Рішення № 92959196, 18.11.2020, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/3929/20

Провадження № 2/552/1289/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2020 року м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави в складі: головуючого судді – Миронець О.К., за участі секретаря судового засідання – Рибальченко О.П. розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди

В С Т А Н О В И В :

26.08.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м.Полтави з позовом до Держави Україна в особі: Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України, в якому просила суд стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України матеріальну шкоду у розмірі 273380 грн. та 30000000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що протягом 2013 – 2015 років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в сумі 10 500 доларів США та 2500 грн., чим завдав їй матеріальної шкоди на вказану суму. 08.08.2015 року СВ Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області було порушено кримінальне провадження №12015170300001109 за ознаками злочину передбаченого ч. 1, 4 ст. 190 КК України. Позивач не одноразово направляла звернення до різних установ з метою забезпечення повного, швидкого на неупередженого досудового розслідування кримінального провадження, але станом на день звернення до суду винну особу так і не було притягнуто до кримінальної відповідальності, а вона отримує тільки відписки, внаслідок чого незаконно затягуються розумні строки досудового розслідування. Тому вона вимушена була звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

В судове засідання позивач не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області в судове засідання не з`явився, надав суду відзив на позов, в якому просив позов залишити без задоволення.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду від 28.08.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22.10.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Суд дослідивши матеріли справи приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування проводиться розслідування за фактом шахрайського заволодіння протягом 2013 – 2015 років ОСОБА_2 грошовими коштами в сумі 10500 доларів США та 2500 грн. чим завдано ОСОБА_1 матеріальної шкоди на вказану суму. 08.08.2015 року за вказаним фактом слідчим відділення Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області було порушено кримінальне провадження №12015170300001109 за ознаками злочину передбаченого ч. 1, 4 ст. 190 КК України, що підтверджується довідкою Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області від 23.05.2016 року за вих. №7224/118/104-2016.

Судом встановлено і дані обставини підтверджуються матеріалами справи, що на даний час по даному кримінальному провадженню проводиться досудове розслідування і остаточне рішення по справі не прийнято.

Позивач обґрунтовує свій позов бездіяльністю як посадових осіб органів державної влади так і бездіяльністю самих органів державної влади. Позивач вважає, що майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину та моральна шкода відшкодовується державою, за рахунок Державного бюджету України з підстав передбачених статтю 1177 ЦК України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" ( v0009700-96 ) (01 листопада 1996 року), що оскільки Конституція України ( 254к/96-ВР ), як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди: а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Статтею 1177 ЦК України в редакції Закону № 245-VII від 16.05.2013 передбачено умови відшкодування шкоди завданої потерпілому від кримінального правопорушення : шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Таким законом є загальні норми Цивільного кодексу, які встановлюють загальні підстави цивільно-правової відповідальності при заподіянні шкоди, заподіяної органами державної влади чи їх посадовими особами ст. 1173, 1174 ЦК України.

Саме таке трактування норм матеріального права підтверджено і судовою практикою як Верховного суду України такі Верховного суду,що викладено у постановах Верховного суду України від 25 травня 2016 року у справі №6-440цс16., від 24.04.2017 року справа № 6-2885цс16, від 22.06.2017року №6-501цс 17, постановах Верховного Суду у справах: від 4.04.2018 року №331/5901/17; від15.08.2018 року №182/4433/16-ц, № 336/1150/17ц; від 25.07.2018 року №638/6944/16 та інших справах.

За правилами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми матеріального права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі ««Кривіцька та Кривіцький проти України» (Заява № 30856/03) зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 12 червня 2008 р. у справі «Власов проти Росії» (Vlasov v. Russia), заява № 78146/01, п. 125). Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (див., наприклад, рішення у справі «Озтюрк проти Туреччини» (Ozturk v. Turkey) [ВП], заява №22479/93, п. 55, ECHR 1999-VI).

У відповідності з вимогами ст.12 Цивільно процесуального Кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність діяння.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилалась на факт заволодіння її майном, а також зазначила, що органи Національної поліції не вжили належних заходів реагування для встановлення винних осіб у вчиненні злочину, притягнення до кримінальної відповідальності.

В своєму позові ОСОБА_1 обґрунтувала свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконних дій відповідача посилаючись на ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 18.02.2019 року та від 23.08.2018 року.

Визнання процесуальних рішень слідчого протиправними не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки оскарження дій слідчого в порядку КПК є механізмом реалізації її права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4-14, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована АДРЕСА_1 .

Відповідач – Полтавський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, юридична адреса вул. Олени Пчілки 19а, м. Полтава.

Відповідач – Державна казначейська служба України, юридична адреса вул. Бастіонна 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 37567646.

Повний текст рішення складений та підписаний 19.11.2020.

СУДДЯ О.К.МИРОНЕЦЬ