих позивачу відсотків за відсотковою ставкою 30% річних становив 2327,17 грн.

За період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року відсотки обраховувались за процентною ставкою 34,8% річних, що не передбачено договором.

Тому нараховані позивачем відповідачу проценти станом на 31 березня 2015 року підлягають приведенню до умов договору шляхом перерахування за відсотковою ставкою 30% річних.

Відсотки за період з 01 червня 2014 року по 31 березня 2015 року (212 днів):

2362,80 грн. / 100 х 30 / 365 х 212 = 411,71 грн.

Банком за вказаний період було нараховано відсотків у розмірі 3030,51 грн., тобто на 2618,80 грн. більше, ніж передбачено кредитним договором.

За період з 01 квітня 2015 року по 31 липня 2016 року (1 рік 122 календарні дні) проценти банком також безпідставно обраховані зі збільшеної процентної ставки 43,2%.

Відповідно до умов кредитного договору відсотки за вказаний період, виходячи з процентної ставки 30% річних, становлять:

(2362,80 грн. / 100 х 30) + (2362,80 грн. / 100 х 30 / 365 х 122) = 945,77 грн.

Таким чином розмір відсотків за договором станом на 31 липня 2016 року становив:

2327,17 грн. + 411,71 грн. + 945,77 грн. = 3684,65 грн.

Питання щодо наявності підстав для нарахування відсотків після закінчення строку дії кредитного договору вже неодноразово розглядалося Верховним Судом.

Зокрема у постанові від 24 січня 2019 року у справі № 5017/1987/2012, провадження № 12-289гс18 Велика палата Верховного Суду зазначила, що правові висновки щодо застосування відповідної норми права вже викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 і від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17.

Відповідно до пункту 91 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Нарахування позивачем відповідачу ОСОБА_1 відсотків після 31 липня 2016 року договором не передбачено та є безпідставним.

Вимог щодо стягнення відсотків згідно ст.625 ЦК України банк не заявляв.

Таким чином, станом на 31 липня 2016 року розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становив:

2362,80 грн. (тіло кредиту) + 3684,65 грн. (відсотки) = 6047,45 грн.

Після 31 липня 2016 року ОСОБА_1 кредитні кошти не отримувала та здійснювала погашення заборгованості, сплативши банку кошти в загальній сумі 11721,06 грн.

Кінцеве зобов`язання відповідача суд обраховує наступним чином:

2362,80 грн. (борг станом на 31.07.2016) + 3684,65 грн. (відсотки станом на 31.07.2016) – 11721,06 грн. (сплачено відповідачем коштів за період з 01.08.2016 по 30.06.2020) = -5673,61 грн. (переплата).

Враховуючи, що відповідачем було сплачено позивачу суму, що перевищує розмір одержаного нею кредиту, на час розгляду справи заборгованість відповідача за кредитом відсутня.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову судом відмовлено, понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд.1Д,

відповідач – ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення виготовлено 16 листопада 2020 року.

Головуючий О.А. Самсонова